Постанова Харківський апеляційний суд № 641/2957/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року м. Харків Справа №641/2957/19 Провадження №22-ц/818/2864/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Іванова Олексія Андрійовича на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2020 року, ухвалене суддею Курганниковою О.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,- в с т а н о в и в : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП. Позовна заява мотивована тим, що 10.11.2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував автомобілем «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем «Opel» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 14.03.2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова була винесена постанова по справі №641/855/17, згідно якої провадження по адміністративній справі було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до висновку, щодо вартості матеріального збитку заподіяного автомобілю ОСОБА_1 -вартість матеріального збитку складає 24906,72 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була зареєстрована у ПрАт СК «Домінанта», куди звертався позивач із заявами про страхове відщкодування та відповіді на свою заяву не отримав. Відповідно до висновків експертів відповідач ОСОБА_2 порушив вимоги ПДР, що стало причиною ДТП. В обгрунтування моральної шкоди позивач зазначав, що в результаті ДТП з вини відповідача був пошкоджений його автомобіль, а завдана моральна шкода полягає у сильному стресі, що викликаний хвилюванням, якого позивач зазнав у зв`язку ДТП. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 24906,42 грн., суму моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. та покласти судові витрати на відповідача. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 24906, 42 грн, моральну шкоду в розмірі 1000 грн, витрати за проведення експертиз в розмірі 5490 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із зазначеним рішенням судуОСОБА_2 в особі свого адвоката- Іванова О.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновком експертного авто технічного дослідження №13133 від 05.09.2018р. проведеного експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса не встановлено беззаперечної вини водія автомобіля «Opel» номерний знак НОМЕР_2 , відповідача, ОСОБА_2 . Крім того зазначив, що в матеріалах цивільної справи №641/2957/19 відсутні відомості та будь-які докази того, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у межах встановленого ліміту відповідальності страховика. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його законним та обгрунтованим. Також наполягав, що саме водій автомобіля «Opel» номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 при русі не обрав безпечної дистанції до автомобіля «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку в результаті чого допустив зіткнення з останнім. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення районного суду не відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_2 у ДТП, яке відбулось 10.11.2017 року підтверджується висновками експертизи №131333 від 05.09.2018 року. Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2017 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував автомобілем «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем «Opel» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 . Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.03.2018 року по справі №641/855/17, провадження по адміністративній справі відносно позивача, ОСОБА_1 та відповідача, ОСОБА_2 було закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. На момент вчинення правопорушення цивільно-правова відповідальність відповідача, а саме автомобіля «Opel» номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «ЮНІВЕС», відповідно до полісу АМ212144 діючий на 10.11.2017 року. Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №212/09-18 від 13.11.2018 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 , сановить 24906,42 грн. Висновком експертного автотехнічного дослідження №131333 від 05.09.2018 року встановлено, що: -згідно пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішити питання про те, як повинні були діяти водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації, чи мали вони технічну можливість запобігти зіткненню та чи маються в їх діях невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному звязку з ДТП-експертним шляхом на данному етапі неможливо. -згідно пояснень водія авто «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вирішити питання про те, як в даній ДТП повинен був діяти водій авто «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню та чи маються в їх діях невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному звязку з ДТП-експертним шляхом на данному етапі неможливо. -згідно пояснень свідка ОСОБА_6 , в даній ДТП дії водія автомобіля Рено ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожній руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.Водій авто «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3 ПДР. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів та чи вбачаються в діях водія автомобіля «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо. -згідно пояснень ОСОБА_2 в даній ДТП водій авто «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.10.1 ПДР. В даній ДТП водій авто «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , повинен був діяти у відповідності вимогам п. 13.1 ПДР. В даній ДТП дії водія авто «Opel», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п.13.1 ПДР і знаходились у причинному зв`язку з виникненням данної пригоди. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно з пунктом 22.1статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. Відповідно достатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц п.73. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)». В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він звертався до страхової компанії ПрАТ СК «Домінанта», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, але відповіді на свою заяву він не отримав. Позивач вказував, що копія заяви про страхове відшкодування додається, але в матеріалах справи дана заява відсутня, також вона відсутня в переліку доданих документів до позовної заяви. Проте матеріалами справи встановлено, що цивільно -правова відповідальність відповідача під час керування траспортним засобом «Opel», номерний знак НОМЕР_2 10.11.2017 року, була застрахована в страховій компанії ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» Поліс № АМ212144 діючий на 10.11.2017 року (а.с.104). Згідно з ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В матеріалах справи відсутні відомості та будь-які докази того, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у межах встановленого ліміту відповідальності страховика за ДТП яке відбулося 10.11.2017 року. Отже, позивач не довів суду право стягнення з відповідача, який застрахував свою цвільну відповідальність, майнової шкоди в повному обсязі, яка була заподіяна в результаті ДТП. Судом першої інстанції під час розгляду справи не було взято до уваги той факт, що відповідач був застрахований на момент ДТП та помилково стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП. Доводи апеляційної скарги, щодо стягнення моральної шкоди, не заслуговують на увагу. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року роз`яснюється, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та за якими доказами це підтверджено. Пред`являючи вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., позивачем не надано доказів на підтвердження моральних страждань, погіршення психічного стану, негативного впливу на стан здоров`я і спричинення моральної шкоди в зазначеному розмірі, тому судом першої інстанції правомірно зменшено розмір моральної шкоди до 1 000 грн. з огляду на доведенність неправомірних дій відповідача і заподіяння шкоди майну позивача. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо висновку експертного автотехнічного дослідження №13133 від 05.09.2018 проведеного експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, яким на думку відповідача не встановлено його беззаперечної вини, як водія автомобіля «Opel», то колегія суддів не вважає це підставою для скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, оскільки цей висновок екпертизи і не спростовує вину відповідача. За поясненнями кожного з учасників ДТП вони обидва повинні були дотримуватись ПДР. У першому варіанті - в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Рено ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожній руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, у другому варіанті - в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Opel», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового в частині стягнення майнової шкоди та судових витрат в сумі 5490 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди ОСОБА_1 слід відмовити, судові витрати в цій частині покладаються на позивача. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений при зверненні з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 768 грн. 40 коп., тому в цій частині рішення суду скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Іванова Олексія Андрійовича - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2020 року - в частині стягнення майнової шкоди і судових витрат в суммі 5490 грн. - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП - відмовити. Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн та судових витрат в сумі 768 грн 40 коп.- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук