Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11436/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11436/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі №160/11436/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЕЛА ГРУПП" до Дніпровської митниці Держмитслужби Державної митної служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: "14" листопада 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЕЛА ГРУПП" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби Державної митної служби України в якому просило - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110010/2019/600015/1 від 03.10.2019 року, прийняте відповідачем-1; - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА110010/2019/00066, яка була оформлена відповідачем-1; - стягнути з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скела Групп 17523,99 грн., зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем до митного оформлення подано всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, що визначена згідно до вартості контракту. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 р. у справі № 160/11436/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЕЛА ГРУПП" до Дніпровської митниці Держмитслужби Державної митної служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA110010/2019/600015/1 від 03.10.2019 року, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110010/2019/00066 від 03.10.2019 року, складену Дніпропетровською митницею ДФС. У іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Скела Групп - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Дніпровською митнице Держмитслужби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 р. у справі № 160/11436/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що розбіжності у відомостях щодо пункту призначення, зазначених у МД та у товаросупровідних документах, поданих до цієї ж МД, обумовило неможливість обчислення транспортних витрат. До судового засідання не з`явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в справі доказами в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у вересні 2019 року, згідно умов укладеного зовнішньоекономічного Контракту №100019/04477К від 02.09.2019 року, на підставі супровідних документів продавець - ПАТ «НК Роснафта» (Росія) здійснили на адресу покупця - ТОВ "СКЕЛА ГРУПП" (Україна) поставку товару - нафтопродукту (смолу фенольну по СТО 91051486-002-2011). Згідно Додатку №1 до Контракту №100019/04477К від 02.09.2019 року, поставка товару здійснена у кількості 240, 00 т., за ціною 175 00 євро/т. На підставі вищевказаного Контракту №100019/04477К від 02.09.2019 року, на адресу ТОВ «СКЕЛА-ГРУПП» здійснено поставку товару у кількості 240,00 т., за ціною 175, 00 Євро/т. на загальну суму 10487,58 Євро. 02.10.2019 року з метою здійснення митного оформлення товару «смола фенольна» - ТОВ «Скела Групп» подало до Митниці електронну митну декларацію №UA110010/2019/007397, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору 280651,500 гривень (10487,58 Євро). Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючого органу разом із митною декларацією такі документи: пакувальний лист б/н від 25.09.2019 року; рахунок-проформа №7219800600 від 19.09.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) №7219914260 від 01.10.2019 року; декларація про проходження товару №7219914260 від 01.10.2019 року; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експортної роботи №142008200-0835 від 08.05.2019 року; накладена ЦІМ/УМВС №27891294 від 25.09.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доповнення №1 від 03.09.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракту) купівлі-продажу№100019/04477К від 02.09.2019 року; паспорт якості від 23.09.2019 року; митна декларація країни відправлення ЕК ВМД від 23.09.2019 року; митна декларація №UA110010/2019/007397 від 02.10.2019 року. Відповідач 1 шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував позивача про виявлення інформації, що поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2019 №100019/04477К, укладеного між ТОВ "СКЕЛА ГРУПП" (Україна) та ПАР «НК «Роснефть» (Росія). Так, згідно наданих до митного оформлення документів, а саме ЕМД від 23.09.2019 року та рахунку фактурі №7219914260 від 01.10.2019 року зазначено умови поставки товару СРТ «Соловей», супереч відомостям зазначеним у МД - СРТ «Тополі», що унеможливлює здійснити розрахунок митної вартості товару, у зв`язку з відсутності відомостей про вартість перевезення оцінюваного товару. До митного оформлення надано інвойси №7219914260 від 01.10.2019 року та №7219800600 від 19.09.2019 року, проте, скан-копія зазначеного документа не містить жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, що дає підстави для сумніву у достовірності наданих документів та зазначених у них відомостей. На виконання цього повідомлення позивачем до контролюючого органу подано такі додаткові документи, а саме: лист від 23.08.2019 року №06-54374. Листом від 03.10.2019 року № 151 позивач повідомив відповідачу 1 про неможливість надання будь-які інші додаткові документи. За результатами розгляду додатково наданих документів відповідачем 1 встановлено, про те, що у доданому декларантом листі від продавця ПАР «Нефтяная компания «Роснефть» від 09.08.2019 року №06-50726 щодо пропозицій та умов продажу нафтопродуктів. Пропозиція ціни, крім іншого, передбачає: формулу ціни, ціну/премію (знижку) до формули ціни, базис поставки з зазначенням пункту відвантаження/призначення. Відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Декларантом такі відомості для здійснення перевірки не надано. Наданий витяг з цінового бюлетеня на містить відомостей про оцінюваний товар, розрахунок за іншою номенклатурою бюлетеня не є можливим за причини відсутності заявлених декларантом хімічних складових у номенклатурі бюлетеня. Отже, при перевірці відповідачем 1 числового значення, заявленої декларантом митної вартості у підтверджуючих документах, наданих декларантом встановлено про таке: відповідно до інформації митної декларації країни відправлення від 23.09.2019 року №10418010/230919/0253076 статистична вартість (графа 46) не відповідає числовим значенням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару (Згідно з Інструкцією про порядок заповнення декларації на товари, затвердженої рішенням Комісії митного союзу, в графі 46 зазначено статистичну вартість товару у валюті долари США). Враховуючи умови поставки товару до статистичної вартості включаються і витрати з доставки товару до кордону. Отже, відповідачем під час здійснення митного контролю, були виявлені невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що була фактично сплачена. Так, за результатами здійснення митним органом перевірки наданих позивачем документів контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110010/2019/600015/1 від 03.10.2019 року, згідно якого, відкоригована митна вартість склала 14982,25 доларів США. Таким чином, рішенням від 03.10.2019 року відповідач 1 збільшив вартість товару по Контракту за 1 т. до 250 доларів США. Також, на підставі цього рішення відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні товарів №UA110010/2019/00066 від 03.10.2019 року. В подальшому, товар «смола фенольна» випущено у вільний обіг за ЕМД від 03.10.2019 №UА 110010/2019/007420 під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини 7 ст. 55 МК України. Додаткові нарахування (сума гарантійних зобов`язань) склали у розмірі 17523,99 гривень, які сплачені позивачем на рахунок відповідача

2. Так, не погодившись із вищевказаними рішеннями Дніпропетровської митниці ДФС позивач звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішення та картки відмови з огляду на наступне. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим рішення відповідача є протиправними. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи митного органу не обґрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1 та 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частинами 1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Вказані норми визначають, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. При цьому, колегія суддів зазначає, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Разом із тим, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Так відповідач, зазначаючи про правомірність рішень митного органу зазначає, що термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що за вищевказаними умовами поставки транспортні витрати обчислюються в залежності від пункту призначення. Розбіжності у відомостях щодо пункту призначення, зазначених у МД та у товаросупровідних документах, поданих до цієї ж МД, обумовило неможливість обчислення транспортних витрат. Також, декларантом до митного оформлення надано інвойси від 01.10.2019 року №7219914260 та від 19.09.2019 року № 7219800600. Скан-копії зазначених інвойсів не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів (затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням від 13.09.2001 №5/32). Таким чином, на думку відповідача, наявна вірогідність, щодо митного оформлення декларантом надано інші документи, ніж ті, що стали підставою для митного оформлення товару на експорт в країні відправлення (Росія). З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року), термін CPT " фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. Так, під час розгляду справи, відповідач зазначив про те, що позивачем у гр.20 «Умови поставки» МД від 02.10.2019 року №UA110010/2019/007397 було зазначено СРТ «Тополі», а згідно наданих до митного оформлення документів, а саме експортної МД від 23.09.2019 року №10418010/24041970103351 та рахунку-фактури від 01.10.2019 року №7219914260 умовами поставки товару зазначено СРТ «Соловей». Отже, дослідивши подані позивачем документи до митного оформлення відповідач 1 дійшов висновку про те, що транспорті витрати обчислюються в залежності від пункту призначення, а тому розбіжності у відомостях щодо пункту призначення, зазначених у МД та у товаросупровідних документах, поданих до цієї ж митної декларації, обумовлює неможливість обчислення транспортних витрат. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Обидві ці станції розташовано за координатами №49.982706179 Е 37.963390946 на кордоні Харківської області і Бєлгородської обл. В Російській Федерації прикордонна станція переходу називається «Соловей» (УЗД), а в Україні «Тополь» (РЗД). Код цих переходів 1108. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного доводи відповідача 1 щодо непідтвердження позивачем транспортних витрат та неможливість обчислення транспортних витрат, спростовані вищенаведеним. Щодо посилання скаржника про те, що декларантом до митного оформлення надано інвойси від 01.10.2019 року № 7219914260 та від 19.09.2019 року № 7219800600. Скан-копії зазначених інвойсів не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з п. 2 Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року (набрало чинності з 01.01.2002 року) (мовою оригіналу): настоящее Положение устанавливает обязательное проставление на транспортных и коммерческих документах (далее - перевозочные документы) печатей и штампов таможенных органов (далее - отметки таможни) государств СНГ при вывозе товаров, а также таможенных органов государств СНГ в местах пересечения таможенных границ при перемещении товаров автомобильным, железнодорожным, авиационным, водным видами транспорта и при смешанном перемещении. Тобто зазначеними нормативно-правовими актами передбачено проставляння митними органами печаток, підпису і відбитку штампа «Під митним контролем» на перевізних документах, товаросупровідних документах і документах контролю доставки. З матеріалів справи вбачається, що документи, які подавалися позивачем до митного оформлення були подані товариством в електронному вигляду, про що також не заперечується відповідачем

1. Отже, згідно матеріалів справи, до митної декларації №UA110010/2019/007397 від 02.10.2019 року позивачем були подані документи, для здійснення митного оформлення товару в електронній формі, що також підтверджено матеріалами справи. Із введенням електронного декларування митниця проставляє штамп і особисту печатку лише при паперовому оформленні, згідно наказу Мінфіну № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосування митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа». Згідно п.4.3 наказу Мінфіна №631: Прийняття митної декларації для оформлення. Проставлення у МД згідно з порядком заповнення митних декларацій на бланку ЄАД відбитка штампа ПМК у графі D/J кожного аркуша форми МД-2, в нижній частині додаткових аркушів форми МД-3, доповнень до форми МД-6 та специфікацій форми МД-8 (у разі подання МД на паперовому носії); - проставлення відбитка штампа ПМК на рахунку або іншому документі, який визначає вартість товару (у разі подання його на паперовому носії); - унесення номера штампа ПМК до ЕК МД (у разі подання МД на паперовому носії) або до ЕМД. Отже, враховуючи вищевикладене, доводи митного органу про те, що подані декларантом документи не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, як передбачено Положенням про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів (затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням від 13.09.2001 №5/32), спростовані вищезазначеним. Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять достатнього обґрунтування неможливості використання основного методу визначення митної вартості товарів, та, відповідно, підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом. Крім цього, в документах позивача відсутні розбіжності, оскільки надані позивачем документи митному органу містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 р. у справі № 160/11436/19 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 р. у справі № 160/11436/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко