Постанова КЦС ВС № 486/634/16-ц

Постанова Іменем України 12 серпня 2020 року м. Київ справа № 486/634/16-ц провадження № 61-14534св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заяви У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» (далі - ТОВ «Фінанс Траст Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 28 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 62 000 доларів США строком до 29 травня 2028 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання кредитного договору між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за умовами якого остання зобов`язалась відповідати за неналежне виконання позичальником кредитних зобов`язань. 29 травня 2008 року з метою забезпечення виконання кредитного договору між банком, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку, належну їм на праві власності, 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому до кредитного договору, договору поруки та іпотеки відповідно до додаткових угод були внесені зміни щодо розміру заборгованості, процентів та графіків погашення заборгованості, строку кредиту та майнових поручителів. 30 жовтня 2014 року між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ « СЕБ Банк», та ТОВ «Скай Кепітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та зобов`язальних договорів. 25 травня 2015 року ТОВ «Скай Кепітал» відступило право вимоги за вказаними вище договорами ТОВ «Фінанс Траст Груп». Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 13 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 217 336 грн 65 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 205 071 грн 73 коп. та заборгованості за процентами - 12 264 грн 92 коп., позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь вказану вище заборгованість в солідарному порядку. Також позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , шляхом самостійного продажу іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві із встановленням початкової ціни у розмірі 460 648 грн для погашення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року з наданням ТОВ «Фінанс Траст Груп» всіх повноважень продавця, в тому числі, не виключно отримання дублікатів правовстановлюючих документів та технічної документації на нерухоме майно у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, довідок, оцінок, витягів з реєстру прав на нерухоме майно, здійснення необхідних дій для продажу предмету іпотеки з правом отримання грошових коштів від продажу зазначеного об`єкта нерухомого майна. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року до участі у справі залучено ТОВ ФК «Інновація», як правонаступника ТОВ «Фінанс Траст Груп». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності доказів на підтвердження обґрунтування позовних вимог. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» задоволено частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року змінено в частині правової підстави. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд, змінюючи правову підставу відмови в позові, врахував, що ТОВ «Фінанс Траст Груп» в червні 2016 року рекомендованим листом направив повідомлення (вимога про усунення порушень) на адресу ОСОБА_1 про виконання кредитних зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки, проте доказів його отримання боржником матеріали справи не містять, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що у позичальника не виникло зобов`язання дострокового виконання кредитного договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У лютому 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо сплати чергових платежів та повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останніх, а також підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки. Висновки суду про відсутність у позичальника зобов`язань дострокового виконання кредитного договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки порушують права позивача. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що боржником не отримано жодної письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань, тому у нього не виникло зобов`язання дострокового виконання кредитного договору. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 486/634/16-ц з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та стягнення на предмет іпотеки, призначено до розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року касаційне провадження у справі № 486/634/16-ц за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 361/7543/17. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року провадження у справі № 486/634/16-ц поновлено.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судами 29 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «СЕБ Банк», а в подальшому ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1479, за умовами останній отримав кредит у сумі 62 000 дол. США на придбання нерухомого майна зі сплатою плаваючою процентною ставкою LIBOR + 8,5 % річних за користуванням кредитом на строк до 29 травня 2028 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати за неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань. 29 травня 2008 року з метою забезпечення виконання кредитного договору № 1479 між банком, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, відповідно до якого передано в іпотеку належну їм на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому до кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки вносились зміни, зокрема, доповнено кредитний договір від 29 травня 2008 року № 14793.8. пунктами 3.81., 3.8.2, 3.8.3., 3.8.4, відповідно до яких у разі невиконання позичальником/майновим поручителем та/або поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором та/або умов договору забезпечення, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому, або у вищезазначеній частині. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником та/або поручителем протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги. У випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 1 (один) календарний місяць від дати отримання вимоги банку, банк має право звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, майно поручителя в порядку передбаченому діючим законодавством та договором забезпечення. Застереженням 2 встановлено, що вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим, в день отримання їх позичальником. Документом, що підтверджує відправлення банком листа про вимогу усунення порушення, виконання порушеного зобов`язання та про дострокове погашення кредиту є квитанція поштового відділення про отримання відповідного рекомендованого листа позичальнику чи повідомлення поштового відділення про неможливість вручити такий рекомендований лист позичальнику. У червні 2016 року ТОВ «Фінанс Траст Груп» направило на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення (вимогу про усунення порушень) про виконання кредитних зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки. Докази отримання боржником вказаної письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань відсутні. Рекомендоване повідомлення, надіслане ОСОБА_1 , повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до договору факторингу від 10 лютого 2017 року № 84 ТОВ «Фінанс Траст Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» право вимоги за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 1479. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що термін виконання боргових зобов`язань не настав, оскільки направлена ТОВ «Фінанс Траст Груп» у червні 2016 року рекомендованим листом вимога про виконання кредитних зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки не отримана ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у позичальника не виникло зобов`язання дострокового виконання кредитного договору. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок апеляційного суду передчасним з огляду на наступне. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції). Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції). 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів». Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16). Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19). У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що між сторонами виникли кредитні відносини, однак належно не дослідив зміст кредитного договору, не з`ясував, на які потреби були видані кошти, чиє цей кредит споживчим, а отже не з`ясував, які права та й обов`язки мали сторони таких відносин при укладенні та виконанні умов кредитного договору. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що недотримання позивачем визначеного кредитним договором порядку направлення юридично значущих повідомлень, факт отримання адресатами судом не встановлений, не може бути підставою для покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Вказаний висновок є передчасним, оскільки недотримання передбаченого порядку є підставою для відмови в задоволенні позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а не в цілому. У такому випадку позивач має право на стягнення лише простроченої заборгованості за кредитом і процентами. Крім того, звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Фінанс Траст Груп» просило стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року № 1479 в розмірі 217 336 грн 65 коп. Відповідно до статті 559 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У пункті 2.5.1. кредитного договору № 1479 від 29 травня 2008 року встановлено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку погашення заборгованості за кредитом. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальниця була зобов`язана згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219 цс19) Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову з підстав недотримання позивачем порядку повідомлення відповідачів про дострокове стягнення заборгованості відповідно до умов кредитного договору, апеляційний суд взагалі не дослідив питання щодо обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 , а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не були досліджені судами попередніх інстанцій. Також поза увагою апеляційного суду залишилось те, що позивач, окрім позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності іпотекодавцям. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) виклала висновки, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. Верховний Суд зазначає, що вказане питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не було предметом дослідження апеляційного суду. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суд апеляційної інстанції не дослідив належно зібрані у справі докази, Верховний Суд не має процесуальної можливості встановити факти, зокрема, щодо споживчого характеру кредитування позичальника, припинення поруки та наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. О. Кузнєцов Судді : В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов