Постанова 4803 № 210/5418/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5220/20 Справа № 210/5418/19 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 210/5418/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю, у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 18.05.2019 року, о 10 год. 50 хв., водій ОСОБА_2 на м-ні Сонячний, 34 в Саксаганському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, керуючи транспортним засобом Ford Cargo 3542D, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, при цьому не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Sorento, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28.09.2019 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України. Після ДТП, автомобіль KIA Sorento, державний номерний знак НОМЕР_2 , відремонтовано у офіційному сервісному центрі - Автоцентр «Аеліта» в м. Дніпро, де було придбано автомобіль і де він перебував на сервісному обслуговуванні. Вартість відновлювального ремонту склала 164541,00 грн. Транспортний засіб Ford Cargo 3542D, номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», тому 18.07.2019 року страхувальником виплачено позивачці ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., тобто в межах ліміту страхування. Однак, сума страхового відшкодування не покриває в повному обсязі понесені нею витрати на ремонт автомобіля. Крім того, внаслідок ДТП, позивачці ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона пережила стрес, що супроводжувався нервовим навантаженням через відсутність автомобіля, необхідність їздити в місто Дніпро, докладати додаткових зусиль для організації повсякденного життя та роботи. Спроби вирішити питання у досудовому порядку не призвели до позитивних результатів, відповідач жодної суми не сплатив та в останній час не відповідає на дзвінки, у зв`язку з чим позивачка просила суд: стягнути з відповідача на її користь у відшкодування майнової шкоди 64541,00грн. та у відшкодування моральної шкоди 20000,00грн., а також витрати понесені на правову допомогу, які, відповідно до попереднього розрахунку, складають 8000,00грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень. В решті позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 113,62 грн. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неправильну оцінку доказів, що призвело до постановлення помилкового та незаконного судового рішення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу, яка має для позивача суттєве значення та породжує правові наслідки, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не повідомивши про це позивачку і не направивши відповідну ухвалу суду, чим позбавив позивачку можливості звернутися до суду із клопотанням про призначення справи до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін та надати розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, адже, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 надала лише попередній розрахунок таких витрат та копії наявних у неї доказів, не знаючи про те, що суд не зможе з копії квитанції прочитати викладені у ній відомості та відмовить у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди у зв`язку з їх недоведеністю. При цьому, зазначає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін при поданні позову нею не подавалося, оскільки вона вважала, що відповідач ОСОБА_2 буде заперечувати проти заявлених позовних вимог та надасть відзив на позов, після ознайомлення з яким вона б вже вирішила чи є необхідність заявляти клопотання про розгляд справи у судовому засідання із викликом учасників справи. З цих же підстав, позивачкою ОСОБА_1 не подавалися до суду першої інстанції й докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому вона вважає, що має право надати такі докази до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою. Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо нечитабельності наданих позивачкою доказів, остання до суду апеляційної інстанції надала лист Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» від 30.03.2020 року за вихідним №432-05, DVD+R диск №CPDR47G-CSMWPO3-1239 A127 з фотографіями пошкоджень автомобіля в електронному вигляді, завірену копію страхового Акту №7954/1 від 08 липня 2019 року, товарний чек від 20 червня 2019 року на 30 400,00 грн., квитанцію від 20 червня 2019 року на суму 3 016,00 грн., квитанцію від 29 травня 2019 року на суму 49 999,00 грн., квитанцію від 20 червня 2019 року на суму 31 127,00 грн., квитанцію від 30 травня 2019 року на суму 49 999,00 грн., замовлення-наряд №11440 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля від 20 червня 2019 року, замовлення-наряд №221995 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля від 18 червня 2019 року, замовлення на запасні частини №111 від 30 травня 2019 року, Акт виконаних робіт №АЛ00221995 від 20 червня 2019 року, Акт виконаних робіт №ИН00011440 від 20 червня 2019 року, які ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року долучено до матеріалів справи. Не погоджується відповідачка ОСОБА_1 й з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у справі має бути страхувальник, оскільки це суперечить статтям 1187, 1188 ЦК України та сталій судовій практиці Верховного Суду, згідно яких шкоду, яка не покривається лімітом страхового відшкодування, має компенсувати саме особа винна в ДТП. Крім того, відповідачка не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначеного розміру моральної шкоди, вважає його заниженим та таким, що не відповідає розміру її моральних переживань та є несправедливим, непропорційно низьким по відношенню до завданих майнових збитків. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що транспортний засіб KIA Sorento, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.8). 18 травня 2019 року, о 10:52 год., на м-ні Сонячний, буд.№34, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, сталася ДТП: зіткнення з задньою частиною транспортного засобу, учасники ДТП: самоскид Ford Cargo д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова, рами чи шасі НОМЕР_4 , що належить КП «Парковка та Реклама», та легковий автомобіль KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , власник ОСОБА_1 , про що складено довідку №3019140354005227 від 18.05.2019 року про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.10). Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29.05.2019 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 18.05.2019 року о 10год. 50хв. в м. Кривому Розі, в Саксаганському районі, по м-ну Сонячний, 34, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Cargo д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, при цьому не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Постанова не оскаржена, набрала законної сили 10.06.2019 року (а.с.6). Цивільно-правова відповідальність власника транспортного Ford Cargo 3542D, номерний знак НОМЕР_6 , страхувальником якого є ТОВ «ВАЙТ», забезпечено страховим покриттям з 17.06.2018 року по 16.06.2019 року, код страховика 129 - ПАТ «Брокбізнес», на підставі полісу №АМ/6113515 від 12.06.2018 року (а.с.9). Пунктами 2, 4 Страхового полісу визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 200000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн. (а.с.9). Відповідно до розрахунку страхового відшкодування по страховій справі №79574, вартість робіт - 100000,00 грн., вартість відновлюваного ремонту - 100000,00 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу - 100000,00 грн. (а.с.22). ПАТ «Брокбізнес» складено страховий акт №7957/1 від 08.07.2019 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що заявлена подія є страховим випадком, сума страхового відшкодування склала 100000,00 грн. (а.с.22-24). Позивачка ОСОБА_1 18.07.2019 року отримала суму страхового відшкодування 100000,00 грн. (а.с.32). За розрахунком позивачки ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , склала 164541,00грн., на підтвердження чого нею надано суду: замовлення-наряд №1140 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля №11440 від 20.06.2019 року (ПП ОСОБА_4 ), акт виконаних робіт №ИН00011440 від 20.06.2019 року, товарний чек від 20.06.2019 року на суму 30400,00 грн. (а.с.25, 30, 31); замовлення-наряд №221995 від 18.06.2019 року (ПП «Аєліта»), акт виконаних робіт №АЛ00221995 від 20.06.2019 року, чек на суму - 3016,00грн. (а.с.26, 28, 29), заказ на запчастини №111 від 29.05.2019 року (КФ ПП «Аєліта») на суму 131125,00грн. (з яких задаток 100000,00 грн. + сплачено 49999,00 грн. та 31127,00 грн.) (а.с.27). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 64 541,00 грн., суд першої інстанції керувався статтею 1194 ЦК України і статтями 22, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходив з того, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування має бути відшкодована страхувальником, яким для транспортного засобу самоскиду - Ford Cargo д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова, рами чи шасі НОМЕР_4 , який на праві власності належить КП «Парковка та Реклама», є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» (а.с.9), тоді як в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 на правовій підставі володіє цим транспортним засобом, або неправомірно заволодів цим транспортним засобом поза волею власника (страхувальника). При цьому, суд дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами), а до позовної заяви таких доказів не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, що позивачка ОСОБА_1 ремонтувала саме ті пошкодження, які завданні під час ДТП від 18.05.2019 року, а не вчиняла будь-які інші поліпшення свого транспортного засобу, та що всі витрати, які були нею понесені є необхідними та обґрунтованими. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, не відповідає, з огляду на наступне. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року (далі Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29.05.2019 року, яка не оскаржена та набрала законної сили 10 червня 2019 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн. (а.с. 6). Зазначеною постановою встановлено, що 18.05.2019 року о 10год. 50хв. в м. Кривому Розі, в Саксаганському районі, по м-ну Сонячний, 34, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Cargo д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, при цьому не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме відповідач ОСОБА_2 є особою, винною у пошкодженні транспортного засобу позивачки ОСОБА_1 та має відшкодовувати позивачці завдані збитки у повному обсязі, й доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними та обґрунтованими Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV). Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного Ford Cargo 3542D, номерний знак НОМЕР_6 , страхувальником якого є ТОВ «ВАЙТ», забезпечено страховим покриттям з 17.06.2018 року по 16.06.2019 року, код страховика 129 - ПАТ «Брокбізнес», на підставі полісу №АМ/6113515 від 12.06.2018 року (а.с.9). Пунктами 2, 4 Страхового полісу визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 200000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн. (а.с.9). З огляду на те, що, відповідно до наданих ОСОБА_1 до ПАТ «Брокбізнес» документів, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , перевищує ліміт відповідальності за Полісом №АМ/6113515, ПАТ «Брокбізнес» визнала обґрунтованими майнові вимоги ОСОБА_1 щодо виплати страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , не складала калькуляцію вартості відновлювального ремонту і здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі ліміту відповідальності, а саме 100 000,00 грн. (а.