Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9522/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" серпня 2020 р. Справа№ 910/9522/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Кульчицької І.А., представників сторін: позивача: не з`явились, відповідача: Пономаренко В.І., третьої особи-1: не з`явились, третьої особи-2: не з`явились, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (повний текст складено 05.03.2020) у справі № 910/9522/19 (суддя Марченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 58.451.752,05 грн, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/9522/19 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" на дії заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової О.С. з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/9522/19. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що нарахування сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснені відділом державної виконавчої служби правомірно. Не погодившись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу відповідача задовольнити. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/9522/19, розгляд справи призначено на 18.05.2020. Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 18.05.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи відкладено на 03.06.2020. У судовому засіданні 03.06.2020 оголошувалась перерва до 11.06.2020. У судовому засіданні 11.06.2020 оголошувалась перерва до 08.07.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 розгляд справи відкладено на 20.07.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 розгляд справи відкладено на 19.08.2020. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд помилково взяв до уваги те, що за змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 про закриття провадження у справі зазначено адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" - 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф. 19, адже така адреса на момент винесення даної ухвали не відповідає зазначеній сторонами за змістом Мировій угоді. Місцевий суд не взяв до уваги того факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" не отримало жодного документу від державного виконавця Кравцової О. С., що позбавило його можливості належно реагувати на факт відкриття виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу відділ державної виконавчої служби проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін. У судовому засіданні 18.08.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 58.451.762,05 грн дивідендів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 затверджено укладену сторонами мирову угоду; закрито провадження у справі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" (далі - Товариство) в дохід Державного бюджету України 336.175,00 грн судового збору за подання позовної заяви. 17.02.2020 Товариство подало до суду скаргу на дії заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/9522/19, в якій скаржник просить суд:

1. Встановити необґрунтованість оскаржуваних рішень та дій заступника начальника Подільського межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни і зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника);

2. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" неправомірно сплачений виконавчий збір у сумі 34.186,50 (тридцять чотири тисячі сто вісімдесят шість грн 50 коп) грн на разрахунковий рахунок ТОВ "Крок-Укрзалізбуд": р/р № НОМЕР_1 , АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК", м. Київ, МФО 380377;

3. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" сплачений судовий збір у сумі 1.051,00 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. на рахрахунковий рахунок ТОВ "Крок-Укрзалізбуд": р/р № НОМЕР_1 , АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК", м. Київ, МФО 380377;

4. Зобов`язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) негайно закрити виконавче провадження №61108543 у зв`язку з незаконністю його відкриття та з його виконанням у повному обсязі з боку боржника, а також скасувати арешт рахунків Боржника, який був накладений Постановою про арешт коштів боржника від 03.02.2020. Скарга мотивована тим, що: - отримавши ухвалу суду, Товариство не виконало її в частині оплати судового збору у зв`язку з можливим її оскарженням в апеляційному порядку; - у базі "банк-клієнт" 10.02.2020 Товариство дізналося про відкриття виконавчого провадження №61108543 стосовно Товариства; постанову про арешт коштів боржника від 03.02.2020 була винесена заступником начальника ВДВС Кравцовою О.С., якою було накладено арешт на грошові кошти Товариства, що містяться на рахунках у банках, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (370.361,50 грн); - Товариство протягом останніх 10 років знаходиться за юридичною адресою: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-б, оф. 14, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб; про те, що державний виконавець Кравцова О.С. робила відповідні запити щодо Товариства, викладено у постанові від 03.02.2020, в якій вказано, що саме за запитом Кравцова О.С. отримала відповідь від Державної податкової служби України; крім того, вказана юридична адреса зазначена і в ухвалі суду від 02.12.2019; проте, не перевіривши дані щодо боржника, не з`ясувавши обставини, які мають істотне значення для виконання судового рішення, а саме місцезнаходження Товариства, державний виконавець Кравцова О.С. відкрила виконавче провадження та заарештувала кошти боржника; - 10.02.2020 Товариств виконало ухвалу суду від 02.12.2019 щодо сплати судового збору, про що негайно повідомило ДВС шляхом надіслання платіжного доручення; - станом на день написання скарги постанову щодо скасування арешту коштів Товариства державним виконавцем Кравцовою О.С. не винесено, арешт з рахунків не знято, що спричиняє Товариству незручності при виконанні платежів контрагентам, оскільки банки блокують його платежі; - отже, виконавче провадження №61108543 відкрите органом, який не мав права на його відкриття, у зв`язку з тим, що боржник не знаходився у територіальній юрисдикції ВДВС. Частинами першою і третьою статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019, зокрема, стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 336.175,00 грн судового збору за подання позовної заяви; божником вказано Товариство; стягувачем - Державну судову адміністрацію України. Відповідно до пункту 6 ухвали місцевого суду від 02.12.2019 адресу боржника вказано: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. За наведеною адресою Товариство отримувало ухвали місцевого суду у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Колегія суддів відзначає, що ОСОБА_1 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", подаючи позов у даній справі, у позовній заяві зазначила місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф. 19 (т. 1 а.с. 4). Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. На підтвердження цього місцезнаходження позивач та представник відповідача надали до справи Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а. с. 54, 147), відповідно до якого місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" станом на 16.07.2019 та 30.09.2019 є: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. Копію позову до доданих до нього документів позивач надіслав на адресу: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф. 19, що підтверджується описом вкладення (т. 1 а. с. 78). У заяві про забезпечення позову (т. 1 а. с. 96 - 99) позивач зазначив місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. У відзиві на позов (т. 1 а. с. 122 - 124) відповідач зазначив таке місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. У довідці від 07.08.2019 (т. 1 а. с. 128) відповідач зазначив місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. У клопотанні про відкладення розгляду справи від 20.09.2019 (т. 1 а. с. 177) позивач зазначив місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. У заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 29.11.2019 (т. 1 а. с. 225) представник позивача зазначив місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд": 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. Колегія суддів відзначає, що зазначені вище процесуальні документи від імені позивача підписані адвокатом Пономаренком Валерієм Ігоровичем (ордер від 12.08.2019 на представництво ОСОБА_1 у матеріалах справи, т. 1 а. с. 107, 226). Водночас в ході апеляційного провадження адвокат Пономаренко Валерій Ігорович уже представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" (ордер від 01.0.2020 у справі, т. 3 а. с. 33), що вказує на те, що він мав бути добре обізнаним із місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд". Колегія суддів також відзначає, що ухвали місцевого суду під час розгляду справи надсилалися Товариству з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" та були вручені йому за адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф. 19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 1 а. с. 85, 121, 185). Крім того, у наданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях (т. 3 а. с. 56) відповідач визнає, що на момент подачі позову 17.07.2019 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" було: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф.

19. З відкритих джерел відомо, що вул.. Костянтинівська знаходиться в Подільському районі м. Києва. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, місцезнаходження відповідача було змінене на: 01133, м. Київ, бульв. Лесі України, 30 Б, кв.14, лише на час подання та затвердження мирової угоди, однак жодних клопотань чи заяв щодо зміни адреси відповідача місцевому суду надано не було. Така адреса вказана і в тексті мирової угоди та ухвали про її затвердження. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Частинами першою, другою і абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Частиною першою і пунктом 1 частини другої статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно з частинами першою - четвертою статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Супровідним листом від 05.12.2019 №910/9522/19 місцевий суд надіслав Держаній судовій адміністрації України для вжиття заходів щодо забезпечення стягнення до державного бюджету України судового збору оригінал ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/9522/19. Держана судова адміністрація України супровідним листом від 19.12.2019 №1033476/19 надіслала до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/9522/19. Листом від 16.01.2020, адресованим заступникові Міністра юстиції України з питань виконавчої служби, Державна судова адміністрація України уточнила реквізити рахунків щодо зарахування надходжень від стягнення судового збору та сплати штрафу (як засобу процесуального примусу). 03.02.2020 державним виконавцем ВДВС Кравцовою О.С. прийнято постанову (виконавче провадження №61108543) про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження 370.361,50 грн. Згідно з частиною першою статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частиною першою статті 28 Закону передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Беручи до уваги наведені положення законодавства, колегія суддів відзначає, що однією із складових, що підлягає врахуванню при визначенні місця виконання рішення, є територіальна компетенція конкретного суб`єкта виконання рішення. Первинним суб`єктом виконання рішення є відділ державної виконавчої служби територіального управління юстиції Міністерства юстиції України. Його терито ріальна компетенція визначається відповідно до адміністративно-територіального поділу території, на якій він знаходиться (п. 2 Інструкції з організації примусо вого виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5). У випадку належності місця відкриття виконавчого провадження до терито ріальної компетенції кількох органів державної виконавчої служби, право вибору виконавця належить стягувану. Таке право зумовлюється принципом диспозитивності у виконавчому провадженні. При цьому згідно з п. 12 Інструкції з організації примусо вого виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, зокрема, у разі якщо стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника. Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про те, що виконавче провадження №61108543 відкрите органом, який не мав права на його відкриття, у зв`язку з тим, що боржник не знаходився у територіальній юрисдикції Подільського ВДВС. Адже ані суду, ані органу виконавчої служби боржник не повідомляв про зміну місця реєстрації у встановлений законодавством спосіб. Заперечуючи проти накладення вказаного арешту, Товариство зазначає, що воно не виконало ухвалу від 02.12.2019 в частині сплати до державного бюджету суми судового збору, оскільки Товариство очікувало оскарження вказаної ухвали. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, ухвала суду від 02.12.2019 про затвердження мирової угоди набрала законної сили 02.12.2019 (про що зазначено і в самій ухвалі) та підлягала виконанню відповідачем саме з цієї дати. Накладення арешту на грошові кошти Товариства було здійснено 03.02.2020, жодних розумних і обґрунтованих пояснень стосовно невиконання ухвали суду після закінчення строку на її апеляційне оскарження відповідач суду не надав. При цьому, як слідує з матеріалів справи та пояснень позивачки Андрієвської Л.М., наданих в судовому засіданні апеляційного суду 03.06.2020, станом на час набрання ухвалою від 02.12.2019 законної сили та початку перебігу процесуального строку на її оскарження чи добровільного виконання Андрієвська Л.М. вже була керівником ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», а тому посилання на очікування відповідачем оскарження вказаної вище ухвали суд вважає сумнівним. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Згідно з частиною другою статті 40 Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Так, відповідач зазначає про те, що 10.02.2020 він сплатив в межах виконавчого провадження 370.361,50 грн стягнутий з нього ухвалою від 02.12.2019 та негайно повідомив про це Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві, проте виконавче провадження закрито не було, арешт з рахунків Товариства не знято. Однак будь-яких доказів на підтвердження того, що Товариство після сплати судового збору негайно повідомило Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду скаржник не надав. Водночас 21.02.2020 до місцевого суду надійшла постанова ВДВС від 18.02.2020 про закінчення виконавчого провадження №61108543 у зв`язку з повною сплатою Товариством 336.175,00 грн судового збору, 33.617,50 грн виконавчого збору та 569,00 грн витрат на проведення виконавчих дій. Нарахування сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, з урахуванням положень Закону, здійснено ВДВС правомірно. Таким чином, беручи до уваги всі наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач в розумні строки добровільно ухвалу суду від 02.12.2019 не виконав і ця його бездіяльність призвела до початку процедури примусового виконання судового рішення у визначений законом спосіб. Отже, враховуючи встановлені судом обставини, доводи скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що скарга Товариства на дії державного виконавця ВДВС Кравцової О.С. задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/9522/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/9522/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9522/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 21.08.2020. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак