Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4107/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4107/20 пров. № А/857/7675/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (прийняту у м. Рівне суддею Дудар О.М. в порядку письмового провадження) про зупинення провадження у справі № 460/4107/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17 липня 2018 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вказану доплату до пенсії починаючи з 17 липня 2018 року. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, є непрацюючою пенсіонеркою, інвалідом ІІ групи. У зв`язку з цим, вважає, що має право на доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дію якої відновлено на підставі рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-рп/2018. Однак, на звернення позивача з приводу нарахування та виплати доплати до пенсії, відповідач відмовив у задоволенні прохання позивача, посилаючись на те, що Законом України № 76-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено. Вважає, що відповідач порушив її право на пенсійне забезпечення. На її думку, належним способом захисту порушеного права є визнання відмови відповідача протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року провадження у справі № 460/4107/20 зупинено на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 510/1286/16-а. Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржила позивач, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що спір у цій справі не є подібним спору у справі № 510/1286/16-а, до набрання законної сили рішенням суду у якій, суд першої інстанції зупинив провадження, - предметом розгляду у справі № 510/1286/16-а є питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 99 КАС України, а спір стосується визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят та зобов`язання управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії державного службовця на виконання статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що застосування шестимісячного строку звернення до суду у соціальних спорах є виключною правовою проблемою, а тому вважав за необхідне провадження у цій справі зупинити до розгляду справи № 510/1286/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду 26 червня 2019 року винесла ухвалу про прийняття справи до розгляду. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на такі обставини. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення «подібні правовідносини». Тлумачення цього словосполучення міститься у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року (справа № 802/3999/15-а), від 03.07.2019 року (справа № 826/27404/15). Відповідно до цих рішень Верховного Суду подібність правовідносин, зокрема, означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Позивач у цій справі оскаржує відмову відповідача у виплаті доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинність якої відновлена рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-рп/2018. Натомість, предметом спору у справі № 510/1286/16-а є визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят та зобов`язання управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії державного службовця на виконання статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят, а предметом розгляду - питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 99 КАС України. Наведене свідчить про те, що обставини цієї справи, не є подібними до обставин, встановлених у справі № 510/1286/16-а, до набрання законної сили рішенням суду у якій, суд першої інстанції зупинив провадження. Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року про зупинення провадження у справі № 460/4107/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений 14 серпня 2020 року