Постанова 4803 № 210/4372/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5717/20 Справа № 210/4372/18 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання -Голуб О.О. сторони справи : позивач- ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко Алли Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року, ухваленого суддею Хлистуненко О.В.. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 13 лютого 2020 року,- ВСТАНОВИВ : У серпні 2018 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Кузьменко А.В. звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що 22.04.2005 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 24.04.2014 року Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено рішення про розірвання шлюбу. За період перебування у шлюбі, 25.03.2008 року сторони придбали три кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З 09.03.2010 року місце проживання позивача було зареєстровано у спірній квартирі, та 25.07.2016 року позивач знявся з реєстрації у зв`язку з тим, що одружився і змінив своє місце проживання. Просила суд поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину три кімнатної квартири на 5 поверсі 5 поверхового житлового будинку загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення. Представник позивача ОСОБА_5 - адвокат Кузьменко А.В., будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, винесеного з порушенням норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення, заявлених позивачем позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що суд не звернув уваги на те, що в якості свідків були допитані зацікавлені особи, сестра відповідача ОСОБА_6 та кума відповідача ОСОБА_7 , тому їх показання є необ`єктивними, зокрема, свідку ОСОБА_7 вся ситуація із виграшем відома зі слів покійної матері відповідача ОСОБА_8 . Наголошує на тому, що на час придбання виграшного лотерейного білету та розіграшу лотереї, мати відповідача була за кордоном, однак позивач не може довести цю обставину, оскільки інформація щодо перетинання кордону зберігається протягом п`яти останніх років. Представник позивача стверджує, що лотерейний білет вибирав син сторін, а купувався цей білет за спільні кошти подружжя. Вказує, що показання свідків про те, що лотерейний білет було подаровано відповідачу не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, навпроти, суд не звернув уваги, що спірна квартира була придбана в період шлюбу, як спільне майно подружжя та при укладенні договору, позивач у відповідності до норм ст.65 СК України надавав нотаріально посвідчену згоду на його укладення, що не заперечувалось відповідачем. Скаржник вважає, що договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського округу Рукавіциною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2203 є письмовим доказом придбання спірної квартири, як спільної сумісної власності подружжя, тобто договір купівлі-продажу квартири укладено в інтересах сім`ї, факт реєстрації позивача у квартирі, також підтверджує ту обставину, що придбана квартира є спільною власністю подружжя. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що відповідач не зверталася до суду із позовом про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю, що підтверджує відсутність підстав вважати, що спірне житло належить виключно відповідачу, оскільки відсутні докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у період шлюбу. Окремо представник позивача звертає увагу, що суд керувався Законом України «Про державні лотереї в Україні» від 06.09.2012 року, тоді, як лотерея, про яку йдеться у справі була придбана у 2007 році і на той час не підпадала під дію цього Закону. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, відповідач ОСОБА_2 просить оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу сторони позивача, без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача Кузьменко А.В. , яка підтримала доводи апеляційної скарги, з викладених у ній підстав, просила рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про повне задоволення позовних вимог позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_10 , які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що 22.04.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений шлюб, актовий запис №135, свідоцтво видане Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10). За час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження видано Дзержинським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №450, та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження видано Дзержинським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №182 (а.с. 42, 43). Відповідно довідки №17 від 05.11.2018 року «Нова Ком», ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44). З копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , виданого 22.02.2013 року Дзержинським РВ у м. Кривий Ріг РУ ДМС України в Дніпропетровській області слідує, що 25.07.2016 року останній знявся з реєстрації місця проживання спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та з цього дня зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7-8). За час шлюбу, 25.03.2008 року на ім`я ОСОБА_2 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за №2203. Право власності зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 07.04.2008 року, витяг про реєстрацію права власності 18404087 (а.с. 49, 50). Пунктом 2 договору купівлі-продажу квартири встановлено, що вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 25215, 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2014 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 06.05.2014 року (а.с. 11). Прізвище ОСОБА_2 змінено на « ОСОБА_2 », що підтверджено свідоцтвом про шлюб виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділі ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 259 (а.с. 40). Відповідно квитанції на виплату виграшу від 06.09.2007 року ОСОБА_2 отримала виграш на суму 300000,00 грн., вид лотереї Лото Забава, білет номер, серія т. 4210224566 (а.с. 41). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог виходив з того, що спірна квартира, придбана 25.03.2008 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 під час перебуванням сторін у шлюбі, за грошові кошти, які належали ОСОБА_2 , тоді, як позивач ОСОБА_1 зворотного не довів та належних доказів на спростування даного факту суду не надав, тому спірна квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власність того з подружжя, за особисті кошти якого вона придбана. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції і погоджується із доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вважає, що оскаржуване представником позивача судове рішення не відповідає зазначеним вище нормам закону. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення позовних вимог, цивільним процесуальним законом покладено на позивача. За змістом частини 3 ст.368 ЦК України та ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України). Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК (2947-14) та ст.372 ЦК (435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Так, суд встановив, що сторони перебували у шлюбі з 22.04.2005 року по 24.04.2014 року, від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, судом встановлено, що під час шлюбу, 25.03.2008 року на ім`я ОСОБА_2 було придбано спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за №2203. Право власності зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 07.04.2008 року, витяг про реєстрацію права власності 18404087 (а.с. 49, 50). Під час апеляційного розгляду за клопотанням представника позивача, адвоката Кузьменко А.В. був надісланий запит на ім`я приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Н.В., якою надана відповідь на запит суду апеляційної інстанції, що згідно даних Реєстру №2 для реєстрації нотаріальних дій за 25 березня 2008 року за реєстровим №2202 нею засвідчено справжність підпису гр. ОСОБА_1 , 1981 року народження, паспорт НОМЕР_1 , виданий Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.11.1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на заяві до нотаріальної контори, в якій він дає згоду дружині ОСОБА_2 купити квартиру по АДРЕСА_1 за спільні кошти. Відповідно до Конституції України, засади регулювання шлюбу і сімї визначаються виключно законами України. Рівність прав і обовязків у шлюбі та сімї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України. Зі змісту положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.ст.60-63,68 СК України, за приписами яких будь-яке майно (крім речей індивідуального користування та речей, які виключені з цивільного обороту), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний обєкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до обєктів права спільної сумісної власності визначено ч.3 ст.61 СК України, згідно з якою якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч.3 ст.61 СК України кореспондує ч.4 ст.65 СК України, яка передбачає, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Отже, умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до обєктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. Як було встановлено судом, після придбання квартири, сторони почали в ній проживати всією сім`єю, оскільки спірна квартира була придбана як житло для сім`ї, тобто спірне житлове приміщення придбано саме в інтересах сім`ї, для задоволення їх житлових потреб, за їх спільною участю, а тому презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя в даному випадку має місце. Відповідь приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Н.В. підтверджує ту обставину, що під час придбання спірної квартири, ОСОБА_1 надавав згоду своїй дружині ОСОБА_2 купити квартиру за їх спільні кошти. Згідно ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вище наведене, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача Кузьменко А.В. , викладеними в апеляційній скарзі і вважає, що рішення суду черезнеповне з`ясування обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів, беручи до уваги, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне, змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім судові витрати за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в розмірі 1966 грн., які складаються з судового збору -704,80 грн., сплаченого при подачі позову (а.с.2) та судового збору 1261,20 грн., сплаченого за подачу апеляційної скарги (а.с.148). Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко Алли Володимирівни задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року, скасувати, ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину три кімнатної квартири на 5 поверсі 5 поверхового житлового будинку загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1966 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) грн. за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: