Постанова 4854 № 420/35324/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35324/25 Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М., повний текст судового рішення складено 11.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови від 10.10.2025 року ВП №79118954, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 10.10.2025 року ВП №79118954. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 13.10.2025 року з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла постанова ВП №79118954 від 10.10.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 15.04.2024 року за № ЕОС 15001-39115667-2024-1 щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п?ять гривень шістдесят копійок). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови від 10.10.2025 року ВП №79118954 відмовлено повністю. Не погодившись з вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції у справі № 420/35324/25, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ПФУ в Одеській області в повному обсязі. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Одеським окружним адміністративним судом 12.11.2024 року видано виконавчий лист №420/16769/24. Щодо виконання Виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.11.2024 року по справі №420/16769/24, позивачем зазначено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист №420/16769/24, виданий 12.11.2024 року Одеським окружним адміністративним судом. В підсистемі «Реєстр судових рішень» Головним управлінням створено реєстраційну картку по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року по справі №420/16769/24. До реєстраційної картки долучено всі необхідні скановані копії документів. Однак, відповідачем прийнято постанову ВП №79118954 від 10.10.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Не погодившись з вказаною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду із даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з вимогами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно з вимогами ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України». Серед іншого, в мотивувальній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року по справі №420/16769/24, що залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 року, встановлено наступні обставини: « 01.06.2023 року ОСОБА_3 , уклав строковий трудовий договір за № 23/3 з ТОВ «Служба безпеки бізнесу» щодо виконання основного договору № 35-В-ПВФ-23 від 28.03.2023 року, укладеного між Державним підприємством «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» в особі начальника Південної філії ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту Південний) та ТОВ «Служба безпеки бізнесу». Вказаним договором передбачено посаду ОСОБА_3 охоронець, місце роботи - вул. Берегова, буд.11, м. Южне. Відповідно до умов Основного договору № 35-В-ПВФ-23 від 28.03.2023 року передбачалося надання охоронних послуг з підтримання режиму перебування в морському порту «Південний» (ДП «МТП» Південний»). Замовником та платником за послуги з підтримання режиму перебування в морському порту «Південний» є Південна філія ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту «Південний»). Закріплене робоче місце - контрольно- пропускний пункт № 4 ДП «МТП» Південний». З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 хоча й уклав трудовий договір з ТОВ «Служба безпеки бізнесу», фактично надавав охоронні послуги (виконував службові обов?язки) Південній філії ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту Південний), що прямо передбачено умовами договору від 01.06.2023 № 23/3. Робоче місце ОСОБА_3 було визначено як контрольно- пропускний пункт № 4 ДП «МТП» Південний» за адресою: вул. Берегова, буд.11, м. Южне. Тобто, ОСОБА_3 працював на об?єкті ДП «МТП» Південний» і саме належність вказаного об?єкту до об?єктів критичної інфраструктури мав визначити відповідач, а не ТОВ «Служба безпеки бізнесу». Крім цього, п. 11 Порядку № 1396 передбачає звернення управління із відповідним запитом до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури, а не безпосередньо до суб?єкта господарювання роботодавця». Таким чином, як вбачається з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 15.04.2024 року за № ЕОС 15001-39115667-2024-1 щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим, суд зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. Суд першої інстанції вірно виснував, що з матеріалів справи неможливо встановити, чи пенсійний орган врахував висновки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024, викладені у мотивувальній частині рішення у справі №420/16769/24, що залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, або чи наявне належне обґрунтування невиконання рішення суду ГУ ПФУ в Одеській області з поважних причин. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представником пенсійного органу надано скріншот з програми Пенсійного фонду щодо виконання судових рішень, датований 16.10.2025, у якому в розділі «Журнал судових рішень» у графі «Відмітка про виконання рішення суду» значиться «НІ». З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить належних та допустимих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виснував про відмову у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко