Постанова 4850 № 200/13514/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року справа №200/13514/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Гребенюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/13514/19-а (головуючий суддя І інстанції Мозговая Н.А., складене у повному обсязі 18 березня 2020 року у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Веско» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України заборгованість із відшкодування податку на додану вартість, - УСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство «Веско» (далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2018 року та його суми у розмірі 2214738 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. була узгоджена на підставі рішення суду по справі № 200/6607/19-а. Однак відповідно до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться у відкритому доступі, наявна інформація про те, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. відповідачем-1 не внесена. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини вважав, що суд під час розгляду справи повинен обрати ефективний спосіб правового захисту та прийняти рішення, яке може бути виконаним. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Веско» задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2018 року та його суми у розмірі 2214738 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Веско» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2214738 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись із таким судовим рішенням, Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Обґрунтовує апеляційну скаргу нормами податкового кодексу України та зазначає, що дії, які контролюючий орган мав вчинити з приводу даних спірних правовідносин, є вичерпними і були виконані у повному обсязі, що говорить про відсутність протиправної бездіяльності Офісу ВПП ДПС в адресу ПрАТ «Веско». Наголошує на тому, що ці правовідносини регулюються податковим кодексом та Порядком № 26 щодо здійснення бюджетного відшкодування, проте, жоден із нормативних актів не містить норми, яка кореспондує про стягнення бюджетного відшкодування, тим паче судом, а є виключно повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства. Звертає увагу суду, що зараз працює Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування і стягнення не може бути правильним способом захисту із тих причин, що порядок отримання суми бюджетного відшкодування врегульований Порядком № 26, який містить чітко сформований механізм отримання бюджетного відшкодування способом внесення заяви про повернення сум бюджетного відшкодування. Під час апеляційного розгляду представник Офісу ВПП ДПС підтримала доводи апеляційної скарги, інші учасники справи до суду не прибули. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Приватне акціонерне товариство «Веско», код ЄДРПОУ 00282049, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Індустріальна, 2, є юридичною особою. Згідно декларації з ПДВ за серпень 2018 року позивачем було заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 55745100 грн. Посадовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт №111/28-10-47-06/00282049 від 16.11.2018 року (а. с. 87-119). На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення від 12.12.2018 року № 0004934706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 2214738 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1107369 грн. (а.с. 120). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 200/6607/19-а спірне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (а.с. 10-13). Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 року апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС повернута (а.с. 14-15). Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі №200/6607/19-а апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС залишена без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року у справі №200/6607/19-а залишено без змін (а.с. 59-66). Доказів перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2018 року у розмірі 2214738грн. до суду не надано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26), Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588). Бюджетне відшкодування відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України. Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України. Підпунктом 200.7.2 пункту 200.7.2 статті 200 ПК України передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) (п. 200.10 ст. 200 ПК України). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. г) п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У цьому випадку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст.200 ПК України). Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України затверджено Порядок №

26. Цей порядок визначає механізм ведення Міністерством фінансів України інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (пункти 1 та 3 Порядку № 26 набрали чинності з 1 квітня 2017 року). Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема такі дані: - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Згідно п. 7 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Відповідно до пункту 12 Порядку № 26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Слід зазначити, що з 21 січня 2020 року передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження. Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Тобто, судове рішення від 09 липня 2019 року у справі № 200/6607/19 набуло чинності 21 січня 2020 року. На підставі п.200.12 ст.200 ПК України відповідач зобов`язаний був на наступний робочий після дня узгодження бюджетного відшкодування внести до реєстру відомості щодо дати закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення, тобто 21 січня 2020 року та суму, яка була узгоджена. Зазначена норма кореспондує з Порядком № 26, відповідно до п. 4 якої, орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження. Тобто, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмір 2214738,00 грн. є узгодженою 21 січня 2020 року (з дня розгляду апеляційної скарги відповідача-1). Апелянт наголошує, що скріншот з аналітичної системи АІС Суди, який міститься в матеріалах справи (а.с. 202), є підтвердженням відсутності неправомірної бездіяльності та вчинення всіх відповідних належних дій по внесенню суми бюджетного відшкодування до реєстру. Проте, як вбачається з наданого позивачем суду скріншоту з реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування у розмірі 2214738,00 грн. датована 02.04.2020 та станом на час прийняття рішення судом першої інстанції в реєстрі відображена не була. Отже, відповідачем-1 не спростовані доводи платника податків щодо наявної бездіяльності Офісу, що підтверджено скріншотом з реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування станом на час прийняття рішення судом першої інстанції, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що останнім допущена бездіяльність щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення відшкодування по декларації за серпень 2018 року у розмірі 2214738 грн. Оскільки відповідачем-1 не були вчинені дії, передбачені нормами ПК України та Порядком № 26 щодо своєчасного внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, а право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування було порушено не внесенням даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Офісу щодо своєчасного не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПАТ «Веско» в сумі 2214738 грн. підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України). Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку №

26. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що містяться в інформаційному ресурсі Мінфіну, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та пункту 55 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Велика палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15 визначила єдиний ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, зазначивши: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)). За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком №39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків». Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачем-1 у порушення діючого законодавства сума ПДВ на час розгляду справи у суді першої інстанції не внесена до Реєстру, місцевий суд дійшов правильного висновку, обравши ефективний спосіб захисту порушеного права стягненням з державного бюджету на користь ПАТ «Веско» податку на додану вартість у сумі 2214738 грн. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Крім цього, вищезазначене рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яке відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/13514/19-а залишити без змін. Повний текст постанови складений 18 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць