Постанова 4855 № 320/10521/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10521/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002570402 від 10.09.2020, прийняте на підставі акту перевірки за №377/10-36-04-02/42514786 від 14.08.2020 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Аверс солд" (42514786) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2020 року; зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аверс солд" (42514786) у розмірі 47 784 769 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002570402 від 10.09.2020, прийняте на підставі акту перевірки за №377/10-36-04-02/42514786 від 14.08.2020 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Аверс солд" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2020 року; зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" (ідентифікаційний код: 42393784, місцезнаходження: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 76-б), з 03.10.2018 зареєстровано як юридична особа, номер запису про реєстрацію №13541020000007331. Взято на податковий облік в органах податкової служби з 01.11.2018 №102818247032 та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області, Бориспільське управління. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.11.2018 №200426351. 22.06.2020 ТОВ "Аверс солд" була подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2020 року, у рядку 19 якої відображений показник від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 54 429 120,00 грн. У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 47 807 093,00 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (том 1 а.с. 56 т. 1). До податкової декларації позивачем були додані, зокрема: довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2) (том 1 а.с. 59-60); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4) (том 1 а.с. 61-62); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) (том 1 а.с. 57-58). Направлення позивачем податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №2 (том 1 а.с. 63). У період з 03.08.2020 по 07.08.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аверс солд" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року. Результати перевірки оформлені актом від 14.08.2020 № 377/10-36-04-02/42514786 (далі - акт перевірки) (том 1 а.с. 9-53). Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Аверс солд" вимог пункту 200.1, пункту "б" 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2020 року в розмірі 47 784 769,00 грн., в результаті чого ТОВ "Аверс солд" відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 47 784 769,00 грн. за травень 2020 року. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Аверс солд" та ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП", ТОВ "Велан південь трейд", які ґрунтуються на аналізі інформації, що зберігається в інформаційних базах даних ДФС України ІС "Податковий блок". На думку перевіряючого, контрагенти позивача - ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП" та ТОВ "Велан південь трейд" не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій, а ТОВ "Аверс солд" доведений до відпрацювання в ризиковій категорії "вигодонабувач" по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Зокрема, вказано, що ТОВ "Велан південь трейд" постачає пшеницю, кукурудзу та ячмінь на адресу ТОВ "Аверс солд". ТОВ "Велан південь трейд" має у штаті 20 осіб, звітує про наявність понад 200 земельних ділянок, але відсутня достатня кількість матеріально-технічної бази для їх оброблення (машини, трактори, та інше устаткування). Також, відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, та інших ТМЦ чи послуг для здійснення сільськогосподарської діяльності. При цьому, підприємство звітує про наявність земельних ділянок з червня 2019 року, що становить ризик фактичного виробництва вказаної продукції. На думку посадових осіб податкового органу, наявність належних чином оформлених первинних документів, які були надані до перевірки, позбавляє первинні документи юридичної значимості, а покупця права на формування податкової вигоди за умови недоведеності фактичного здійснення господарської операції. Також, податковим органом направлено листи до оперативного управління ГУ ДФС у Київській області щодо надання інформації про наявність кримінальних проваджень відносно ТОВ "Велан південь трейд", ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Велан південь трейд" з метою підтвердження господарських операцій, запити до ОУ ГУ ДПС у Львівській області "Про надання інформації щодо бюджетного відшкодування". Також, в акті перевірки зазначено, що контрагент ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП", яке постачає пшеницю, кукурудзу та ячмінь на адресу ТОВ "Аверс солд", почало декларувати діяльність із серпня 2019 року, у період збору сільськогосподарських культур, не здійснюючи до цього придбання зернових, послуг посіву, культивації та збору зернових, мінеральних добрив, паливо-мастильних матеріалів, насіння зернових, що ставить під сумнів задекларовані операції із реалізації зернових. З метою належного відпрацювання ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП" та отримання достовірної інформації, ГУ ДПС у Львівській області скеровано запити на адреси ГУ контрагентів - постачальників ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП", сільських селищних рад про використання земельних ділянок, ГУ Держгеокадастру у Львівській