с. 85), про що складено розрахунок страхового відшкодування по страховій справі №79574, де вказано вартість робіт - 100000,00 грн., вартість відновлюваного ремонту - 100000,00 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу - 100000,00 грн. (а.с.22), а також Страховий акт №7957/1 від 08.07.2019 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що заявлена подія є страховим випадком, сума страхового відшкодування склала 100000,00 грн. (а.с.22-24). Позивачка ОСОБА_1 18.07.2019 року отримала суму страхового відшкодування 100 000,00 грн. (а.с.32), а тому має право на відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за рахунок винної особи, тобто відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вартість ремонту транспортного засобу KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , становить 164 541, 00 грн. і ці кошти були сплачені позивачкою у повному обсязі, що підтверджено товарним чеком від 20 червня 2019 року на 30 400,00 грн., квитанцією від 20 червня 2019 року на суму 3 016,00 грн., квитанцією від 29 травня 2019 року на суму 49 999,00 грн., квитанцією від 20 червня 2019 року на суму 31 127,00 грн., квитанцією від 30 травня 2019 року на суму 49 999,00 грн., замовленням-нарядом №11440 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля від 20 червня 2019 року, замовленням-нарядом №221995 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля від 18 червня 2019 року, замовленням на запасні частини №111 від 30 травня 2019 року, Актом виконаних робіт №АЛ00221995 від 20 червня 2019 року, Акт виконаних робіт №ИН00011440 від 20 червня 2019 року (а.с. 87-93), тобто розмір матеріальних збитків, заподіяних власниці автомобіля марки KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 164 541,00 грн., а тому висновки суду першої інстанції щодо не доведення позивачкою заявлених позовних вимог є помилковими. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 отримав копію апеляційної скарги 16 червня 2020 року (а.с. 100 - зворот) та не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу або заперечення проти заявлених позовних вимог, в тому числі й не оспорив розмір завданої матеріальної шкоди, що свідчить про його обізнаність про наявність даного судового спору та відсутність у нього бажання надавати свої заперечення або ж міркування з приводу заявлених вимог. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 становить 64 541,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 164 541,00 грн. (розмір завданих збитків) 100 000,00 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) = 64 541,00 грн., а тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального і процесуального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Крім того, колегія суддів враховує роз`яснення, наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року й вирішує питання про повернення відповідачу деталей пошкодженого автомобіля KIA Sorento JC 5248, д.н.з. НОМЕР_5 , які були замінені згідно замовлення №111 від 30 травня 2019 року (а.с. 91), а саме: капот, решітка радіаторна, накладна решітки радіаторної, фара ліва, фара права, ущільнювач капота, повітрозбірник, панель передня, щиток радіатора. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст. 23, 1167 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 є винним в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому й повинен нести відповідальність за заподіяну з його вини моральну шкоду позивачці, розмір якої суд визначив у 5 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Так, статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним їй автомобілем, порушився звичний життєвий уклад, він через пошкодження автомобіля вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого переносила душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачці завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що колегією суддів скасовано рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та збільшує цей розмірі з 113,62 грн. до 695,43 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (845,41 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви а.с. 1) х 82,26 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 695,43 грн.). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати професійної правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Врахувавши вищевикладене, колегія суддів стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 36-38, 69-72) у розмірі 3 290,40 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (4 000,00 грн. (витрати сплачені на надання професійної правничої допомоги) х 82,26 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 3 290,40 грн.). Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 043,16 грн. (1 268,12 грн. (витрати понесення на сплату судового збору а.с. 65) х 82,26 % (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні) = 1 043,16 грн.). Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій Олена Василівна, задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 64 541 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок одну) гривню 00 (нуль) копійок. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмірі з 113, 62 гривень до 695 (шістсот дев`яносто п`яти) гривень 43 (сорока трьох) копійок. Доповнити заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року абзацом наступного змісту: «Зобов`язати ОСОБА_1 , після відшкодування їй ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 64 541,00 гривень,передати ОСОБА_2 замінені деталі автомобіля марки KIA Sorento JC 5248, державний номерний знак. НОМЕР_5 , а саме: капот, решітка радіаторна, накладна решітки радіаторної, фара ліва, фара права, ущільнювач капота, повітрозбірник, панель передня, щиток радіатора». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) гривні 16 (шістнадцять) копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 3 290 (три тисячі двісті дев`яносто) гривень 40 (сорок) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: