Постанова 4854 № 400/888/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/888/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А.П. Дата і місце ухвалення: 08.05.2020р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. (у зв`язку із неявкою у судове засідання представника апелянта та клопотанням представника позивача, справа розглядається в порядку ст.311 КАС України) розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митних декларацій, В С Т А Н О В И Л А : В лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019р. №UA508000/2019/000014/2 та №UA508140/2019/000001/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508140/2019/00003 та №UA508140/2019/00002. Позов обґрунтовувало тим, що з метою здійснення митного оформлення товару - натрію їдкого (гідроксид натрію), ввезеного на митну територію України на виконання умов контракту, укладеного 10.12.2018р. з компанією-нерезидентом ТОВ ТД «ГалоПолимер», РФ, позивачем до Чорноморської митниці Держмитслужби були подані митні декларації №UA508140/2019/000106 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/000088 від 19.12.2019р., в яких митну вартість товару визначено за першим методом - ціною договору. На підтвердження митної вартості товару були надані відповідні підтверджуючі документи. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019р. №UA508000/2019/000014/2 та №UA508140/2019/000001/1, якими застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Такі рішення митного органу, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вважає незаконними та зазначає, що товариством надано митному органу достатньо документів, з яких являється за можливе встановити митну вартість товару, задекларовану підприємством. При цьому, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування не здійснювалося. Надання договору з третіми особами, пов`язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, може мати місце лише у випадку наявності такого документу у декларанта, що прямо передбачено ч.3 ст.53 МК України. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000014/2 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/000001/1 від 20.12.2019р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA508140/2019/00002 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/00003 від 20.12.2019р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниця Держмитслужби на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» судовий збір у сумі 8248,70 грн., сплачений платіжним дорученням №00804 від 18.02.2020р. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 08.05.2020р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». В обґрунтування доводів апеляційної скарги Чорноморська митниця Держмитслужби зазначила, що митним органом здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено іншими митницями. Встановлено, що Слобожанською митницею за основним методом визначення митної вартості здійснено митне оформлення аналогічного товару за митною вартість 0,4465 доларів США/кг NAON, тоді як позивачем митну вартість товару заявлено на рівні 0,2241 доларів США/кг. Також, апелянт посилається на те, що за результатами опрацювання документів, наданих ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», встановлено, що відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару. При цьому, товар - сода каустична є пожежо- та вибуховонебезпечною, їдкою, корозійноактивною речовиною, за ступенем впливу на організм відноситься до речовини 2-го класу небезпеки та перевезення такого товару зазвичай страхується. Посилається апелянт і на те, що декларантом не надано витребувані митницею документи, що унеможливило упевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленої митної вартості. Ні під час митного оформлення, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не надало обґрунтування та документального підтвердження знижки ціни на 45,90 доларів США/тн з урахуванням умови поставки FOB, зазначеної у IHS Chemical, Clobal Chlor-Alkali та умови поставки СРТ, заявленої при митному оформленні. Також, декларантом не надано банківських документів про здійснення передплати за товар, що ставить під сумнів своєчасність виконання договірних обов`язків, визначених Контрактом №20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018р. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2018р. між ТОВ «ГалоПолимер» РФ, як Продавцем, та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», як Покупцем, укладено контракт №20-Е-2018/18-353, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар: натрій їдкий (гідроксид натрію) в кількості, по ціні, на умовах та у строки, зазначені у Специфікації, яка є невід`ємною частиною вказаного Договору. За умовами вказаного Контракту ціна на товар визначається на умовах СРТ, ст. Жовтнева Одеської ж/д, у відповідності до Інкотермс-2010 та включає в себе всі витрати щодо доставки товару; вартість кожної партії товару визначається за формулою: FOB MED low - 17%; орієнтована вартість Контракту складає 8 000 000,0 доларів США та може бути змінена в період дії Контракту. На виконання умов Контракту від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353, відповідно до специфікації №11 від 21.10.2019р., ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» ввезено на митну територію України «натрій їдкий (гідроксид натрію)» за ціною 224,10 доларів США за тону та загальну суму 156 870 доларів США. Товар має відвантажуватись протягом листопада 2019 року. Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за контрактом від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до сектору митного оформлення Чорноморської митниці Держмитслужби подано митні декларації №UA508140/2019/000106 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/000088 від 19.12.2019р., в яких митну вартість товару визначено за першим методом - ціною договору. Разом із митними деклараціями №UA508140/2019/000106 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/000088 від 19.12.2019р. позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: контракт №20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018р., специфікація №11 від 21.10.2019р., інвойси, митна декларація країни відправника, накладні СМГС. При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками виявлено ризики, а саме: сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України. На підставі ч.3 ст.53 МК України ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. На вимогу митного органу декларантом додатково надано: доручення на право підпису комерційних документів №20-2019 від 17.12.2018р.; інформацію біржових коригувань щодо вартості товару, сертифікати якості. Митницю повідомлено, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс немає можливості. Ціна на товар включає в себе всі витрати по доставці. Інших договорів угод із третіми особами, пов`язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, тому що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані. Надати платіжний документ, що підтверджує факт сплати за товар не є можливим, оскільки сплата здійснюється протягом 21 календарних днів з дати його відвантаження. 