Постанова 4855 № 640/1612/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1612/20 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2020 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. (далі - приватний виконавець) від 08 січня 2020 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні № 59607875. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що розмір витрат у виконавчому провадженні був визначений правильно та включав витрати на проведення розшуку майна боржника, транспортні витрати виконавця під час вчинення заходів примусового стягнення, пересилання документів виконавчого провадження, технічне обслуговування офісної техніки, виготовлення документів виконавчого провадження. Розмір таких витрат визначений на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг, та складає 26380 грн 00 коп. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що витрати, які зазначені в оскаржуваній постанові, є завищеними і не підтвердженими, а частина з них не належить до витрат виконавчого провадження. Також позивач зазначає, що відповідач разом з апеляційною скаргою надав додаткові докази, які без поважних причин не були подані під час розгляду справи в суді першої інстанції. Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2020 року - без змін, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. З матеріалів справи вбачається та сторонами справи не заперечується, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження № 59607875 щодо примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року № 2/756/3641/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості. Постановою приватного виконавця від 08 січня 2020 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, з урахуванням постанови від 30 січня 2020 року про виправлення помилки у процесуальному документі, було встановлено, що у період з 23 липня 2019 року по 08 січня 2020 року для організації та проведення виконавчих дій були понесені витрати на проведення розшуку майна боржника та транспортні витрати під час вчинення заходів примусового стягнення - 11844 грн 00 коп., пересилання документів виконавчого провадження - 6183 грн 00 коп., технічне обслуговування офісної техніки - 2029 грн 00 коп., виготовлення документів виконавчого провадження - 6155 грн 00 коп., банківські послуги - 100 грн 00 коп., послуги АСВП - 69 грн 00 коп. Розмір витрат визначений на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг та складає 26380 грн 00 коп. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснених витрат у спірному виконавчому провадженні та не підтверджено їх розмір, а тому постанова про їх стягнення з боржника є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 2 ст. 42 вказаного Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Положеннями наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» передбачені такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари); пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку); послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів, спеціалістів, зберігачів, перекладачів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій); послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. Відповідно до п. 7 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг. Окремі вимоги до змісту постанови про стягнення витрат у виконавчому провадженні визначені в п. 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Згідно з вказаною нормою права у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження виконавець зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Отже, зазначивши у постанові від 08 січня 2020 року види та суми витрат виконавчого провадження, приватний виконавець виконала вимоги закону щодо форми і змісту відповідної постанови. Водночас постанова приватного виконавця від 08 січня 2020 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні № 59607875 є рішенням суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим, у разі оскарження в судовому порядку, вона підлягає перевірці на відповідність критеріям, що визначені в ч. 2 ст. 2 КАС України. За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що саме на приватного виконавця покладений обов`язок доведення правомірності своєї постанови від 08 січня 2020 року, у тому числі відповідності зазначених сум фактичним витратам, що були понесені у виконавчому провадженні. Визначаючи межі доказування, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 березня 2019 року у справі № 750/6794/17. За змістом вказаного судового рішення мотивувальна частина постанови повинна містить детальний розрахунок здійснених витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження. Водночас обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження, на державного або приватного виконавця не покладається. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою доведення правильності визначення розміру витрат виконавчого провадження, відповідач повинен був повідомити зміст та обсяг дій, при вчиненні яких були понесені відповідні витрати. Ступінь деталізації таких відомостей повинен визначатися в кожному окремому випадку з урахуванням особливостей виконавчого провадження. Разом з тим приватний виконавець під час розгляду і вирішення цієї справи не повідомила суду інформації щодо змісту вчинених виконавчих дій чи особливостей виконавчого провадження, які зумовили понесення витрат у вказаному в постанові від 08 січня 2020 року розмірі. Під час судового засідання представник відповідача пояснила, що матеріали виконавчого провадження є об`ємними, на скільки їй відомо, а потреба у перевезенні майна була відсутня. Також представник позивача зазначила, що не може надати інших відомостей і документів на підтвердження розміру витрат у виконавчому провадженні. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, яке це передбачено ч. 1 ст. 90 КАС України, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується обґрунтованість витрат виконавчого провадження, які складаються з: - транспортних витрат під час вчинення заходів примусового стягнення - 11844 грн 00 коп., - витрат на пересилання документів виконавчого провадження - 6183 грн 00 коп., - витрат на технічне обслуговування офісної техніки - 2029 грн 00 коп., - витрат на виготовлення документів виконавчого провадження - 6155 грн 00 коп., - витрат на оплату банківських послуг - 100 грн 00 коп., - послуги АСВП - 69 грн 00 коп. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця від 08 січня 2020 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні № 59607875. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновок суду першої інстанції, викладені в рішенні від 17 червня 2020 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2020 року - без змін. Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст. 242, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Н.П. Бужак Л.О. Костюк