Постанова 4818 № 632/1660/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 серпня 2020 року м. Харків справа № 632/1660/19 провадження № 22-ц/818/1099/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Прокопчук І.В., Учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК», відповідач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року, ухвалене суддею Росоха А.В., В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 06 грудня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав якого є АТ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12266-187/06Р, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 6650дол. США зі сплатою 12% річних строком до 06 грудня 2026 року. В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору, 05 грудня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 12266-187/06Р, згідно умов якого поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність по виплаті кредиту. Банк виконав свої зобов`язання надавши позичальнику кредит у вищевказаному розмірі. ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 01 вересня 2019 року мається заборгованість в розмірі - 19 258,12 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2019 року становить 485 926,64грн., яка складається з: 5729дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 вересня 2019 року становить 144 555,84грн. - заборгованості за кредитом; 5883,49дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 вересня 2019 року становить 148 453,98грн. - заборгованості по відсоткам; 1530,38дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 вересня 2019 року становить 38 615грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6115,25дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 вересня 2019 року становить 154 301,82грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, яку Банк просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2019 рок позов Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» - залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ «ПРАВЕКС-БАНК» звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В апеляційній скарзі посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом зі спливом строку позовної давності. Судова колегія погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 06.12.2006 був укладений кредитний договір № 12266-187/06Р, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 6650 Дол. США, строком до 06.12.2026 року зі сплатою 12 % річних(а.с.9-14). 05 грудня 2006 між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 12266-187/06Р (а.с.15-17). Відповідач порушив умови договору № 12266-187/06Р від 06.12.2006 року не виконав їх на даний час, допустивши прострочення платежів, у зв`язку з чим, станом на 01.09.2019 року існує заборгованість у сумі 19 256,12 дол. США (а.с.24-29). Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 01.09.2019 становить 2523,2299 (а.с.30-31) Умовами кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, позивальник зобов`язаний сплачувати проценти. Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит надається строком до 06.12.2026 року зі сплатою 12% річних. Відповідно до п. 4.2. Договору, проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником в строк до 10 числі місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2 даного Договору. Позичальник допустив порушення взятих на себе зобов`язань, щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом пропустив, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки(пункти 1 та 3 частини 1 статті 611 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Сторони погодили, що кредит надається строком з 06 грудня 2006 року до 06 грудня 2026 року (пункт 1.2. кредитного договору). Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до положень п. 9.7 Кредитного договору, у разі невиконання позичальником умов п. 6.1.14 договору, строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2 договору, припиняється достроково на 10-й день припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника. Пунктом 6.1.14 Кредитного договору визначено, що протягом строку дії даного Договору позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку Банку, згідно п. 3.1 Договору, шляхом укладення щорічно договорів страхування зі страховими компаніями до 06 грудня, визначеними Банком, а також письмово погоджувати умови договорів страхування та не вчиняти дії, направлених на зміну цих умов. Відповідачем останній договір страхування укладався 04.12.2013. Строк дії останнього договору страхування закінчився 04.12.2014 року. Враховуючи, що за умовами кредитного договору всі договори страхування повинні були узгоджуватись із кредитором, Банк був обізнаний, що з 04.12.2013 року договір страхування відсутній, та відповідно і про дострокове (з 15.12.2013 року) припинення строку користування грошовими коштами, що вказаний в п. 1.2 кредитного договору. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав з 15.12.2014 року, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 01.10.2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності. Представник позивача звертає увагу на наявність в кредитному договорі п. 7.1.7, за змістом якого договір рахується розірваним з моменту прийняття відповідного рішення органом Банку, в компетенцію якого у відповідності з законодавством і внутрішніми документами Банку входить прийняття таких рішень. Представник позивача вважає, що рішення про розірвання договору органом Банку, в компетенцію якого у відповідності з законодавством і внутрішніми документами Банку входить прийняття таких рішень не приймалося, отже строк виконання зобов`язання не сплинув. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Зміст п. 7.1.7 кредитного договору не спростовує той факт, що п. 6.1.14 договору має самостійні умови за яких строк користування грошима змінюється. Із змісту договору не вбачається, що процедура, яка передбачена п. 7.1.7 для розірвання договору поширюється на випадки, передбачені п. 9.7 із настанням яких змінюється строк виконання зобов`язання. Підстав вважати, що строк позовної давності переривався матеріали справи не містять - останній різ відповідач перераховував кошти для погашення кредиту 06.12.2013 року. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено, судом не встановлено. В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що судом не наведено мотивів відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 . Між тим, зміна строку виконання зобов`язання щодо боржника стосується також і поручителя, зобов`язання якого за договором поруки є похідним від змісту зобов`язання боржника. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу. За умовами договору поруки договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 05 грудня 2029 року. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України). Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня2016 року у справі № 6-2662цс15). Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Матеріалами справи підтверджено, що визначений кредитним договором строк його дії було змінено, у відповідності до п. 6.1.14, отже порука припинилася після спливу шести місяців після настання події визначеної п. 9.7 договору. Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 необхідно відмовити із викладених мотивів. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_2 не спростовані позивачем. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» - залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П.Пилипчук Судді - С.С. Кругова О.В. Маміна