20.12.2019р. Чорноморською митницею Держмитслужби за митними деклараціями №UA508140/2019/000106 від 20.12.2019р. та №UA508140/2019/000088 від 19.12.2019р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508140/2019/000001/1 та №UA508000/2019/000014/2, згідно яких митну вартість товару відкориговано за другорядним методом визначення митної вартості товару - резервним. Зазначеними рішеннями митний орган визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 0,4465 дол. США/кг (за ціною товару, ввезеного на митну територію за митною декларацією від 18.12.2018р. №UA807170/2019/802504). Зокрема, у рішеннях про коригування митної вартості товарів підставою для здійснення коригування Чорноморською митницею Держмитслужби зазначено: відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару; надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості; декларантом не надано повні відомості щодо ціни товару відповідно до умов контракту №20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018р.; відсутні документи, що підтверджують розрахунок фактурної вартості товару, відсутні документи передбачені п.п.8.6 п.8 Контракту «Санкції і претензії»; наданий декларантом документ біржових котирувань міжнародної агенції IHS Chemical, Clobal Chlor-Alkali суперечить умовам п.2.2 Контракту; декларантом не надано в повному обсязі витребуванні митним органом додаткові документи. У зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів декларанту було відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508140/2019/00003 та №UA508140/2019/00002. Не погоджуючись з правомірністю вказаних рішень про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019р. №UA508140/2019/000001/1 та №UA508000/2019/000014/2, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508140/2019/00003 та №UA508140/2019/00002, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося з позовом до суду про їх скасування. Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» метод визначення митної вартості товарів документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів. Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку, що надані ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, Чорноморською митницею Держмитслужби в п.33 спірних рішень про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019р. №UA508000/2019/000014/2 та №UA508140/2019/000001/1, серед іншого, зазначено те, що товариством не надано страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. На вказану обставину посилається апелянт і в обґрунтування вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання митного органу, оскільки за умовами пункту 2.1 контракту від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353 на поставку натрію їдкого (гідроксиду натрію), укладеного між ТОВ «ГалоПолимер» (Російська Федерація) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», ціна на товар визначається на умовах СРТ, ст. Жовтнева Одеської ж/д, у відповідності до Інкотермс-2010 та включає в себе всі витрати щодо доставки товару. Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ («перевезення оплачене до місця призначення») у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. Таким чином, у випадку, якщо коли страхування не здійснювалось, тому відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Згідно п.2.2 контракту від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353 ціна на товар розраховується за формулою: СРТ НГЗ = FOB MED low мінус 17 відсотків, де FOB MED LOW - нижня границя котировки FOB MED, яка публікується агентством ICIS. У наданих поясненнях позивач зазначив, що надання знижки на 17% це результат комерційних переговорів. Колегія суддів звертає увагу на те, що цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку. Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, які пов`язані з поставкою товару за Контрактом від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353, оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений. За умовами пункту 5.1 Контракту від 10.12.2018р. №20-Е-2018/18-353 оплата товару покупцем здійснюється банківським переводом в російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно виставлених інвойсів на протязі 21 банківського дня з дати відвантаження товару зі станції відправника. Стосовно ненадання позивачем безпосередньо під час митного оформлення бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості, то апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що оскільки платіж за товар здійснювався з відстрочкою платежу, то таких документів не могло бути у товариства на момент митного оформлення товару. Такий висновок суду цілком узгоджується з положеннями до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Посилання апелянта в поданій апеляційній скарзі на те, що надані платіжні доручення можуть свідчити про несвоєчасність оплати товару, а також на те, що Продавцем могла бути нарахована неустойка у зв`язку з такою несвоєчасною оплатою, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що це є лише припущеннями митного органу, на яких не можуть ґрунтуватись прийняті рішення. Питання підстав стягнення неустойки в даному випадку дійсно врегульовано п. 8.1 Контракту та передбачає право, а не обов`язок продавця стягувати з покупця неустойку у разі затримки розрахунку. Сторони вільні у здійсненні господарської діяльності, а тому питання сплати штрафів та неустойки відноситься до відання господарюючих суб`єктів. Доказів стягнення з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» будь-яких додаткових виплат, в тому числі, неустойки не надано. Варто зазначити, що рішення про коригування митної вартості товарів, які є предметом спору у даній справі, не містять інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Крім того, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019р. №UA508000/2019/000014/2 та №UA508140/2019/000001/1 відсутня вказівка на товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача. При цьому, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Чорноморською митницею Держмитслужби не надано копій декларацій, за якими скориговано вартість імпортованого ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» товару. Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Колегія суддів вважає, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. А відтак, позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на посиланнях, які судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, а тому підстав для задоволення скарги Чорноморської митниці Держмитслужби та скасування рішення суду першої інстанції від 08 травня 2020 року не вбачається. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 18 серпня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук