Постанова 4876 № 904/2104/19 (904/1286/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/1286/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Вечірка І.О., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Техмайданчик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 (повне рішення складено 01.06.2020, суддя Владимиренко І.В.) у справі за позовом приватного підприємства "Техмайданчик", м.Кам`янське, Дніпропетровська область до публічного акціонерного товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", "Техмайданчик", м.Кам`янське, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості у розмірі 73 751,14 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Приватне підприємство "Техмайданчик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у розмірі 73 751,14 грн. Позовні вимоги умотивовані посиланням на порушення відповідачем умов договору підряду № 18-0446-02 від 26.04.2018 в частині здійснення оплати за виконані роботи. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано посиланням на те, що позов ґрунтується на грошових зобов`язаннях відповідача, які виникли до дати відкриття провадження у справі №904/2104/19 публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ". Позовні вимоги позивача є конкурсними та повинні бути заявлені в справу №904/2104/19 про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ". ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Приватне підприємство "Техмайданчик", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є конкурсними вимогами в розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства. Заявник апеляційної інстанції посилається на те, що зважаючи на умови оплати виконаних робіт, узгоджені сторонами у п.2.5 договору, строк оплати за договором відповідно настав 17.06.2019 (за актом № 4 приймання-здачі виконаних робіт від 18.04.2019), 14.07.2019 (за актом №5 приймання-здачі виконаних робіт від 21.05.2019) та 19.07.2019 (за актом №7 приймання-здачі виконаних робіт від 21.05.2019). Скаржник зазначає, що виходячи зі змісту ст.1057 Цивільного кодексу України надання однією стороною договору іншій відстрочення плати виконаних робіт є формою комерційного кредитування. Під відстрочення платежу розуміється такий спосіб виконання зобов`язаною стороною свого грошового зобов`язання, коли сплата відповідних грошових коштів у повному обсязі здійснюється через певний час після виконання контрагентом зустрічного зобов`язання (у даному випадку - завершення виконання робіт). Термін виконання вимог позивача до боржника настав після порушення справи про банкрутство боржника, тому, на думку скаржника, позивач є поточним кредитором у справі про банкрутство відповідача, в розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін. Відповідач наполягає, що спірні вимоги позивача мають характер конкурсних, оскільки виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство. Законодавство про банкрутство (як чинне на момент виникнення спірних правовідносин так і час розгляду даної справи) пов`язує статус конкурсних та поточних вимог саме з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника, а не зі строком його виконання. Відповідач вважає безпідставними посилання скаржника на положення ст.1057 Цивільного кодексу України, якою регламентованого надання комерційного кредиту. Жодна умова укладеного з позивачем договору №18-0446-02 від 26.04.2019 не вказує на те, що цей договір є змішаним і містить у собі елементи кредитного договору, а саме по собі "відстрочення" оплати, на думку відповідача, є лише способом розрахунку за виконані роботи. Укладений між сторонами договір не є договором комерційного кредитування, а лише містить особливості щодо порядку розрахунку за виконані роботи. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Вечірка І.О Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Техмайданчик" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.08.2020 17.08.2020 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення. 17.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 26.04.2019 між приватним підприємством "ТЕХМАЙДАНЧИК" та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" було укладено договір №18-0446-02. Згідно п. 1.1 договору: підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботу за завданням замовника по технічному обслуговуванню побутових кондиціонерів імпортного виробництва та промислових кондиціонерів (далі в тексті роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно п.2.5 договору: оплата виконаних робіт здійснюється по факту виконання робіт, що підтверджується актами виконаних робіт, на підставі платіжної вимоги-доручення (рахунка) на поточний рахунок підрядника - з відстрочкою 60 календарних днів від дати підписання акту. За замовленням відповідача, відповідно договору в квітні та травні 2019 року позивачем були виконані, а відповідачем - прийняті роботи, що підтверджується актами виконаних робіт. Позивачем були виставленні рахунки за виконані роботи: акт № 4 приймання-здачі виконаних робіт від 18.04.2019 на загальну суму 19880,00 грн, рахунок № 4-ТО від 18 квітня 2019 року на загальну суму 19880,00 грн, акт №5 приймання-здачі виконаних робіт від 15.05.2019 на загальну суму 14000,00 грн, рахунок № 5-ТО від 15 травня 2019 року на загальну суму 14000,00 грн, акт № 7 приймання-здачі виконаних робіт від 21.05.2019 на загальну суму 51380,00 грн, рахунок № 7-ТО від 21 травня 2019 року на загальну суму 51380,00 грн. Відповідно з п.2.5 договору відповідач зобов`язується провести оплату наступним чином: не пізніше 17.06.2019- 19 880,00 грн, не пізніше І4.07.2019- 14 000,00 грн не пізніше 19.07.2019 - 51 380,00 грн. Згідно умов договору відповідач, на підставі виставленого рахунку №1р від 04.07.2018 здійснив передоплату в розмірі 13600 грн згідно платіжного доручення № 8306 від 18.07.2018. Більше жодних оплат з боку відповідача на виконання умов договору не надходило, хоча граничний строк передбачено не пізніше 60 календарних днів з дати підписання акту. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 71 660,00 грн. На підставі вимог ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми на загальну суму 2 091,14 грн. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 18-0446-02 від 26.04.2018. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Укладений між сторонами договір за змістом та своєю правовою природою є договором підряду. Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч.4 ст.837 Цивільного кодексу України, до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи (ст.854 Цивільного кодексу України). За приписами статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно - кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1 ст. 876 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Відповідно до ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 відкрито провадження у справі №904/2104/19 про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича. Призначено попереднє засідання суду. 31.05.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ". З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин і норми закону, який регулює питання банкрутства, мають пріоритет у застосуванні перед іншими законодавчими актами України. 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Частинами 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства врегульований порядок розгляду спорів щодо боржника. Так спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. Частиною 14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Частиною 4.ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. За приписами ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Частиною восьмою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були виконані роботи за спірним договором відповідно до акту № 4 приймання-здачі виконаних робіт від 18.04.2019 на загальну суму 19880,00 грн, акту №5 приймання-здачі виконаних робіт від 15.05.2019 на загальну суму 14000,00 грн, акту № 7 приймання-здачі виконаних робіт від 21.05.2019 на загальну суму 51380,00 грн. Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, то фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання. Судова практика в частині визначення статусу конкурсних кредиторів є сталою, послідовною, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.08.2019 у справі № 924/628/17, від 20.02.2020 у справі №921/184/16-г/10, від 19.05.2020 у справі № 904/11261/15. Приймаючи до уваги, що відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача та публікація відповідного оголошення відбулися 31.05.2019, тобто після виконання позивачем робіт за спірним договором та виникнення у відповідача обов`язку оплати цих робіт з відстрочкою 60 календарних днів від дати підписання акту, а у позивача - права вимагати оплату виконаних робіт, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача у даній справі мають характер конкурсних, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Зазначені вимоги підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство, з якою позивача зобов`язаний був звернутися до боржника в порядку, визначеному ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до частини третьої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Таким чином, грошові вимоги кредитора, що виникли в день та/або після відкриття провадження у справі про банкрутство є поточними відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (наведена правова висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19). Ухвалами господарського суду від 10.03.2020 та 04.05.2020 запропоновано позивачу звернутися з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/2104/19 про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", проте позивач даним правом не скористався. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що його вимоги є поточними, а не конкурсними, оскільки в цьому випадку мова йде про виникнення порушення права кредитора і можливість застосування ним до боржника наслідків неналежного виконання зобов`язання, а не про момент, з якого виникає відповідне зобов`язання боржника з оплати виконаних робіт. Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника на приписи ст.1057 Цивільного кодексу України, яка регламентує правовідносини за договором комерційного кредиту, враховуючи таке. Статтею 1057 Цивільного кодексу України визначено, що договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання. Колегія суддів вважає, що погодження сторонами у п.2.5 договору умов щодо оплати виконаних робіт з відстрочкою 60 календарних днів від дати підписання акту, не означає, що дані умови являє собою комерційний кредит. Передбачене договором надання відстрочки оплати виконаних робіт може являти собою комерційний кредит, якщо подібні умови платежів визначені в договорі, як надання комерційного кредиту. Виходячи зі статті 1057 Цивільного кодексу України зобов`язання комерційного кредитування виникає не автоматично, а при досягненні угоди про це. Укладений між сторонами договір не містить ознак комерційного кредитування, а тому у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів ст.1057 Цивільного кодексу України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства "Техмайданчик" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у справі №904/2104/19 (904/1286/20) залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 19.08.2020. Головуючий суддя В.О. Кузнецов Суддя В.Ф.Мороз Суддя І.О.Вечірко