Постанова 4811 № 461/2991/19

Справа № 461/2991/19 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/2801/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О., за участю секретаря Сеньків Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 01 серпня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відповідача на користь Банку 126 702 грн. заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 04.11.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Z64.120.12642 про надання кредиту в розмірі 99 998 грн. на поточні потреби зі сплатою 15 % річних та з погашенням кредиту та процентів, а також „комісії" у термін, передбачений кредитним договором та Графіком щомісячних платежів (в подальшому - „Кредитний договір"). Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 29.03.2019 року у нього перед Банком утворився борг у загальному розмірі 126 702 грн., що включає в себе: 11 141 грн. 40 коп. основного боргу, 41 372 грн. 57 коп. простроченого боргу, 4 717 грн. 43 коп. прострочених процентів, 540 грн. 76 коп. строкові проценти, 1 068 грн. 28 коп. нарахована плата за обслуговування кредиту, 11 791 грн. 31 коп. прострочена плата за обслуговування кредиту, 56 070 грн. 25 коп. пеня за несвоєчасне погашення платежів (а.с. 2-6). У липня 2019 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсними окремих умов Кредитного договору та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що підпунктами 1.1, 1.11 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2, підпунктом 3.1.3 пункту 3, підпунктом 4.2.3 пункту 4 Кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати (повернути) Банку, як позикодавцю, плату за обслуговування кредитної заборгованості та право Банку вимагати у позичальника сплату за обслуговування цієї заборгованості. Також, підпунктом 6.1 пункту 6 Кредитного договору «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» передбачено комісію, що підлягає до сплати позичальником у відповідні строки. На думку ОСОБА_1 вищезазначені умови Кредитного договору щодо сплати цієї комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) є недійсними, як такі, що суперечать положенням, які викладені у абзаці 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якими встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, а умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах і аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Стверджував, що до 04.09.2018 року сплачував Банку кошти вчасно та у повному обсязі згідно з графіком платежів, що підтверджується квитанціями про погашення кредитної заборгованості. Просив визнати недійсним Кредитний договір з моменту його укладення в частині його підпунктів 1.1., 1.11. пункту 1, підпункту 2.1. пункту 2, підпункту 3.1.3 пункту 3, підпункту 4.2.3. пункту 4 (якими встановлено обов`язок Позичальника сплачувати (повертати) Банку плату за обслуговування кредитної заборгованості та право Банку вимагати у Позичальника сплату ним плати за обслуговування кредитної заборгованості) та в частині підпункту 6.1 пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» в частині визначеної в даному графіку комісії, що підлягає до сплати Позичальником на користь Банка, а саме: 04.12.16 - 3868,22 грн., 04.01.17 - 3768,22 грн., 04.02.17 - 3668,23 грн., 04.03.17 - 3568,23 грн., 04.04.17 - 3468,23 грн.; 04.05.17 - 3368,23 грн., 04.06.17 - 3268,23 грн., 04.07.17 - 3168,24 грн, 04.08.17 - 3068,24 грн., 04.09.17 - 2968,24 грн, 04.10.17 - 2868,24 грн, 04.11.17 - 2768,24 грн, 04.12.17 - 2668,25 грн, 04.01.17 - 2568,25 грн, 04.02.18 - 2468,25 грн, 04.03.18 - 2368,25 грн, 04.04.18 - 2268,25 грн, 04.05.18 - 2168,26 грн, 04.06.18 - 2068,26 грн, 04.07.18 - 1968,26 грн, 04.08.18 - 1868,26 грн, 04.09.18 - 1768,26 грн, 04.10.18 - 1668,27 грн, 04.11.18 - 1568,27 грн., 04.12.18 - 1468,27 грн., 04.01.18 - 1368,27 грн., 04.02.19 - 1268,27 грн., 04.03.19 - 1168,28 грн., 04.04.19 - 1068,28 грн., 04.05.19 - 968,28 грн. Також просив зобов`язати Банк провести перерахунок здійснених ним з часу укладення Кредитного договору платежів, зарахувавши сплачену ним за період із 04.11.2016 року по 04.09.2018 року в сумі цих платежів за погашення заборгованості комісію (плату за обслуговування кредитної заборгованості) у загальному розмірі 62 001 грн. 34 коп. в рахунок тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що передбачені умовами Ккредитного договору (а.с. 77-80). Оскаржуваним рішенням первісний позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором № Z64.120.12642 від 04.11.2016 року у розмірі 126 702,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1 921 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 100 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним окремих умов кредитного договору та зобов`язання вчинити дії відмовлено (а.с. 113-118). Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом і задовольнити його зустрічний позов, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що у суду не було правових підстав для стягнення з нього 1 068 грн. 28 коп. нарахованої плати за обслуговування кредиту та 11 791 грн. 31 коп. простроченої плати за обслуговування кредиту, оскільки у відповідності до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. З урахуванням вище наведеного стверджує, що Банком зі сплачених ним в рахунок погашення кредиту коштів 62 001 грн. 34 коп. неправомірно було зараховано за сплату неправомірно нарахованої Банком комісії, а відтак вважає, що і нарахування Банком пені у розмірі 56 070 грн. 25 коп. (розрахунок якої відсутній) було неправомірним (а.с. 121-125). Апелянт ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про апеляційний розгляд справи у його відсутності (а.с. 196). Банк надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 142-146). Крім цього, представник Банку в судовому засіданні 27.01.2020 року дав свої пояснення по суті справи (а.с. 164-165), а у подальшому надіслав до суду клопотання про завершення апеляційного розгляду справи за відсутності представника Банку (а.с. 203-205). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом (про визнання недійсним окремих умов кредитного договору) суд мотивував тим, що «відповідачем не спростовано дійсності Кредитного договору чи будь-якої з її умов». Колегія суддів вважає, що вищезгаданий висновок судом зроблено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи, те, що 04.11.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z64.120.12642 про надання кредиту в розмірі 99 998 грн. на поточні потреби зі сплатою 15 % річних від залишкової суми кредиту та строком повернення до 04.05.2019 року (а.с. 7-10). Пунктом 1.11 вищезгаданого Кредитного договору встановлено, що за обслуговування кредиту Банком позивач сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Як вбачається зі згаданого Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, ОСОБА_1 за період з 04.12.2016 року по 04.05.2019 року необхідно сплатити 72 547 грн. 53 коп. вказаної комісії (а.с. 9), що становить 72,55 % (!) від отриманого ним кредиту у розмірі 99 998 грн. (і це без передбачених Кредитним договором 15 % річних від залишкової суми кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредиту !). Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. За положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, а за положеннями статей 626-628 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Аналіз умов вказаного Кредитного договору дає підстави для висновку, що даний кредит є споживчим, а тому для врегулювання даних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка була чинною на момент укладення вказаного договору), за положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 якого до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема - положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). В той же час, Банк, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за обслуговування кредиту Банком, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Тим більше, що сума, яка нарахована Банком до сплати за таке обслуговування, майже дорівнює сумі, яку ОСОБА_1 отримав в кредит. За наведених обставин Кредитний договір в частині встановлення щомісячної комісії за фактичне управління кредитом підлягає визнанню недійсним. Разом з тим, згідно положень статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Матеріалами справи стверджується, що відповідач ОСОБА_1 сплачував коштів на погашення кредитної заборгованості, що стверджується відповідними платіжними документами (а.с. 62-75). Тому, як наслідок визнання недійсними умов Кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати Банк здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного Кредитного договору платежів та зарахувати сплачену ОСОБА_1 суму в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами вказаного Кредитного договору, що буде повністю відповідати нормам чинного законодавства. Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746 цс та у постанові Верховного Суду від 27.12.2018 року у справі № 695/3474/17 (а.с. 83-87). Оскільки зустрічний позов підлягає до часткового задоволення (що передбачає проведення Банком перерахунків здійснених з часу укладення Кредитного договору ОСОБА_1 платежів), то Банку слід відмовити у задоволенні його позовних вимог за первісним позовом: як таким, що заявлені передчасно. За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та про відмову у задоволенні позовних вимог Банку за первісним позовом - за їх передчасністю. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 01 серпня 2019 року та ухвалити нову постанову. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково. Визнати частково недійсним Кредитний договір № Z64.120.12642, укладений 04.11.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , з моменту його укладення, а саме: в частині його підпунктів 1.1, 1.11 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, підпункту 3.1.3 пункту 3, підпункту 4.2.3. пункту 4 (якими встановлено обов`язок Позичальника сплачувати (повертати) Банку плату за обслуговування кредитної заборгованості та право Банку вимагати у Позичальника сплату ним плати за обслуговування кредитної заборгованості) та в частині підпункту 6.1 пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» в частині визначеної в даному графіку комісії, що підлягає до сплати Позичальником на користь Банку, а саме: 04.12.16 - 3868,22 грн., 04.01.17 - 3768,22 грн., 04.02.17 - 3668,23 грн., 04.03.17 - 3568,23 грн., 04.04.17 - 3468,23 грн.; 04.05.17 - 3368,23 грн., 04.06.17 - 3268,23 грн., 04.07.17 - 3168,24 грн, 04.08.17 - 3068,24 грн., 04.09.17 - 2968,24 грн, 04.10.17 - 2868,24 грн, 04.11.17 - 2768,24 грн, 04.12.17 - 2668,25 грн, 04.01.17 - 2568,25 грн, 04.02.18 - 2468,25 грн, 04.03.18 - 2368,25 грн, 04.04.18 - 2268,25 грн, 04.05.18 - 2168,26 грн, 04.06.18 - 2068,26 грн, 04.07.18 - 1968,26 грн, 04.08.18 - 1868,26 грн, 04.09.18 - 1768,26 грн, 04.10.18 - 1668,27 грн, 04.11.18 - 1568,27 грн., 04.12.18 - 1468,27 грн., 04.01.18 - 1368,27 грн., 04.02.19 - 1268,27 грн., 04.03.19 - 1168,28 грн., 04.04.19 - 1068,28 грн., 04.05.19 - 968,28 грн. Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених з часу укладення Кредитного договору № Z64.120.12642 від 04.11.2016 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 за період із 04.11.2016 року по 04.09.2018 року в сумі цих платежів з погашення заборгованості комісію (плату за обслуговування кредитної заборгованості) в рахунок тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що передбачені умовами Кредитного договору № Z64.120.12642 від 04.11.2016 року. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесять одну) грн. 50 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 17 серпня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Крайник Н.П. Шеремета Н.О.