Постанова 4856 № 560/468/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/468/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 20 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №215 від 10.01.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та зобов`язання відповідача видати посвідку на постійне проживання в Україні. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №215 від 10 січня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 11 січня 2020 року. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , щодо обміну посвідки на постійне проживання, серії НОМЕР_2 від 12.01.2004, у зв`язку з досягненням 25 - річного віку. В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області видати позивачу посвідку на постійне проживання в Україні - відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголошує, що Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області не порушено порядок скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні та не порушено права позивача. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу відповідача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. В свою чергу апелянтом подано до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому апелянт просить не брати до уваги доводи позивача та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Казахстан, прибув на територію України з метою постійного проживання та 20.09.2003 звернувся до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВСУ в Хмельницькій області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його мати, громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є іммігранткою та постійно проживала на території України (посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 12.02.2002). Заяву громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 розглянуто, та 31.12.2003, на підставі висновку прийнято рішення про надання йому дозволу на імміграцію в Україну. 24.12.2019 громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , звернувся до УДМС України в Хмельницькій області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 25-річного віку. 03.01.2020 УДМС України в Хмельницькій області направило до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України матеріали справи та проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_1 , та 09.01.2020 отримана відповідь, в якій Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України підтримав проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_1 , (№8.1/71-20 від 09.01.2020). 10 січня 2020 року управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №215, виданий ОСОБА_1 31 грудня 2003 року, на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". 11 січня 2020 року управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, видану 12 січня 2004 року, на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №215 від 10 січня 2020 року, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, відповідач не мав належних та допустимих доказів щодо відповідності причин для відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки, а тому таке рішення суб`єкта владних повноважень, на погляд суду, є неправомірним. При цьому, суд врахував, що у 2003 році на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання ГУ ДМС України в Хмельницькій області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановлено, у зв`язку з чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання. Крім того, для належного способу захисту порушеного права позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд прийшов до висновку вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , щодо обміну посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25 - річного віку. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України "Про імміграцію". Пунктом другим частини першої статті 9 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви. Механізм обміну посвідки на постійне проживання врегульований положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018. Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). Пунктом 16 Порядку №321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Приписами пункту 40 Порядку №321 визначено, що для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом поставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства. Пунктом 43 Порядку №321 встановлено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. Приписами п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні. Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем жодних зауважень до змісту чи до кількості доданих до заяви позивачем документів під час отримання попередньої посвідки на постійне проживання, яку було оформлено позивачу 12.01.2004, зазначено не було. При цьому, в якості підстави для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання зазначено підпункт 9 пункту 62 (інші випадки, передбачені законами) Порядку № 321, яким передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію. Зокрема встановлено, що підставою для відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки слугувало те, що на момент подачі заяви та документів на отримання дозволу на імміграцію (20.09.2003) заявнику було більше 18 років, тобто, відповідно до чинного законодавства України був повнолітнім. Однак, під час апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач не мав обгрунтованих підстав для відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач у 1996 році ще неповнолітнім приїхав з матір`ю та повнорідним братом на територію України з Республіки Казахстан для постійного проживання. 01.09.2000 позивач був зарахований до Кам`янець - Подільського ПТУ для навчання за спеціальністю "слюсар по ремонту автомобілів", яке закінчив у 2003 році, а з 03.06.2004 по теперішній час позивач здійснює свою трудову діяльність на території України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_4 та довідкою ПП "Квін-Майстер". Крім того, копія довідки Гуменецької сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області №18/01-24 від 20.01.2020 підтверджує, що позивач проживає та зареєстрований з 10.06.1996 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того колегія суддів враховує, що у 2003 році, на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання ГУ ДМС України в Хмельницькій області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановлено, у зв`язку з чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Хмельницького окружного адміністративного суду, що оскаржуване позивачем рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №215 від 10 січня 2020 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню. При цьому, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 11 січня 2020 року НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25 - річного віку. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що дії Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у спірних правовідносинах між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.