області про наявність земельних ділянок, ГУ Статистики у Львівській області про надання інформації щодо статистичних даних урожайності сільськогосподарської продукції, скеровано запит в ДП "Держреєстри України" щодо отримання інформації про складські документи на зерно. На момент проведення перевірки відповіді на запити не надійшли. З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність відповідей на подані запити, перевіряючі дійшли висновку про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування. На підставі висновків акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 , пункту 78.1.8 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення за формою "В3" від 10.09.2020 № 0002570402, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок у банку за травень 2020 року на суму 47 784 769,00 грн. (том 1 а.с. 54). Не погоджуючись з висновками та рішенням за наслідками перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4). Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків. Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10 зазначив, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Маямілідергрупп", мету та обставини поставки та/або отримання товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини. Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" за КВЕД є 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судом встановлено, що 02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маямілідергруп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" (Покупець) укладено договір поставки № ВПК-04/12/19-А (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі "товар", а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору (том 6 а.с. 59-66). Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (пункт 2.1 Договору поставки). Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткові накладні, акти прийому - передачі та товаротранспортні накладні. На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Маямілідергруп" було передано, а ТОВ "Аверс солд" прийнято товар (пшеницю 3-го класу та 2-го класу, кукурудзу, ячмінь) , про що сторонами були складені та підписані видаткові накладні (том 6 а.с. 75-249, т. 7 а.с. 1-124). Як вбачається з матеріалів справи, в рахунок оплати за відвантажену продукцію ТОВ "Маямілідергруп" отримало від ТОВ "Аверс солд" грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 131-147 т. 7 ), які містять печатку банку та підпис посадової особи банку. Транспортування реалізованої продукції здійснювалося ТОВ "Маямілідергруп" власними силами, про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні (том 7 а.с. 161- 250, том 8 а.с. 1-18). За наслідками господарської операції складені податкові накладні, які позивачем долучені до матеріалів справи (т. 9 а.с. 1-84, т. 8 а.с. 19-250) та на підставі яких заявлено бюджетне відшкодування. Судом встановлено, що 31.01.2020 та 02.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велан південь трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" (Покупець) укладено договори поставки № ВПК-02/02/20-ЦК та № ВПК-31/01/20-ВА, за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі "товар", а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору (том 3 а.с. 148-163). Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (пункт 2.1 Договору поставки). Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договорів поставки право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткові накладні, акти прийому - передачі та товаротранспортні накладні. На виконання умов вказаних договорів, ТОВ "Велан південь трейд" було передано, а ТОВ "Аверс солд" прийнято товар (пшеницю 3-го класу та 2-го класу, кукурудзу, ячмінь) , про що сторонами були складені та підписані видаткові накладні (том 4 а.с. 1-166, т. 7 а.с. 1-124). Як вбачається з матеріалів справи, в рахунок оплати за відвантажену продукцію ТОВ "Маямілідергрупп" отримало від ТОВ "Аверс солд" грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 164-224, т. 4 а.с. 167-233), які містять печатку банку та підпис посадової особи банку. За наслідками господарської операції складені податкові накладні, які позивачем долучені до матеріалів справи (т. 4 а.с. 234-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-58) та на підставі яких заявлено бюджетне відшкодування. У судовому засіданні представник позивача стверджував, що транспортування реалізованої продукції здійснювалося ТОВ "Велан південь трейд" власними силами, товаро-транспортні накладні були надані перевіряючим до перевірки, однак до суду не можуть бути надані, оскільки були вилучені під час обшуку. У той же час звернув увагу, що товаро-транспортна накладна не є підтвердженням факту отримання товару, таким фактом є видаткова накладна та податкова накладна. Судом встановлено, що отримана від ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд" продукція була експортована ТОВ "Аверс солд" до Сінгапуру, Болгарії, Естонії, Дубаю на умовах укладених контрактів з наступними покупцями: OLAM INTERNATION LIMITED (т. 11 а.с. 70-85), AGRO BORD FOOD (т. 11 а.с. 2-15), AL GHURAIR RESOURCES INTERNATIONAL LLC (т. 10 а.с. 88-115), VIKING TRADING OU (т. 10 а.с. 177-200), AGR LTD (т. 2 а.с. 105-125) на підтвердження чого позивачем додані митні декларації та інвойси (т. 2 а.с. 73-96, т. 10 а.с. 201-207, т. 11 а.с 16-57, 86-137, 138-185, т. 10 а.с. 116-132). Також, частина із придбаної пшениці та кукурудзи згідно Договору поставки №150120 від 15.01.2020, була продана ТОВ "Маліфісента", на підтвердження чого позивачем долучено договір поставки, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, накладні на повернення, специфікації до договору (т. 10 а.с. 133-160). Для виконання умов поставки ТОВ "Аверс солд" укладено договори на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів, що переміщуються через митний кордон та про надання послуг з приймання, сушки, доробки та зберігання зерна. Так, для оформлення вантажно-митних декларацій по експорту було укладено ряд договорів з наступними контрагентами: ТОВ "Боріваж" договір на надання митно-брокерських послуг №Д/Т-19/212 від 26.02.2020 (т. 10 а.с. 208-213); ТОВ "Транспортно-експедиторська компанія "Зектер" договір №144-ТБ від 17.12.2019 (т. 10 а.с. 41-43); ТОВ "Ніка Транс Логістика" договір доручення №НТЛ-825-Б від 10.12.2019 (том 10 а.с. 26-30) (платіжні доручення, податкові накладні т. 10 а.с. 34-40); ТОВ "СМТ Южний" договір на брокерські митні послуги № РБ/276-19 від 11.12.2019 (том 10 а.с. 47-50); ТОВ "Одемара-Інтер" договір на митно-брокерське обслуговування № O-І/320 від 17.12.2019 (том 10 а.с. 51-53) (платіжні доручення та податкові накладні т. 10 а.с. 56-87). Також укладено договори про надання послуг з приймання, сушки, доробки та зберігання зерна з наступними контрагентами: ТОВ "Боріваж" договір тимчасового складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № Д/19-46 від 18.02.2020 (том 10 а.с. 214-223); ТОВ "М.В. Карго" договір про надання послуг з приймання, сушки та зберігання зерна №04/12-2019-2 від 04.12.2019 (том 10 а.с. 1 - 25). Зі змісту акта перевірки вбачається, що фактичною підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 47 784 769 грн. за травень 2020 року слугували висновки перевіряючих щодо неможливості відпрацювання та отримання відповідей на скеровані запити, які, на думку податкового органу, мали б підтвердити товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Так, податковий орган зазначає, що відсутність земельних ділянок та відсутність достатньої кількості матеріально-технічної бази для їх оброблення (машини, трактори, та інше устаткування), відсутність придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, та інших ТМЦ чи послуг для здійснення сільськогосподарської, діяльності ставить під сумнів постачання товару та свідчить про належність контрагентів позивача до "вигодотранспортуючих суб`єктів". Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд", ґрунтується виключно на аналізі фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів позивача. Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги досліджені первинні документи, які долучені позивачем до матеріалів справи та були надані позивачем до перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження факту придбання позивачем товару у ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд" з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно до основного виду економічної діяльності товариства - 41.26 «Оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин». З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Крім того, на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Судом враховано, що позивачем, з метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними вище договорами з придбання товару у ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд", сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд" на користь ТОВ "Аверс солд", що давало позивачу право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товарів/послуг) по ланцюгу від постачальника до покупця, від виконавця до замовника, встановлено зв`язок між фактом придбання товарів/послуг і господарською діяльністю позивача. Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції щодо поставки товару/надання послуг може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотнє. У судовому засіданні представник відповідача стверджував про відсутність у ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП" земельних ділянок та як наслідок товару, про що свідчить наявність кримінального провадження №32020110000000116 від 17.09.2020, зареєстрованого за ч. 3 ст. 212 КК України та в подальшому перекваліфікованого на ч. 2 ст. 15 , ч. 5 ст. 191 КК України, згідно якого надані відповіді від підприємств щодо неможливості укладення договорів суборенди з ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП", на підтвердження чого додав Довідку по кримінальному провадженню №32020110000000116. Також відповідач зазначив, що як стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2020 №32020110000000, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ "Центр Корпорейт" безпідставно сформували податковий кредит з ПДВ на суму 53 239 409 грн. за наслідками безтоварних операцій з ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУП". А відтак, це свідчить про відсутність товару, який був проданий ТОВ "Аверс солд", та, як наслідок, штучне завищення податкового кредиту з ПДВ по таких операціях. Також звернув увагу та наявність судових рішень про визнання договорів суборенди недійсними щодо контрагентів позивача. Суд звертає увагу, що посилання податкового органу щодо наявних досудових кримінальних проваджень, фігурантом у яких є контрагенти позивача без обвинувального вироку суду не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Верховним судом у постанові від 24.04.2018 №2а/0370/205/12 висловлено правову позицію, згідно якої сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Отже, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Відтак, суд дійшов висновку, що між ТОВ "Аверс солд", ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд" дійсно склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, тощо. За будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів. Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. ТОВ "Аверс солд" має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару ТОВ "Маямілідергруп" та ТОВ "Велан південь трейд". На момент складання податкових накладних в період, що перевірявся, зазначені контрагенти позивача були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому порядку в якості платників ПДВ, а тому мали відповідні правові підстави для складання податкових накладних. При цьому, відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку. Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є обґрунтованим та належним засобом доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями. Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду). Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтва платника податку на додану вартість. З урахуванням наведеного, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, є необґрунтованим. Щодо доводів податкового органу про відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, суд зазначає, що дана обставина не свідчить про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Укладання трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом. Безпідставними є посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому. Безпосереднього зв`язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту відповідачем не доведено. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16. Що стосується тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості на товар, засвідчених виробником, та, як наслідок, неможливість встановлення виробника вказаних товарів, то суд зазначає, що така відсутність не доводить безумовно безтоварність операції, а може бути лише складовою у ряді наданих відповідачем належних та допустимих доказів. Вимога однієї сторони надати та обов`язок іншої сторони передати сертифікати якості на товар, засвідчений виробником, є правом покупця, з однієї сторони та обов`язком продавця - з іншої. Водночас, відсутність вимоги покупця надати документи, породжує право продавця їх не передавати, оскільки, в даному випадку відсутній предмет спору між сторонами правочину. Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача на те, що позивачем на підтвердження товарності господарських операцій не було надано суду подорожні листи, докази реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, документи, які підтверджують місце зберігання товару, відомості щодо перевірки кількості та якості товару, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення та отримання товару, а у видаткових накладних не зазначено реквізити довіреності, за якою особа отримала товар, що начебто підтверджує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій. Суд звертає увагу, що в акті перевірки податковий орган не вказував на відсутність зазначених документів під час перевірки, а підставою для прийняття оскаржуваного рішення були висновки про відсутність постачання товару з огляду на віднесення контрагентів позивача до "вигодоформуючих суб`єктів". У той же час, суд звертає увагу, що відсутність зазначених документів, ніяким чином не свідчить про відсутність поставки товару, оскільки Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало би, що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару, або приймання на склад (ТТН, подорожних листів, актів приймання на склад, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0002570402 від 10.09.2020 є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аверс солд" (42514786) у розмірі 47 784 769 грн., суд зазначає наступне. Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до підпункту 200.7.2 цієї правової норми заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України. Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який набрав чинності з 01 квітня 2017 року. Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Згідно з пунктом 6 Порядку №26 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку (пункту 7 Порядку). Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачає його інформаційне наповнення контролюючими органами та внесення до нього інформації у строки та порядку, визначеному наведеним вище положеннями Податкового кодексу України та Порядку №26. Як встановлено судом у ході розгляду справи, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про заяву позивача не внесені. Отже, відповідачем не виконано покладеного на нього обов`язку щодо відображення у Реєстрі інформації про заяву позивача, яка була подана разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2020 року, що є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.07.2021 у справі №320/5697/20. Підстави для відображення у Реєстрі інформації про суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування та дату її узгодження на момент розгляду справи відсутні, оскільки такий обов`язок у відповідача виникне тільки після набрання рішенням у даній справі законної сили. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк