Постанова 4850 № 200/1978/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року справа №200/1978/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Нівєдрова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року (повне судове рішення складено 19 березня 2020 року в м. Слов`янську) у справі № 200/1978/20-а (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.02.2020 у розмірі 5100,00 грн. по виконавчому провадженню № 60346892, УСТАНОВИВ: Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.02.2020 у розмірі 5 100,00 грн. по виконавчому провадженню № 60346892, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ) при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/7177/19-а, виданого 03.09.2019 Донецьким окружним адміністративним судом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно прийнята оскаржувана постанова, оскільки підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. Позивачем 25.10.2019 отримано постанову про відкриття виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Представник позивача вказує, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня заява про перерахування пенсійних виплат на рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України», а також довідка внутрішньо переміщеної особи, які є необхідними умовами для призначення та виплати пенсії, згідно рішення суду № 200/7177/19-а. Управлінням було направлено на адресу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 запит з метою отримання адреси місця реєстрації ОСОБА_1 для можливості перерахування пенсії, але по день подання до суду позову відомостей про місце реєстрації останнього до Управління не надходило. Тому представник позивача вважає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності у пенсійній справі необхідних для такої виплати документів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також представник позивача вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання. Так, накладаючи штраф за невиконання рішення суду, державний виконавець посилається лише на те, що на теперішній час рішення суду не виконано. Тому, на думку представника позивача, оскільки не підтверджується факт проведення державним виконавцем перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі № 200/7177/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення № 03 від 08.02.2018 року Управління про відмову в поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 . Визнано бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 протиправною. Зобов`язано Бахмутське-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2014 в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 8-14, 42-45). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60346892 з примусового виконання виконавчого листа № 200/7177/19-а, виданого 03.09.2019 Донецьким окружним адміністративним судом. У вказаній постанові запропоновано боржнику - Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Також з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 16 692,00 грн (а.с. 15, 46). Своїми листами від 22.11.2019 та від 17.01.2020 № 28540/13 та № 1336/13 відповідно, Управління сповістило Відділ про неможливість виконання зазначеного вище судового рішення з підстав відсутності інформації про поштову адресу в межах м. Лиман та Лиманського району ОСОБА_1 та способу виплати пенсії, призначеної за рішенням суду, а саме: відділення пошти або реквізити банківської установи. Відсутність вказаної інформації, на переконання боржника, унеможливлює виконання рішення суду по справі № 200/7177/19-а (а.с. 16-18, 19-21, 47-48, 49-50). Постановою старшого державного виконавця Відділу від 03.02.2020 за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на Бахмутсько-Лиманське управління Пенсійного фонду України Донецької області накладений штраф у розмірі 5 100, 00 грн (а.с. 23, 52). Управлінням направлялись запити на адресу представника позивача - ОСОБА_2 , спочатку 03.01.2019 за № 141/03, а потім 28.08.2019 № 21231/13 з пропозицією для подовження виплати пенсії ОСОБА_1 звернутись останньому особисто (або через уповноваженого представника) до управління з документами, що посвідчують особу та актуальною довідкою внутрішньо переміщеної особи та відкрити поточний рахунок в установі Ощадбанку (а.с. 24, 25, 53,54). Не погоджуючись з винесенням відповідачем постанови про накладення штрафу, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Спірним питанням у цій справі є встановлення існування поважних причин для невиконання боржником (позивачем у цій справі) рішення суду, що зобов`язує його виконати певні дії. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У пункті 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404 зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 4 статті 18 Закону №1404 встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частини 1 та 2 статті 63 Закону № 1404). На підставі частин 1 та 2 статті 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі. З наведених положень статті 75 Закону № 1404 вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому саме полягає причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 821/1568/16. Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону № 1404 можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не виконаний виконавчий лист № 200/7177/19-а за відсутністю поважних причин. Доводи позивача, в частині вжиття дій щодо виконання судового рішення, та про відсутність його вини та умислу на невиконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження у цій справі через відсутність будь-яких доказів реальної спроби такого виконання. Так, позивач в обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду посилається на свої листи від 03.01.2019 за № 141/03 та від 28.08.2019 № 21231/13, адресовані представнику стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в яких була пропозиція для подовження виплати пенсії ОСОБА_1 звернутись останньому особисто (або через уповноваженого представника) до управління з документами, що посвідчують особу та актуальною довідкою внутрішньо переміщеної особи та відкрити поточний рахунок в установі Ощадбанку. Проте, як вбачається з дати вказаних листів, вони надсилались позивачем на адресу ОСОБА_2 задовго до відкриття виконавчого провадження № 60346892 відповідачем, яке було відкрито постановою відповідача від 18.10.2019. При цьому матеріалами справи встановлено, що стягувач проживає в державі Ізраїль, не був і не є внутрішньо переміщеною особою; виконання судового рішення, згідно з останнім, не поставлено в залежність від наявності у ОСОБА_1 такого статусу, навпаки, рішенням суду зобов`язано поновити виплату пенсії за відсутності цього статусу, що, зокрема, було одним з мотивів задоволення позову. Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження № 60346892 від 18.10.2019, боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1404). Однак у період з 18.10.2019 до 03.02.2020 (дати винесення постанови про накладення штрафу) боржником (позивачем у цій справі) будь-яких дій щодо виконання рішення суду виконано не було. Інші доводи позивача, в частині необхідності зазначення місця проживання стягувача на території України суперечать змісту рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким керувався Донецький окружний адміністративний суд при розгляді справи № 200/7177/19-а, суд також вважає безпідставними. Листи позивача від 22.11.2019 та від 17.01.2020, яким Управління повідомило відповідача про те, що воно виконало рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/7177/19-а від 01.07.2019 прямо суперечить змісту резолютивної частини зазначеного рішення суду, що за жодних обставин не може вважатися належним виконанням судового рішення. Зокрема, в цих листах (а.с.47) прямо зазначено, що після набрання 31.07.2019 судового рішення в справі № 200/7177/19-а законної сили, воно передано 22.08.2019 до виконання відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії №3. Службовою запискою від 23.08.2019 (№2626/14-45/02) відділом рішення суду було повернуто без виконання, так як відсутня інформація про поштову адресу в межах м. Лиман та Лиманського району. Якого-небудь рішення (в будь-якій письмовій формі) про поновлення пенсії ОСОБА_1 не було надано ані до позову, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до апеляційного суду. Відтак, позивачем не виконано рішення суду навіть в частині поновлення пенсії ОСОБА_1 . Посилання позивача на неможливість виконання зазначеного судового рішення через відсутність зареєстрованого місця проживання позивача на території України, що вимагає відповідне програмне забезпечення Пенсійного фонду, суд першої інстанції вірно вважав таким, що також прямо суперечить змісту рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року. Також позивач не довів наявність звернень до Пенсійного фонду України за роз`ясненням порядку виконання вищевказаного судового рішення, в тому числі шляхом внесення змін у відповідне програмне забезпечення. Вказані обставини в їх сукупності свідчать про невиконання позивачем судового рішення, яке набрало законної сили, за відсутності поважних причин. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що оскаржена у цій справі постанова уповноваженої посадової особи державної виконавчої служби про накладення штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення, відповідає вимогам закону та обставинам справи, підстави для її скасування відсутні, що тягне за собою відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі № 200/1978/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 17 серпня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді Т. Г. Арабей Т. Г. Гаврищук