Постанова 4818 № 636/203/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року м. Харків Справа №636/203/18 Провадження №22-ц/818/3434/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року ( суддя Карімов І.В.), - в с т а н о в и в : У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ( ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_1 22 травня 2008 року згідно вимог ч.1 ст. 634 ЦК України був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 14100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. з розрахунку365/366 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору про надання банківських послуг. Зазначав, що щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору про надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 договору надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору про надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 вказаного договору на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору про надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) + 5% від суми позову. Позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17.12.2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 44079,07 грн., яка складається з: 7101,09 грн. - тіло кредиту; 10892,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 23509,92грн. - пеня, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2075,19 грн. - штраф (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості, а також судові витрати. Справа розглянута за відсутності сторін. Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 травня 2008 року в розмірі 7101, 09 грн. , а також судові витрати в сумі 283,86 гривні. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті , стягненню підлягає заборгованість за кредитом в розмірі 7101,09 грн. на підставі ч.2 ст.530 ЦК України. В іншій частині позовні вимоги вважав недоведеними. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Вважає, що необхідно врахувати постанови Верховного Суду, в яких суд дійшов висновків, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин; Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо самец і Умови та правила були чинними під час укладення договору; посилання на непідписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Просить оцінити надані докази та правові висновки , зазначені у постановах Верховного Суду у сукупності та задовольнити позовні вимоги. Також просить прийняти до уваги висновки Верховного Суду по справі №415/5971/17, де позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/10 висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.Мі Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. При цьому посилається на положення ст.1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. АТ КБ «ПриватБанк» також було надано апеляційному суду письмові пояснення, в яких посилається на те, що суд не дослідив належним чином матеріали справи, якими підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі підписаних ним документів було відкрито картковий рахунок та видана кредитна картка, яка в подальшому перевипущена банком за № НОМЕР_1 строком дії 09/18, та встановлено кредитний ліміт, яким відповідач активно користувався, що підтверджується скріншотами з програмного комплексу та випискою по рахунку. У заяві № б/н від 22.05.2008 року вказана базова процентна ставка - 3% на місяць. Також відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування, в якій також вказана базова процентна ставка, розмір щомісячного платежу, розмір та порядок розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу. Вважає, що заборгованість по процентам підлягає стягненню за період з моменту прострочки 01.10.2016 по 31.09.2018 (в межах строку дії картки). Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині вказане рішення судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 22 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» , та із ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку з отриманням платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду » з встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які розташовані на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банком також додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, розрахунок заборгованості. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.12.2017 року ОСОБА_1 становить 44079,07 грн., з яких: 7101,09 грн. - тіло кредиту; 10892,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 23509,92грн. - пеня, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2075,19 грн. - штраф (процентна складова). Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пені та штрафу. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині зазначає, що кредитний договір є відплатним правочином та оскільки відповідач використовував кошти Банку, то застосуванню підлягає вимоги ст. 1048 ЦК України, тобто, розмір відсотків підлягає врахуванню за обліковою ставкою НБУ. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та Правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які є в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Позовних вимог про стягнення відсотків за кредитом на рівні облікової ставки НБУ банк не заявляв. Посилання АТ КБ «ПриватБанк», що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 без обґрунтованих заперечень відповідача не підлягають застосуванню - безпідставне , оскільки спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що розглядались у справі № 342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, який відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву та користуючись кредитними коштами висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки в Заяві про отримання кредитних коштів міститься посилання на Умови та Правила без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Не можуть бути прийняті і доводи апеляційної скарги з посиланням на правові позиції суду касаційної інстанції, викладені до 03 липня 2019 року, оскільки вони суперечать правовим висновкам, викладеним у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата. Таким чином, враховуючи, що сторонами не обумовлено ціну договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення відсотків, пені та штрафу. За ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Довідка про умови кредитування, скріншоти з програмного комплексу щодо видачі кредитної картки, довідки, в яких міститься інформація з перевипуску кредитної картки, встановлення та зміну кредитного ліміту, виписка по картці, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» є документами, що зберігаються у Банку, а тому об`єктивній причин, що унеможливило надання цих доказів до суд першої інстанції позивачем не наведено, доказів неможливості вчинення таких дій не надано. Посилання в апеляційній скарзі на обумовлену в анкеті-заяві базову процентну ставку на рівні 3% на місяць висновків суду не спростовує. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В позовній заяві зазначено, що кінцевий термін повернення відповідає строку дії картки. Разом з цим відомості щодо кінцевого строку дії картки позичальника суду першої інстанції не були надані, що позбавило суд можливості перевірити правильність нарахування відсотків за користування кредитом у межах строків кредитування. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відмови у позовних вимогах про стягнення процентів, пені та штрафу є законним та обґрунтованим. Питання про розподіл судових витрат колегія суддів вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України та залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем. Керуючись ст. 141, 367, 368, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук