Постанова Київський апеляційний суд № 759/1994/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 759/1994/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9523/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Ул`яновська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Кудаліної Ірини Михайлівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року, встановив: у лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги за спожиту електричну енергію за період з січня по серпень 2019 року в сумі 7 466 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 141 грн. 12 коп., 3 відсотки річних в сумі 168 грн. 18 коп., пеню в сумі 27 грн. 67 коп., та сплачений судовий збір в сумі 2 102 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача - Кудаліна І.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.018 №429, товариству видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. Товариство створене в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій провадив свою діяльність з передачі електричної енергії суб`єкт господарювання - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», правонаступник ПАТ «Київенерго». ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, яким є позивач на умовах комерційної пропозиції, та фактично споживає електричну енергію. В зв`язку з наявною заборгованістю за період з 01.01.2019 в сумі 7 338 грн. 24 коп. ОСОБА_1 було направлено попередження про відключення, а 16.08.2019 - відключено від мережі електропостачання. Однак заборгованість залишається непогашеною, а тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 446 грн. 70 коп., яка виникла станом на 16.08.2019, інфляційні втрати - 141 грн. 12 коп., 3 відсотки річних в сумі 168 грн. 18 коп., пеню в сумі 27 грн. 67 коп., та повернути сплачений судовий збір в сумі 2 102 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач є власником вказаного жилого приміщення та користувачем послуг за місцем проживання, оскільки за вказаною адресою не зареєстрований. Такий висновок суду не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам та судом було порушено норми матеріального права. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом «Про ринок електричної енергії», (набрав чинності 11.06.2017), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постаново НКРЕКП від 14.02.2018 №502. Положеннями ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторонами (постачальник) зобов`язується надати другій стороні ( споживачу, абонентові), енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу. Суд першої інстанції помилково застосував норму матеріального права та посилався в рішенні на Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.07.1999 №1357. Вказані Правила втратили чинність на підставі постанови КМ України від 20.06.2018 №502. Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕКП від 31.07.1996 №28 втратили чинність на підставі постанови 14.03.2018 №312. Вказаною постановою були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до п. 2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції позивачем було додано до позовної заяви дані про відкритий на ім`я відповідача особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким відповідачу 20.11.2007 було встановлено лічильник, дані лічильника: №6172463, тип СОЕ-1.02/2КТ(5), за показниками якого ведеться облік спожитої відповідачем електричної енергії, Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2019 по 16.08.2019 із зазначенням обсягу енергії та тарифів. Крім того, вказано дані про Свідоцтво про право власності відповідача на кв. АДРЕСА_1 , яке було надано відповідачем при укладенні договору 20.11.2007 з попереднім постачальником електричної енергії - ПАТ «Київенерго». Тому правовідносини між позивачем та відповідачем здійснюються на умовах чинних договорів про користування електричною енергією. Між сторонами склалися правовідносини, які є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора відповідно частина перша статті 509 ЦК України вимагати сплату грошей за надані послуги. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена у пункті 10 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові. Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості - 7 466 грн. 70 коп., інфляційні втрати - 141 грн. 12 коп., 3 відсотки річних - 168 грн. 18 коп., пеня - 27 грн. 67 коп. Сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Таким чином рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення - про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Кудаліної Ірини Михайлівни задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість в сумі 7 803 грн. 67 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» судовий збір в розмірі 5 255 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді