Постанова 4818 № 623/1044/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 серпня 2020 року м. Харків справа № 623/368/20 провадження № 22ц/818/2933/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Кругової С.С., за участю секретаря судових засідань - Прокопчук І.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Касаційний адміністративний суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду про стягнення шкоди причиненої органом державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року, постановлену суддею Винниченко П.П., в залі суду в м. Ізюм, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Касаційного адміністративного суду про стягнення шкоди причиненої органом державної влади. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам його позовної заяви, оскільки ним не оскаржуються а ні дії судді або суддів, а ні судове рішення. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем порушені його конституційні права на звернення до суду для захисту його цивільних прав у зв`язку з порушенням цих прав органом державної влади та відмовою в доступі до правосуддя. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Касаційного адміністративного суду про порушення цивільних прав органом державної влади,в якому просить суд стягнути з Касаційного адміністративного суду моральної шкоди в розмірі 10000 грн., завданої незаконними діями відповідача, а саме ухвалою Касаційного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі № 520/5091/19. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя. У зв`язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у визначеному процесуальним законом порядку і їх виконання, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України). Можливість оскарження процесуальних дій суду як органу державної влади шляхом подачі відповідного позову до суду не передбачена . У суду першої інстанції відсутні повноваження розглядати позови про визнання незаконними дій судді іншого суду при здійсненні останнім правосуддя. Апелянт наголошує на тому, що він не оскаржує процесуальні дії суду. Між тим, із змісту його позовних вимог вбачається, що він посилається на те, що його заява про визначення підсудності, адресована Верховному Суду, була розглянута Касаційним адміністративним судом, що є порушенням положень процесуального законодавства. Отже, колегія суддів вважає, що фактично ОСОБА_1 виказує незгоду із процесуальними діями суду. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праві, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна С.С. Кругова