Постанова 4813 № 514/621/20

Номер провадження: 33/813/865/20 Номер справи місцевого суду: 514/621/20 Головуючий у першій інстанції Тончева Н.М. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.08.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І., за участю секретарки судового засідання Дубрянської Н.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевої Н.М. від 11.06.2020 року, встановив Постановою судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевої Н.М. від 11.06.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця в будинку АДРЕСА_1 , притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 07.04.2020 року близько 18 години 00 хвилин по вулиці Центральна села Надрічне Тарутинського району Одеської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода). Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, однобічне та неповне з`ясування обставин справи, просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 с.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у вказаний день, 07.04.2020 року, він не керував транспортним засобом, за кермом автомобіля під час його зупинки поліцейським була його дружина, про що він повідомив працівників патрульної поліції, які проігнорували цей факт. Крім того зазначив, що свідки, зазначені у протоколі, не були присутні під час зупинки працівниками поліції автомобілю та не можуть підтвердити факту керування автомобілем саме водієм ОСОБА_1 , при цьому районний суд не викликав свідків у судове засідання для з`ясування всіх обставин справи. Також звертає увагу, що доданий до матеріалів справи відеозапис не є належним доказом його вини, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства, складається з частини спілкування, момент руху транспортного засобу та його зупинки працівниками поліції на відеозапису не зафіксовано, фіксування хто є водієм транспортного засобу не зафіксовано. ОСОБА_1 наголошує на тому, що він не керував транспортним засобом, а тому у нього не було обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, опитавши свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Проте, всупереч вказаних вимог закону, районний суд не з`ясував всі обставини справи та розглянувши справу поверхово, дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя районного суду послався на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та відеозапис, доданий до матеріалів справи. Разом з тим як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки він взагалі не керував транспортним засобом. Зазначені доводи підтверджуються доданим до протоколу про адміністративне правопорушення та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, доданим до матеріалів справи, на якому не зафіксовано факт руху автомобіля та керування ним ОСОБА_1 . Згідно відеозапису, ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що він автомобілем він не керував, керування здійснювала його дружина, яка також підтвердила факт керування нею автомобілем під час його зупинки працівниками поліції. Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що він був запрошений працівниками поліції у якості понятого під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Свідок пояснив, що він не бачив як рухався автомобіль та хто ним керував, разом з тим зазначив, що ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції що автомобілем керувала його дружина. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Також зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були запрошені працівниками поліції для підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, не були свідками керування останнім транспортного засобу, а лише підтвердили факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б спростували доводи апеляційної скарги та підтвердили факт керування ОСОБА_1 07.04.2020 року близько 18 години 00 хвилин по вулиці Центральна села Надрічне Тарутинського району Одеської області транспортним засобом марки «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Згідно ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За вказаних підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду як необґрунтована - підлягає скасуванню, а провадження в справі, з-за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Тарутинського районного суду Одеської області від 11.06.2020 року, якою ОСОБА_1 , притягнутий до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець