Постанова 4850 № 200/3664/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року справа №200/3664/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Казначеєва Е.Г. Сіваченка І.В. при секретарі судового засідання Кобець О.А., за участю сторін по справі: представника позивача: Статівої О.В. представника відповідача: Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Голубова Л.Б.) від 10 червня 2020 року (повний текст рішення складено 10 червня 2020 року) у справі №200/3664/20-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.03.2020 року № 0005923306, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020 року №0005923306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 572845,00 гривень, з яких податкове зобов`язання - 381897,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 190948,00 гривень. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 року №0005923306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 572845,00 гривень, з яких податкове зобов`язання - 381897,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 190948,00 гривень. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 381897,00 грн.. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД»,ТОВ «БУДМОНТАЖ ІНВЕСТ», ПП «ТЕРРА-ПРАЙМ», ПП «ІНКОМ-РЕТАЛ», ТОВ «КИЇВТОРГ РЕСУРС», ТОВ «АДОНАРА ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТФОЛ», ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ», ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ» . Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД» за лютий 2019 року, ТОВ «БУДМОНТАЖ ІНВЕСТ» за лютий, квітень 2019 року, ПП «ТЕРРА-ПРАЙМ» за березень 2019 року, ПП «ІНКОМ-РЕТАЛ» за квітень 2019 року, ТОВ «КИЇВТОРГ РЕСУРС» за квітень 2019 року, ТОВ «АДОНАРА ПЛЮС» за квітень 2019 року, ТОВ «ВЕСТФОЛ» за квітень 2019 року, ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ» за травень 2019 року, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ» за червень 2019 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2020 року № 296/05-99-33-06/ 1903308319 (том 1, а.с. 15-48) та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005923306 про збільшення суми грошового зобов`язання на суму 381897,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 190948,00 гривень (том 1, а.с. 49). Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 року №0008771417. Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.02.2019 року № 6381/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін. Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 381897,00 гривень. Висновок податкового органу обґрунтований тим, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД», ТОВ «БУДМОНТАЖ ІНВЕСТ», ПП «ТЕРРА-ПРАЙМ», ПП «ІНКОМ-РЕТАЛ», ТОВ «КИЇВТОРГ РЕСУРС», ТОВ «АДОНАРА ПЛЮС» , ТОВ «ВЕСТФОЛ», ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ», ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ» протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання прес-форм у вказаних контрагентів-постачальників і складено первинні документи всупереч норм ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, оскільки відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших субєктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Тому документи, надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками, не можуть за вимогами п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкого кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу). Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК). За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. У відповідності до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші). Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996). Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ПП «ГРАНД - ТРЕЙД» (постачальник) було укладено договір №20/2 від 20.02.2019 року, відповідно до умов якого постачальник здійснює постачання товару, вказаного у видаткових накладних на умовах поставок DAP Інкотермс 2010 (том 1, а.с. 164). На виконання вказаного договору постачальником було виписано податкові накладні на поставку товару №63 від 21.02.2019 року, №65 від 22.02.2019 року, №66 від 25.02.2019 року, рахунки - фактури № 63 від 21.02.2019 року, № 65 від 22.02.2020 року, № 66 від 25.02.2019 року на загальну суму поставок 590688,00 гривень, у тому числі ПДВ 98448,00 гривень. Розрахунки за товар відбулись в готівковій та безготівкової формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними №63 від 21.02.2019 року, №65 від 22.02.2019 року №66 від 25.02.2019 року. На підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності позивачем надано дефектні відомості та акти прийому - передачі виконаних ремонтних робіт по тепловозу ТГМ-6А №1912, запчастини до якого було придбано у ПП «ГРАНД - ТРЕЙД» (том 1, а.с. 165-188). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором №18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (том 1, а.с. 194-195). Між позивачем (покупець) та ТОВ «БУДМОНТАЖ ІНВЕСТ» (постачальник) було укладено договір № 02/02-19 від 01.02.2019 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити товар, зазначений у специфікації (том 1, а.с. 135-136). На виконання вказаного договору постачальником було виписано накладні на поставку товару ІТМЯн99 від 22.02.2019 року, ІТМЯн100 від 22.04.2019 року, ІТМЯн101 від 22.04.2019 року, податкові накладні від 22.04.2019 року № 94, 85, 86, від 21.05.2019 року № 134, від 24.05.2019 року №135 на загальну суму 593620,60 гривень, у тому числі ПДВ 98936,76 гривень. Розрахунки за товар відбулись в готівковій та безготівковій формі. Товар був транспортований позивачем власним транспортом та використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується дефектними відомостями та актом прийому - передачі виконаних ремонтних робіт по тепловозу ТГМ -6А №1912 (том 1, а.с. 137-163). Тепловоз, запчастини до якого придбані у ТОВ «БУДМОНТАЖ ІНВЕСТ» використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором № 18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Між позивачем (покупець) та ПП «ТЕРА-ПРАЙМ» (продавець) уклали договір купівлі-продажу товару № 15-03 від 15.03.2019 року (том 1, а.с. 115). На виконання вказаного договору продавцем було виписано податкові накладні на поставку товару № 27 від 21.03.2019 року, № 28 від 25.03.2019 року, № 30 від 27.03.2019 року на загальну суму 349920,00 гривень, у тому числі ПДВ 58320,00 гривень. Розрахунки за товар відбулись в готівковій та безготівковій формі. Запчастини до тепловозу були поставлені позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 27 від 21.03.2019 року, № 28 від 25.03.2019 року. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується дефектними відомостями та актом прийому - передачі виконаних ремонтних робіт по тепловозу ТГМ -6А №1912 (том 1, а.с. 116-134). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором №18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Також, між позивачем (покупець) та ПП «ІНКОМ-РЕТАЛ» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу товару № 22 від 22.04.2019 року (том 1, а.с. 97). На виконання вказаного договору постачальником було виписано податкову накладну на поставку товару № 7 від 23.04.2019 року на суму поставки 58212,00 гривень, у тому числі ПДВ 9702,00 гривень. Розрахунки за товар відбулись в безготівкової формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 7 від 23.04.2019 року (том 1, а.с. 98-102). Тепловоз, запчастини до якого куплені у контрагента, використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором № 18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Між позивачем (покупець) та ТОВ «КИЇВТОРГ-РЕСУРС» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 22-04 від 22.04.2019 року (том 1, а.с. 109). На виконання вказаного договору продавцем було виписано податкову накладну на поставку товару № 8 від 23.04.2019 року на суму 49982,40 гривень, у тому числі ПДВ 8330,40 гривень. Розрахунки за товар здійснено в готівковій та безготівковій формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 8 від 23.04.2019 року (том 1, а.с. 110-114). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором №18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» Крім того, позивач (покупець) уклав з ТОВ «АДОНАРА ПЛЮС» (продавець) договір купівлі-продажу № 17-04 від 17.04.2019 року (том 1, а.с. 103). На виконання вказаного договору продавцем було виписано податкову накладну на поставку товару № 7 від 18.04.2019 року на суму 58212,00 гривень, у тому числі ПДВ 9702,00 гривень. Розрахунки за товар здійснено в готівковій формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 7 від 18.04.2019 року (том 1, а.с. 104-108). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується Договором № 18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Між позивачем (покупець) та ТОВ «ВЕСТФОЛ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 17 від 17.04.2019 року (том 1, а.с. 87-88). На виконання цього договору продавцем було виписано податкову накладну на поставку товару № 6 від 18.04.2019 року на суму 55440,00 гривень, у тому числі ПДВ 9240,00 гривень. Розрахунки за товар відбулись в безготівковій формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 6 від 18.04.2019 року. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується дефектними відомостями та актом прийому - передачі виконаних ремонтних робіт по тепловозу ТГМ -6А №1912 (том 1, а.с. 89-96). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором №18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» Між позивачем (покупець) та ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ» (постачальник) укладався договір № 18/06 від 18.06.2019 року на поставку товарів в асортименті (том 1, а.с. 51). Постачальником було виписано податкові накладні № 92 від 20.06.2019 року, № 104 від 25.06.2019 року на загальну суму поставок 326640,00 гривень, у тому числі ПДВ 54440,00 гривень. Розрахунки за товар відбулись в готівкової та безготівкової формі. Товар був поставлений позивачу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 92 від 20.06.2019 року, №104 від 25.06.2019 року. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується дефектними відомостями та актом прийому - передачі виконаних ремонтних робіт по тепловозу ТГМ -6А № 1912 (том 1, а.с. 52-66). Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором №18-0239-02 від 01.03.2018 року з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Актом перевірки також встановлено, що згідно інформації ІТС «Податковий блок» наведені вище контрагенти позивача на дату поставки зареєстровані як платники податку на додану вартість, не перебувають в процедурі припинення та (або) банкрутства, мають працівників. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства. Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Стосовно певних недоліків в оформленні первинних документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 10 червня 2020 року у справі №200/3664/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного від 10 червня 2020 року у справі №200/3664/20-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 серпня 2020 року. Повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 18 серпня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Е. Г. Казначеєв І.В. Сіваченко