Постанова 4805 № 274/733/15-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/733/15-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В. Категорія 18 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б, суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/733/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Замеги О.В., ВСТАНОВИВ: У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк » звернулось до суду з позовом, в якому зазначено, що 31 серпня 2006 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений кредитний договір про надання останньому 100000 швейцарських франків, строком до 31 серпня 2017 року, зі сплатою 8,99 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення належного виконання боржником зобов`язань за даною угодою 31 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений договір поруки. Оскільки ОСОБА_2 своєчасно не сплачував кошти, станом на 30 листопада 2015 року виникла заборгованість у розмірі 114615,15 швейцарських франків та 184087 грн. 05 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 74872,60 швейцарських франків, заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 39742,55 швейцарських франків, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 67519 грн. 72 коп., а також пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 116567 грн. 33 коп. З огляду на вищезазначене, позивач просив стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 114615,15 швейцарських франків та 184087 грн. 05 коп. 2 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати припиненим договір поруки, укладений 31 серпня 2006 року між нею та відповідачами. Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що 5 березня 2009 року між ПАТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони погодили новий графік платежів. Окрім того, наданий банком розрахунок містить інформацію про неодноразове збільшення відсоткової ставки. Так, згідно з додаткової угоди №2, укладеної між кредитором та позичальником 7 квітня 2010 року, сторони дійшли згоди про те, що у разі прострочення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків застосовується процентна ставка в подвійному розмірі. Саме таку відсоткову ставку й застосовував банк з 30 квітня 2008 року. Вказані обставина свідчить про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором. Оскільки згоди на таку зміну зобов`язання вона не надавала, вважає, що порука припиняється в силу вимог ч.1 ст. 599 ЦК України. Також звертає увагу на ту обставину, що згідно з розрахунком заборгованості останній платіж ОСОБА_2 здійснив 10 вересня 2010 року, отже порука припинила свою дію 10 березня 2011 року, оскільки поручитель не звернувся до поручителя з вимогою сплатити борг протягом шести місяців з дати прострочення чергового платежу. За таких обставин, порука є припиненою також у зв`язку із закінченням строку її дії. Враховуючи вищезазначене, просила задовольнити її вимоги. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 2 липня 2015 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із позовом ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості. 17 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій щодо підвищення з 30 квітня 2008 року відсоткової ставки за вказаним кредитним договором. На підставі ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк». Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а також в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи- ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними. 4 грудня 2019 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області винесено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановою Житомирського апеляційного суду від 2 березня 2020 року зазначену ухвалу скасовано і справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №15/2006/км-756/ТТ499п від 31 серпня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком « УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство « УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки до 9,49 % річних, було підписано й додаткову угоду №2 до договору поруки, за умовами якої ОСОБА_1 погодилась на встановлення нового розміру відсоткової ставки, а саме - 9,49 % річних. Окрім того, 27 травня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору поруки №3, відповідно до якої сторони дійшли згоди про становлення з 27 травня 2011 року відсоткової ставки у розмірі 10,49 % річних. Також цією угодою доповнено договір поруки положенням про те, що сторони ознайомлені з усіма умовами договорів, що обумовлюють основне зобов`язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов`язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором та/або договорами. Таким чином, збільшення розміру відсоткової ставки було погоджено з ОСОБА_1 . Також вказує, що при вирішенні спору суд безпідставно застосував редакцію ч.1 ст.559 ЦК України, яка втратила чинність. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи банком не спростована та обставина, що обсяг відповідальності за спірним кредитним договором був збільшений без згоди поручителя. В судовому засіданні представник АТ « УкрСиббанк» підтримав апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ПАТ «ОТП Банк», колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 31 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк», та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений договір про надання поновлюваної кредитної лінії №15/2006/км-756/ТТ499, відповідного до якого банк надав останньому кошти у розмірі 100000 швейцарський франків, зі сплатою 8,99 річних, строком до 31 серпня 2017 року. Умовами цього договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 27,0 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до простроченої заборгованості по основній сумі боргу (1.3.2 договору). Відповідно до п.11.1 договору у разі невиконання позичальником кредитних зобов`язань банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново строк. 31 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до якого остання зобов`язувалась перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з договору про надання поновлюваної кредитної лінії №15/2006/км-756/ТТ499, від 31 серпня 2006 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому. Матеріали справи також свідчать, що зазначений кредит неодноразово було реструктуризовано й в подальшому він обліковувався за №10131250000. 5 березня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої графік погашення кредиту викладено в новій редакції. При цьому, кінцевий термін повернення кредитних коштів не змінився. 27 листопада 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони змінили строк сплати процентів - 1 по 10 число кожного місяця. 7 квітня 2010 року між ними також укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили, що за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 9,49 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цього договору. Сторони також домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Цього ж дня між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, відповідно до якої поручитель надала свою згод на зміну основного зобов`язання, а саме збільшення процентної ставки до 9,49 % річних. Також цією угодою договір поруки доповнено п.5.9, який містить положення про те, що сторони ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлюють основне зобов`язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов`язання у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання і досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов`язань, що забезпечуються, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов`язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов`язання. Сторони підтверджують, що згідно з цим договором забезпечуються також і розмір зобов`язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов договору, що обумовлює основне зобов`язання. Додатковою угодою №3, укладеною між банком та ОСОБА_1 27 травня 2011 року, сторони погодили збільшення відсоткової ставки з 27 травня 2011 року до 10,49 % річних. За правилами ч.1 ст.559 ЦК України ( в редакції, яка була чинною на час укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Як свідчать матеріали справи, збільшення відсоткової ставки з 8,99 % річних до 9,94 %, а в подальшому до 10,49 % річних відбулось за згодою поручителя. Саме таку відсоткову ставку й було застосовано банком при нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами. Наявний в матеріалах справи розрахунок містить інформацію про те, що протягом періодів прострочення виконання боржником кредитних зобов`язань банк застосовував річні ставки: 27,0 %, 18,98 % та 20,98 %. Ставка 27,0 % річних передбачена умовами кредитного договору, а ставки 18,98 % та 20,98 % є наслідком застосування подвійної річної ставки 9,49 %, яка в подальшому була збільшена до 10,49 %. Застосування процентної ставки у подвійному розмірі не було погоджено з поручителем, оскільки умови додаткових угод до договору поруки не містять вказівки на застосування саме такого розміру відсотків у разі користування кредитними коштами понад встановлений договором термін. Разом з тим, заслуговує на увагу та обставина, що кредитним договором передбачено застосування банком відсоткової ставки у розмірі 27,0 % річних у тому випадку, коли боржник порушує строки користування кредитом та своєчасно не сплачує чергові платежі відповідно до умов договору. Отже, ОСОБА_1 , укладаючи договір поруки, була обізнана з тим, що максимальний розмір відсоткової ставки у такому випадку становитиме 27,0 % річних. Відтак, застосування банком 18,98 % та в подальшому 20,98 % річних не свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки застосування подвійної ставки відбувалось в межах погодженої сторонами ставки 27,0 %. Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 про збільшення обсягу її відповідальності внаслідок зміни графіка погашення кредиту на підставі додаткової угоди №1 до кредитного договору від 5 березня 2009 року, оскільки така зміна відбулась внаслідок реструктуризації кредиту та не призвела до збільшення строку кредитування. Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до помилкового висновку про припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України. Разом з тим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч.4 ст. 559 ЦК України. Матеріали справи свідчать, що 18 листопада 2014 року банк надіслав позичальнику та поручителю письмові вимоги про дострокове погашення заборгованості. Вказані вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали 25 листопада 2014 року. Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, законодавцем визначено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки ( якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги). При цьому, будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України строк дії договору поруки за своєю правовою природою не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого таке право та обов`язок припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку ( який є преклюзивним) кредитор позбавлений можливості вчиняти дії щодо реалізації свого права за договором поруки. Порука є строковим зобов`язанням, й незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Аналізуючи положення ч.4 ст. 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання ( у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням ( якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12-ц. Водночас, поруку не можна вважати припиненою в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань щодо погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за даним кредитним договором, направивши 18 листопада 2014 року на адресу боржника та поручителя письмові вимоги про дострокове повернення кредиту. Отже, враховуючи положення п.11.1 договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав з моменту отримання позичальником такої вимоги, а саме - з 25 листопада 2014 року. Враховуючи, що кредитор не пред`явив вимоги до поручителя щодо повернення щомісячних платежів, строк сплати яких настав за шість місяців до настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі, тому порука ОСОБА_1 припинилась в частині зобов`язань, які виникли до 25 травня 2014 року. Варто також зазначити, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України №2478-VIII від 3 липня 2018 року, оскільки, незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після набрання ним чинності, його положення не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, зважаючи на те, що на час набрання ним чинності ( 4 лютого 2019 року) строк виконання за вказаним кредитним договором вже настав. Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №15/2006/км-756/ТТ499п, укладеним 31 серпня 2006 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань згідно з договором про надання поновлюваної кредитної лінії №15/2006/км-756/ТТ499 від 31 серпня 2006 року, строк виконання яких настав до 25 травня 2014 року. В задоволенні решти вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 17 серпня 2020 року.