Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3383/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року справа № 200/3383/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю представника позивача Карапетяна А.Р., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (повний текст складено 02 червня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/3383/20-а (суддя в 1 інстанції Льговська Ю.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 10 березня 2020 року № 0001870505 про застосування штрафних санкцій на суму 64 615,38 грн, податкового повідомлення рішення від 10 березня 2020 року № 0001860505 про застосування штрафних санкцій на суму 510, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав на протиправність застосованих штрафний санкцій за порушення обліку запасів газу, оскільки висновки про фактичну кількість газу зроблені відповідачем на підставі даних манометру, проте, на думку позивача, неможливо встановити точну кількість газу в резервуарі, ґрунтуючись лише на показах манометру, оскільки: 1) в резервуарі, крім газу, є конденсат, 2) покази манометру не є точними, 3) за паспортом ємність складає 9960 л, а в акті відображено 9500 л. Позивач зазначив, що під манометром слід розуміти вимірювальний пристрій Rochester. Крім того, позивач вважає протиправним застосування штрафних санкцій за ненадання документів, оскільки стверджує, що витребувані документи подані ним 13 лютого 2020 року за супровідним листом, від реєстрації якого відповідач відмовився; на підтвердження факту подання документів звертав увагу суду на відображення в акті витребуваних документів, що свідчить про їх надання. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 200/3383/20-а у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 10-14 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено перевірку господарської одиниці - АЗС «Інтерсіті» суб`єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 17 лютого 2020 року № 32/05/99/05/05/40715392. Від підпису акта та отримання його копії представник позивача відмовився, що підтверджується актом про відмову від отримання та підпису акта перевірки. Перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі ПК України). На підставі цього акта перевірки за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року № 0001870505 про застосування штрафних санкцій на суму 64 615, 38 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону № 265/95-ВР. За порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року № 0001860505 про застосування штрафних санкцій на суму 510,00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем вищезазначених вимог податкового законодавства. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. За приписами статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відповідно до інформації, яка міститься в податковому повідомленні - рішенні від 10.03.2020 року № 0001870505, підставою застосування штрафних санкцій, передбачених п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до Товариства є Акт. В п. 2.2.12. «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» Акту зазначено, що працівниками ГУ ДПС у Донецькій області було встановлено порушення порядку ведення та обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації/збереження. Представником ТОВ «НАФТОГРАД» було надано Х-звіт № 0001 від 11.02.2020 року, відповідно до якого в резервуарі № 5 (газ пропан-бутан) залишок в літрах складає 1788,73 літри газу. Водночас представником ГУ ДПС у Донецькій області було сфотографовано показник монометру газового модулю, який вказував на те, що газовий модуль ємністю 9500 літрів заповнений на 55 відсотків. В свою чергу колегія суддів, зазначає, що в Акті зазначено вимірювальний прилад «монометр», у той час як цей прилад є фактично рівнеміром. В наслідок цих показників представники ГУ ДПС у Донецькій області зробили висновок, що є надлишок матеріальних цінностей та товарних запасів, який не відображений в обліку Товариства. Відповідач жодним чином не обґрунтовує та не посилається на те, що Товариство не веде облік товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». На підтвердження фактичної кількості матеріальних цінностей, як було зазначено раніше, Товариством було надано Х-звіт № 0001 від 11.02.2020 року, відповідно до якого в резервуарі № 5 (газ пропан-бутан) залишок в літрах складає 1788,73 літри газу. Відповідач в обґрунтування того, що фактично в резервуарі № 5 (газ пропан- бутан) залишок в літрах складає 4 441,25 літрів газу посилається виключно на покази монометру, який відповідно до фото вказує на те, що резервуар заповнений на 55 відсотків. Відповідно до Посвідчення про якість виготовлення сосуду ємність резервуару складає 9,96 м.куб. (л.) (аркуш 2 Паспорту сосуду). Крім того відповідно до вищезазначеного паспорту в газовому модулі не передбачена основна арматура, контрольно-вимірювальні прилади та прилади безпеки (аркуш 3 Паспорту сосуду). Таким чином достеменно встановити кількість пропан-бутану в резервуарі, ґрунтуючись виключно на показах монометру навіть з технічної сторони є неможливим, так як по-перше, крім пропан-бутану в резервуарі можлива ще й велика кількість конденсату. По-друге, покази монометру не є на сто відсотків абсолютно точними. По-трете, як зазначено працівниками ГУ ДПС у Донецькій області в Акті - ємність резервуару складає 9500 літрів, проте відповідно до Паспорту сосуду ємність сосуду складає 9960 літрів. Судом першої інстанції не було взято до уваги висновок спеціаліста, відповідно до якого зазначено, за допомогою рівноміру Rochester технічно неможливо точно визначити об`єм пропан-бутану, який знаходиться в газовому модулі, так як основною функцією цього вимірювального приладу є вчасне відстеження наповнення резервуару при заправці з транспортної ємності, та приблизні показники об`єму пропан-бутану в резервуарі. Крім того, колегія суддів вважає, що у даному випадку неможливо встановити кількість газу у резервуарі з точністю до однієї сотої літра. З урахуванням цього, взагалі не можливо встановити абсолютну кількість пропан-бутану у резервуарі. Отже припущення працівників ГУ ДПС у Донецькій області що в резервуарі на момент перевірки знаходилося саме 4 441,25 літрів пропан-бутану колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Колегія суддів звертає увагу, що саме ці показники впливають на розмір відповідальності позивача. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001870505 від 10.03.2020 року містить посилання на Акт, який в свою чергу містить лише факт порушення без посилань на жодну правову підставу, передбачену Законом, крім посилання на п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР. В свою чергу порушення п. 12 ст. З Закону України № 265/95-ВР не є встановленим та доведеним відповідачем, отже не може бути і підставою для застосування штрафних санкцій. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від і суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року № 0001870505. Відповідно до податкового повідомлення рішення від 10.03.2020 № 0001860505 до Товариства застосовано штраф у розмірі 510 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Відповідно до приписів п 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Як зазначено в розділі 3 «Висновки перевірки», Товариство порушило встановлений обов`язок платника податків щодо надання відповідних документів. Проте таке твердження відповідача колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне. 10.02.2020 року директором Платоненко Д.В. було отримано запит про надання документів. 13.02.2020 року, відповідно до супровідного листа про направлення документів, Товариством було надано на адресу ГУ ДПС у Донецькій області відповідні запитувані документи. Факт того, що працівники ГУ ДПС у Донецькій області отримані запитувані документи підтверджується тим, що на підставі в тому числі і отриманих документів був складений Акт. Таким чином у відповідача були відсутні законні та обґрунтовані підстави для складання податкового повідомлення-рішення від 10.03.2020 року № 0001860505. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 6306,00 грн. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 10510,00 грн. (4204,00 грн. + 6306,00 грн.). Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 200/3383/20-а задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 200/3383/20-а скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0001870505 від 10.03.2020. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0001860505 від 10.03.2020. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоград» (ідентифікаційний код 40715392, місцезнаходження: 85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Ушакова, буд. 1-а) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10510,00 грн (десять тисяч п`ятсот десять гривень). Повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова