Ухвала КЦС ВС № 761/19450/19

Ухвала 17 серпня 2020 року м. Київ справа № 761/19450/19 провадження № 61-11919ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - Ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: поновити його на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року (повний текст якої складено 07 липня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року - без змін. 07 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду він отримав 08 липня 2020 року. Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З доданої до касаційної скарги належним чином засвідченої копії оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що вказану постанову було засвідчено працівниками Київського апеляційного суду 08 липня 2020 року. Крім того, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року була оприлюднена 10 липня 2020 року. Враховуючи наведене, підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень є поважними, тому клопотання необхідно задовольнити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказав, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання його представника про витребування у відповідача окремих доказів - копій наказів з його підписами про ознайомлення щодо призначення конкурсу на заміщення посади професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту, про затвердження газети «Сегодня» офіційним інформаційним джерелом відповідача, щодо створення вебсайту відповідача тощо. Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. ОСОБА_1 за неведеними у касаційній скарзі твердженнями (вказав, що копія посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи наявна в матеріалах справи) звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Оскільки доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи. ОСОБА_1 також заявив клопотання про розгляд касаційної скарги за його участю. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилося у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Жук проти України»). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тобто суд касаційної інстанції є судом права. Частиною першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи. Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки розгляд справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та необхідність виклику учасників справи для надання пояснень відсутня, то підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги за його участю немає. Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 400, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року. Витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/19450/19 за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - Ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги за його участю. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 17 вересня 2020 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов