Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1500/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1500/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. ухвала суду першої інстанції прийнята у м. Одеса, 07 травня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлій О.О., Єщенко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління держаного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про приведення у первинний стан,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2020року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання привести реконструйований об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 до первісного стану відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3-751 від 15.04.2002 року та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду №143доп-8-5657 від 30.01.2003 року за власний рахунок. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року провадження у справі за позовом Управління ДАБК Одеської міської ради було відкрито. 07.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Управління ДАБК Одеської міської ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначило про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення невірного рішення. У своїх доводах апелянт зазначаєщо підстави для закриття провадження у даній справі відсутні, оскільки позивач до суду звернувся як суб`єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, тому відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 13.07.2020 року відповідачем у справі надано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, у зв`язку із необґрунтованістю викладених у скарзі мотивів. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, зазначивши, що спірні правовідносини стосуються користування та розпорядження майном, отже предметом спірних правовідносин є майнові права на спірний об`єкт будівництва Відтак, спір у даній справі стосується приватно-правових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК. Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції, вважає його вірним виходячи з наступного. 09.07.2020 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, у зв`язку із необґрунтованістю викладених у скарзі мотивів. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.3 ч.4 ст.41 закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання приписи. Як свідчать матеріали справи, Управлінням ДАБК Одеської міської ради було проведено позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності Управлінням державного-архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було складено акт № 000436 від 19.03.2019р., припис еід 19.03.2019р., постанову по справі про адміністративне правопорушення № 263/19 від 02.04.2019р., акт № 001946 від 21.11.2019р. та постанову по справі про адміністративне правопорушення № 858/19 від 12.12.2019р., якими встановлено, що гр. ОСОБА_1 експлуатує самочинно реконструйований житловий будинок та самочинно збудовані будівлі гаражу, літньої кухні та сараю за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з переліку документів, який наявний в тексті акгу № 000436 від 19.03.2019р. та постанови № 263/19 від 02.04.2019р., ОСОБА_1 не було надано Управлінню документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію збудованих об`єктів. На підставі невиконання вимог припису щодо усунення встановлених порушень містобудівного законодавства, позивач і звернувся до суду з даним позовом. Завданням адмінсудочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС у редакції закону №2147-VIII). Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» сказав, що фраза «встановленого законом» поширюється нелише на правову основу самого існування суду, а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява №7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.78) висловлено думку, що термін «суд, установлений законом» у ст.6 конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС (у редакції закону №2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності,крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адмін`юрисдикції є наявність стороною у справі суб`єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій. Водночас, за приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС (у редакції закону №2147-VIII), суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до норм чинного законодавства, управління ДАБК є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адмінсудів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державногоархітектурно-будівельного контролю. Зі змісту ч.4 ст.5 КАС (у редакції закону №2147-VIII) вбачається, що до компетенції адмінсудів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізособи в чітко визначених законами випадках. Зі змісту ч.1 ст.38 та п.3 ч.4 ст.41 закону №3038-VI, ВП ВС вбачається, що орган ДАБК у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів іншихосіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості органу контролю звернутися до суду на підставі ч.1 ст.38 вказаного закону у зв`язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч.4 ст.5 КАС (у редакції закону №2147-VIII), такий позов повинен розглядатись у порядку адмінсудочинства. При цьому, судова колегія звертає увагу, що об`єктами цивільних прав відповідно до ст.177 ЦК є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (стст.179, 181 ЦК). За приписами ст.182 ЦК, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. У ст.331 ЦК передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майновідповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Таким чином, для того щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано в процесі цього будівництва (створення майна). Такий висновок випливає з приписів ч.3 ст. 331 ЦПК України. Колегією суддів встановлено, згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 201269820 від 21.02.2020 року, 20.02.2020 року здійснено державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна: власник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2036776151101, об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.) 56,1, житлова площа (кв.м.) 33,4;адреса: АДРЕСА_1 , складові частині об`єкта нерухомого майна: житловий будинок (Б), гараж (Д), навіс (Ж), літня кухня (Е), навіс (Є), огорожа (№1-4), піч (№5), вимощення (1). Вказане дає підстави для висновку про те, що спір у справі №420/1500/20 стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК України, позаяк спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, яке є власністю ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.) 56,1, житлова площа (кв.м.) 33,4;адреса: АДРЕСА_1 , складові частині об`єкта нерухомого майна: житловий будинок (Б), гараж (Д), навіс (Ж), літня кухня (Е), навіс (Є), огорожа (№1-4), піч (№5), вимощення (1). Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказаний об`єкт нерухомості. Разом з цим, судова колегія зазначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Правові висновки суду повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 30.07.2019 року у справі №826/7335/17. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказаний спір має вирішуватись за правилами ЦПК, оскільки стосується приватно-правових відносин, оскільки предметом спірних правовідносин є майнові права на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.) 56,1, житлова площа (кв.м.) 33,4;адреса: АДРЕСА_1 , складові частині об`єкта нерухомого майна: житловий будинок (Б), гараж (Д), навіс (Ж), літня кухня (Е), навіс (Є), огорожа (№1-4), піч (№5), вимощення (1). Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. За правилами п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 239 КАС України). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті ухвали про закриття провадження у даній справі, за правилами п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 238, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, якою закрито провадження у справі № 420/1500/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.