Постанова 4805 № 296/5079/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/5079/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. Категорія 39 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О.Ю. суддів Галацевич О.М. Григорусь Н.Й. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі справу №296/5079/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.М. у м.Житомирі, встановив: В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 58250грн. за договорами позики від 17.11.2017 та від 01.04.2018. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що отримані за розписками кошти в обумовлений строк відповідач їй не повернув. Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 17.11.2017 та 01.04.2018 у розмірі 58250 грн. і судовий збір у розмірі 704,80 грн. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 16 квітня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи ,порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 17.02.2018 ОСОБА_2 перебував за кордоном, повернути гроші вчасно не зміг. На територію України повернувся 26.02.2018 і 28.02.2018 в присутності свідка ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 всю суму боргу. Йому було невідомо про наявність судової справи. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України). Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України). Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-50цс16 від 24.02.2016 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Із змісту розписок від 17 листопада 2017 року, 01 квітня 2018 року, оригінали яких надані позивачкою і знаходяться в матеріалах справи, вбачається що ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19000грн. строком до 17.02.2018 58250грн. та у розмірі 39250 грн. строком до 01.05.2018 (а.с.35-36). Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України). До апеляційної скарги ОСОБА_2 жодних доказів підтверження повернення боргу не надав, клопотання про їх витребування не заявляв. ОСОБА_2 не був належним чином, із дотриманням вимог ст.130 ЦПК України, повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції і не брав участі в розгляді справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позову. Разом з тим, суд розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, чим останній, зокрема, обґрунтовує апеляційну скаргу. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України дане процесуальне порушення є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Скасувати заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2018 року і ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 17.11.2017 та 01.04.2018 у розмірі 58250 грн. та судовий збір у розмірі 704,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча: Судді: