Постанова КАС ВС № 640/164/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Київ справа № 640/164/20 адміністративне провадження № К/9901/11655/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Дашутіна І.В, Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії наук України» про скасування акта, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Губська Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.) УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії наук України» (далі по тексту - відповідач, в якому просить: 1) скасувати акт досудового «спеціальногно судово - медичного розслідування» ш.Росія 2002 року; 2) зобов`язати Державну установу «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії наук України» провести спеціальне судово - медичне розслідування причин гострого ревматологічного захворювання ОСОБА_1 , набуті за час, та у наслідок професійної діяльності.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків, які полягали у наданні заяви про поновлення строку звернення до суду.

3. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційної скаргою.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв`язку із не зазначенням позивачем вимог до суду апеляційної інстанції (не визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції) та докази сплати судового збору, встановлено десятиденний строк з наступного дня після отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

5. У зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, апеляційну скаргу повернуто позивачу. 6. 27 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року.

7. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2020. 8.1. Позивач у касаційній скарзі не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням. Уважає, що суд порушив норми процесуального права, оскільки КАС України. 8.2. Також, зазначає, що виконав всі вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 про залишення без руху його апеляційної скарги.

9. Відповідач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

10. Суд апеляційної інстанції вказуючи на недоліки, посилався на статтю 320 КАС України, та зазначив, що суд апеляційної інстанції може скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Проте позивач просив крім скасування рішення суду першої інстанції задовольнити його вимоги по суті, що стало підставою для повернення апеляційної скарги.

11. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.

12. У резолютивній (прохальній) частині апеляційної скарги позивач просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року що відповідає повноваженням суду апеляційної інстанції, які встановлені статтею та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

13. Тобто, вимоги розглянути позовні вимоги по суті у цьому випадку дійсно не передбачені повноваженнями суду апеляційної інстанції, які визначені статтею 315 КАС України.

14. Проте відповідно до частини першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

15. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Тобто, колегія суддів вважає, що вимога про скасування судового рішення , відображає ставлення позивача до оскаржуваного рішення а наслідки долі скасованого рішення суд апеляційної інстанції вправі визначити самостійно з урахуванням повноважень встановлених статтею 315 КАС України. Помилка позивача у проханні розглянути справу по суті не перешкоджає суду апеляційної інстанції вчинити дії відповідно до повноважень, передбачених законом.

17. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

18. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

19. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

20. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

21. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

22. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

23. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

24. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

25. Зважаючи на вищенаведене, ухвала суду підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням вимог пункту 5 частини першої статті 296 КАС України внаслідок надмірного формалізу.

26. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

27. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

28. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

29. Керуючись ст. 341, 350, 353, 356 КАС України, Суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 640/164/20 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.О.Шишов Судді І.В.Дашутін М. М. Яковенко