Постанова 4817 № 607/9713/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/9713/20Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 33/817/346/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Майки А.Б., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Як визнав суд, водій ОСОБА_1 08 червня 2020 року в 00 год. 00 хв. в м. Тернополі по вул. Шпитальна,3, керував автомобілем марки «Citroen Jumpy» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест 6810» та огляду в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2020р. серії ДПР18 №423332 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2019 року та закрити провадження на підставі ч.1 п.6 ст.247 КУпАП. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесену із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що станом на момент розгляду справи у законодавстві про адміністративну відповідальність відсутня норма, яка визначає адміністративну відповідальність особи, яке керує транспортним засобом, за відмову від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння. Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року, оскільки не був присутнім під час розгляду справи, а копію постанови отримав лише 23 липня 2020 року. Заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Майку А.Б., який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року і закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, вважаю, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі в розгляді справи судом першої інстанції не приймав. Відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду в справі відсутні. Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. В матеріалах справи містяться відомості про направлення ОСОБА_1 копії постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15 липня 2020 року та отримання її апелянтом 27 липня 2020 року. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 31 липня 2020 року. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з п.6 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби), або лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, дослідженими судом першої інстанції та сам факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не оспорюється. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №423332 від 08 червня 2020 року, водій ОСОБА_1 08 червня 2020 року в 00 год. 00 хв. в м. Тернополі по вул. Шпитальна,3, керував автомобілем марки «Citroen Jumpy» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест 6810» та огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складені уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції. Зокрема, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських № ВО-00049, ВО-00051, які долучено до матеріалів справи і є належними та допустимими доказами в контексті положень ст.251 КУпАП та були предметом дослідження суду першої інстанції, судом встановлено, що працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху зупинено автомобіль, яким керував ОСОБА_1 . З відеозаписів вбачається, що у ОСОБА_1 , як у водія транспортного засобу, наявні ознаки алкогольного сп`яніння, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Також, матеріалами відеофіксації підтверджено факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження на вимогу працівника поліції огляду на стан сп`яніння як за місцем його зупинки, так і в медичному закладі. Доводи апелянта про необхідність закриття провадження у справі, оскільки ст.130 КУпАП скасована на підставі ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" №2617-VIII від 22 листопада 2018 року, яким з 1 липня 2020 року в новій редакції статті ст. 130 КУпАП скасована відповідальність за керування наземними транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпідставними. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-\/ІІІ від 22 листопада 2018 року (далі - Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів провадження, вважаю, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1ст. 130 КУпАП є правильними. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.