Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/930/20

Справа № 728/930/20 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко П.І. Провадження № 33/4823/277/20 Категорія - - ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 серпня 2020 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 29 травня 2020 року, в 01.50 год., по вул. Тиницькій, 84, у м. Бахмач, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця Бахмацького районного відділу ДВС Деми К.Ю. від 18.02.2020 року ВП №20429393, на підставі статті 71 пункту 9 частини 2 Закону України «Про виконавче провадження». 29 травня 2020 року, в 01.50 год., по вул. Тиницькій, 84, у м. Бахмач, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, а також на підставі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Послався на незаконність рішення суду, прийнятого з порушенням норм процесуального права, винесеного при неповному з`ясуванні всіх обставин справи. Вказав на відсутність доказів, що саме він керував транспортним засобом. Звернув увагу на те, що свідок ОСОБА_3 не бачив, хто керував транспортним засобом, тому його покази в цій частині не можуть бути покладені в основу судового рішення. Вказав на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, оскільки йому не були роз`яснені права і обов`язки, а також його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не засвідчена підписами свідків. Крім того, він не був відсторонений від керування транспортним засобом. Вважає, що його нецензурні висловлювання охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, однак суд повернув матеріал для проведення перевірки в рамках досудового розслідування тому органу, на співробітників якого до початку судового розгляду він скаржився щодо його побиття та викрадення у нього грошових коштів. Притягнувши його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд не з`ясував, чи була доведена до нього постанова державного виконавця, та не встановив наявність у його діях умислу, на вчинення зазначеного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у присутності двох свідків. Пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. У судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 свою вину у скоєних правопорушеннях визнав частково. Указав, що дійсно висловлювався нецензурною лайкою, однак 29.05.2020 року не керував транспортним засобом. Проте, як слідує з протоколу серії ДПР18 №221653, ОСОБА_1 , 29 травня 2020 року, в 01 год. 50 хв., у м. Бахмач Чернігівської області, по вул. Тиницькій, 84, керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №221621 убачається, що 29 травня 2020 року, в 01 год. 50 хв., у м. Бахмач Чернігівської області, по вул. Тиницькій, 84, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця Бахмацького районного відділу ДВС Деми К.Ю. від 18.02.2020 року ВП №20429393, на підставі п.9 ч.2 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Постановою державного виконавця Бахмацького РВ ДВС Деми К.Ю. від 18 лютого 2020 року ВП № 20429393 ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с.9). Поясненнями свідка ОСОБА_4 , наданими у суді першої інстанції, та письмовими пояснення свідка ОСОБА_5 підтверджується, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був за кермом, інших осіб не було. Крім того, висловлювався нецензурною лайкою (а.с.5, 33). Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 , який вказав, що був присутнім під час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Останній відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння; інших осіб, які керували транспортним засобом, не було (а.с.4, 35). При цьому, даний свідок не має бути очевидцем події, як вважає апелянт, оскільки ця особа лише засвідчує факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. До того ж, на переконання апеляційного суду, вказані свідки не мали жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , їх пояснення повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. Згідно відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що на місці зупинки автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній категорично відмовився від проходження огляду. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, оскільки він керував транспортним засобом, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом; а також керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху; а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Посилання апелянта на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП є безпідставними, з огляду на те, що він особисто відмовився від підпису в процесуальних документах. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу працівниками поліції щодо нього, останній не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу, до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються, зокрема рапортом інспектора поліції Дяченка М. від 29 травня 2020 року (а.с.8). Крім того, перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час спілкування з поліцейськими на місці зупинки та його відмова пройти огляд на стан сп`яніння не заперечується і ним самим. Тому пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні місцевого суду, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, є неспроможними, і розцінюються апеляційним судом як намагання допомогти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. Апеляційний суд звертає увагу, що законом не передбачено, що в разі складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим відсторонення водія від керування транспортним засобом. При цьому, невідсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та не є свідченням того, що у водія були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння. Відсутність доказів відсторонення поліцейськими водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді. Доводи апеляційної скарги, що розпочате провадження у справі підлягає закриттю в разі скасування акту, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно з яким виключено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і за відповідні дії передбачено кримінальну відповідальність, тобто, цим Законом відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння посилено. Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, який діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК, відповідно до яких кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначенні положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Таким чином, у даному випадку має місце ультраактивна (переживаюча) дія Закону, коли приписи нормативно-правового акту, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акту, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на яку вказує апелянт, передбачена пунктом 6 статті 247 КУпАП, у даному випадку також відсутня. Відповідно до названого пункту, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Законодавцем чітко визначено, що провадження може бути закрито виключно у випадку скасування акту, яким встановлено адміністративну відповідальність. Натомість, у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортним засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Більш того, 03 липня 2020 року положення Закону України № 321-ІХ від 03.12.2019 були декриміналізовані Законом № 720-IX з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення. Отже, вимоги апелянта про закриття провадження у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, відповідно до п.6 ст.247 КУпАП, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи ОСОБА_1 , що йому не було відомо про те, що відносно нього постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки зазначені твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП № 20429393 від 05 червня 2020 року, згідно якої заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та станом на 05 червня 2020 року відсутня (а.с.13). Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути ним встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.ст.33, 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкціями ч.3 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, за якими його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний