Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/784/20

Справа № 299/784/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 серпня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Кожух О.А., суддів Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, за правилами письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 21 травня 2020 року (головуючий суддя Надопта А.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 19.11.2009 по 27.01.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що рішенням Виноградівського районного суду від 27.01.2014 шлюб між сторонами розірвано, а рішенням Виноградівського районного суду від 06.02.2014 вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 08.01.2014 і до досягнення дитиною повноліття. У подальшому рішенням Виноградівського районного суду від 17.05.2018 змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1000 гривень щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. З моменту ухвалення останнього рішення, змінилися обставини та умови, які слід враховувати при визначенні розміру аліментів. Вказувала, що коштів не вистачає для необхідного забезпечення сина, розмір аліментів не достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що росте та потребує значно більшого забезпечення. Вказувала, що позивач періодично змушена виїжджати за кордон на заробітки, залишаючи дитину на своїх батьків, чого б їй не хотілося робити. У відповідача відпала потреба у догляді та утриманні його непрацездатного батька, який помер влітку 2019, а тому ОСОБА_1 має більше можливостей брати участь в утриманні сина. Просила збільшити розмір стягуваних із ОСОБА_1 аліментів за рішенням суду на утримання сина ОСОБА_4 до розміру 2200,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Виноградівського районного суду від 21.05.2020 позов ОСОБА_2 задоволено. Збільшено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2200 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, а саме з 13.03.2020 до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати. На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині визначеного розміру аліментів та ухвалити нове, яким визначити збільшений розмір стягуваних аліментів у сумі 1300 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим судом помилково визначено час, з якого має здійснюватись стягнення збільшеного розміру аліментів; позивач не довела належними та допустимими доказами покращення матеріального або сімейного стану відповідача, погіршення або поліпшення здоров`я платника, дитини чи одержувача аліментів, інших підстав для збільшення розміру аліментів; позивачем не наведено доводів та не надано доказів набуття відповідачем нерухомого чи рухомого майна, джерело походження якого ОСОБА_1 не зміг би довести; вказує, що його матеріальний стан із часу ухвалення останнього рішення про збільшення розміру аліментів (17.05.2018) до часу пред`явлення позову (13.03.2020) не змінився; голослівною та бездоказовою є наведена у рішенні обставина про те, що ОСОБА_1 виїжджає за кордон на заробітки, котре спростовується його закордонним паспортом; відповідач не може виїхати за кордон, крім карантинних обмежень, також тому, що з ним проживає мама ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра у 2006 році досягла пенсійного віку і наразі отримує пенсію по втраті годувальника. Зазначає, що по мірі наявних можливостей відповідач робив подарунки дитині: смартфон вартістю 5000 грн та велосипед вартістю 4800 грн. При розлучення передав ОСОБА_2 у володіння та користування легковий автомобіль, придбаний за час шлюбу. Зазначає, що не працює та не має можливості влаштуватися на роботу внаслідок карантинних обмежень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що при ухваленні минулого рішення та визначенні розміру аліментів у сумі 1000 грн щомісячно (хоча ОСОБА_2 просила 1500 грн щомісячно) судом було враховано, що ОСОБА_1 не працює, здійснює догляд за хворим батьком, утриманців не має. На даний час такі обставини змінилися, батько відповідача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У позовній заяві ОСОБА_2 не вказувала та не доводила ту обставину, що ОСОБА_1 виїжджає за кордон, тому їй не зрозуміло чому апелянт спростовує таку обставину в апеляційній скарзі. Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що він залишив позивачці автомобіль, вказує, що такі обставини не відповідають дійсності, не були предметом розгляду даної справи та є правовідносинами розподілу спільного майна подружжя. Відповідачем у суді першої інстанції не було подано відзиву та доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову. Ознайомившись із відзивом ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги , у яких зазначив, що позовна заява ОСОБА_2 та додані до неї докази не містили доказової інформації щодо предмету позову у даній справі, не підтверджували зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або покращення здоров`я когось зі сторін чи дитини. Саме по собі збільшення вартості життя не є підставою збільшення розміру аліментів, оскільки мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є мінливим та визначається Законом «Про державний бюджет». Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 19.11.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Виноградівського районного суду від 27.01.2014 (а.с. 6) . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7). Сторони проживають окремо. Рішенням Виноградівського районного суду від 06.02.2014 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 08.01.2014 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8-9). У подальшому рішенням Виноградівського районного суду від 17.05.2018 змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1000 гривень щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-11). Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України). Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 років до 18 років не може бути меншим ніж 1109 грн. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з дня постановлення рішення пройшов тривалий час, дитина підросла і потребує більших матеріальних коштів, збільшилися витрати для розвитку дитини, оздоровлення, забезпечення одягом, продуктами харчування, в умовах значного росту споживчих цін. При цьому у матеріалах справи відсутні докази матеріального становища відповідача ОСОБА_1 , які б свідчили б про те, що він, на час звернення до суду з даним позовом, має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Крім того, позивачем не надано будь-яких даних на підтвердження свого матеріального становища. Позивачем не доведено належними й допустимими доказами достатності заробітку (доходу) ОСОБА_1 для визначення йому аліментів у мінімальному рекомендованому розмірі. Позивач у позовній заяві не посилалася на ту обставину, що ОСОБА_1 працює за кордоном, не надавала доказів на підтвердження цієї обставини, а тому місцевим судом помилково у рішенні встановлено ту обставину, що відповідач працює за кордоном. В той же час, з наданої відповідачем копії його паспорта для виїзду за кордон, виданого 02 вересня 2019 року, вбачається, що за межі України з вересня 2019 року відповідач не виїзджав. Крім цього суд першої інстанції помилково визначив момент, з якого має здійснюватись стягнення збільшеного розміру аліментів, оскільки у разі задоволення позову аліменти на дитину у зміненому розмірі мають стягуватися від дня набрання чинності рішення суду, а не від дня пред`явлення позову. Як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 позов визнає частково, погоджуючись сплачувати аліменти у розмірі 1300 грн, що є більшим за мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, передбачений СК України. Враховуючи недоведення позивачем достатності заробітку (доходу) платника аліментів, часткове визнання позову та те, що обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір аліментів у розмірі 1300 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. При цьому зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Законом України від 03 липня 2018 року N 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Зважаючи на зазначене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити. Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, п.п. 3,4 ст.376, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Виноградівського районного суду від 21 травня 2020 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції: «Збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1300 гривень, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: