Постанова 4807 № 326/2011/19

Дата документу 12.08.2020 Справа № 326/2011/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 326/2011/19 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О. Провадження № 22-ц/807/1910/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Заболотної Римми Валентинівни на заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05.09.2007, згідно якої отримала кредит у розмірі 11 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 10.07.2015 по 10.01.2016. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Позивачем була направлена претензія кредитора до Приморської державної нота- ріальної контори, а також на відому адресу спадкоємця ОСОБА_1 , але останнім боргу спадкодавця погашено не було. Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № б/н від 05.09.2007 становить 10 013,78 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути з ОСОБА_1 як спадкоємця заборгованість спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 10 013,78 грн. за кредитним договором № б/н від 05.09.2007 та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Заочним рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі пред- ставника Заболотної Р.В. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Одночасно з апеляційною скаргою банком було надано письмове клопотання про витребування доказів з виконкому Приморської міської ради про належність спадкодавцю житлового будинку на праві власності та щодо його балансової вартості, а також у землевпорядного органу щодо земельних ділянок та з РСЦ МВС у Запорізькій області щодо транспортних засобів ( а.с. 127). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2020р. клопотання банку було задоволено та витребувано докази щодо спадкового майна, оскільки таке клопотання банку, наявне у суду першої інстанції, не було вирішено судом ( а.с. 147). Також банком було надано Інформаційні витяги з Державного реєстру речових прав для встановлення спадкового майна, що залишилось після смерті позичальника ОСОБА_2 ( а.с. 128-137). В судове засідання апеляційного суду банк свого представника не направив, хоча судову повістку банком було отримано 26.05.2020р., його представником ОСОБА_3 - 25.05.2020р. Спрямовані відповідачу ОСОБА_1 за адресою реєстрації його місця проживання судові повістки повертаються без вручення із зазначенням «адресат відсутній» як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного провадження. Відповідно до ч. 1 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Згідно з ч. 2 вказаної норми, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Банк був належним чином повідомлений про судове засідання 12 серпня 2020р., та клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надав, тому колегія визнала за можливе розглядати справу за відсутності його представників. Що стосується повідомлення відповідача ОСОБА_1 , то колегія в цій частині керується положеннями пункту 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, згідно з якими днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. З`ясовуючи місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції на запит отримав інформацію, що він згідно картотеки виконкому Приморської міської ради зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 72, 97). Таку адресу свого місця мешкання ОСОБА_1 зазначив у заяві про прийняття спадщини, спрямованій у Приморську державну нотаріальну контору ( а.с. 93); така адреса місця реєстрації зазначена у копії паспорту відповідача ОСОБА_1 ( а.с. 101). Інших відомості: про адресу електронної пошти, номер мобільного телефону, місце роботи у матеріалах справи відсутні. Відтак, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що отримав судову повістку відповідно до вимог п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши надані на запит суду документи, витребувані за клопотанням банку, та надані банком самостійно, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 05.09.2007 між банком та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, згідно з яким вона отримала кредит у розмірі 11 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.11). Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 48). 19.12.2015р. після смерті ОСОБА_2 Приморською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа 281/2015р. ( номер у спадковому реєстрі 58391664), відкрита на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 , який є сином померлої. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались. Зі спадкової справи вбачається, що свідоцтво при право на спадщину жодній особі не видавалось. З довідки виконкому Приморської міської ради № 233 від 15.01.2016р. вбачається, що ОСОБА_2 мешкала та була зареєстрована з 1986р. по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 99). Разом з нею на день смерті проживав та був зареєстрований син ОСОБА_1 . З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість за договором № б/н від 05.09.2007, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , станом на час смерті ОСОБА_2 становить 10 013,78 грн., яка є заборгованістю за простроченим тілом кредиту (а.с. 6-10). Позов банком було пред`явлено до спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який мешкав разом зі спадкодавцем на день смерті, а також протягом шести місяців подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Суд першої інстанції визнав, що банк своєчасно подав претензією до спадкоємців до Приморської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , визнав підтвердженими матеріалами справи обставини виникнення заборгованості та її розмір. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних доказів щодо наявності спадкового майна, яке б міг успадкувати відповідач, та в межах вартості якого він мав погасити заборгованість спадкодавця. В апеляційній скарзі банк наголошує на тому, що банк не може надавати докази щодо майна, яке успадковано спадкоємцем боржника, оскільки самостійно не може встановити його обсяг, зокрема, у випадку, коли спадкоємцем не було отримано свідоцтво про право на спадщину. Відтак, вважає, що не позивач у такій категорії спорів має доводити ці факти і обставини. Встановивши всі обставини щодо дотримання банком всіх решта вимог, які має виконати кредитор померлого боржника, зокрема, своєчасне подання претензії, доведеність боргу померлого позичальника, наявність спадкоємця, який прийняв спадщину, суд порушив вимоги позивача як кредитора, не з`ясувавши, яке майно успадковано відповідачем. Перевіривши ці доводи скарги та додані до апеляційної скарги Інформаційні витяги, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги з огляду на наступні обставини. Так, в скарзі рішення суду оскаржується лише в частині неповного з`ясування судом обставин щодо спадкової маси та її достатності для покриття заборгованості спадкодавця відповідачем. А тому в іншій частині встановлених судом обставин рішення не перевіряється. Встановлено, що померла ОСОБА_2 за життя склала заповіт від 15.11.2013р., яким заповідала усе її майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право, вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 100). Але ані заповіт, ані заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини не містять відомостей щодо майна, належного спадкодавцю на день смерті. З матеріалів спадкової справи встановлено, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не видавалось. Отже, банк дійсно позбавлений можливості встановити інформацію про спадкове майно, оскільки вона є конфіденційною і не надається на запити банку. Тому колегія не може погодитись з висновками суду, що в задоволенні позову банку слід відмовити лише за підставами ненадання ним доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано в спадщину та яка його вартість. Згідно зі ст.1282 ЦК спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є передчасним, оскільки суд при вирішенні питання про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора не встановив всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому не можна стверджувати, що в цій справі ним виконані завдання цивільного судочинства. Так, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч. 2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК. Судом встановлено, що кредитор у відповідності до вимог ст. 1282 ЦКУ пред`явив вимогу до спадкоємців; суд визнав, що тільки ОСОБА_1 , за матеріалами спадкової справи, подав заяву про прийняття спадщини та був зареєстрований зі спадкодавцем і проживав на час відкриття спадщини; встановив та визнав доведеним дійсний розмір заборгованості спадкодавця. Тому суду лише належало установити обсяг спадкового майна, а відтак межі відповідальності спадкоємця ОСОБА_1 , чого судом зроблено не було. З огляду на принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у ст. 81 ЦПК, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцем в спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача. Такий правовий висновок викладений у постанові ВС від 18 вересня 2019р. у справі № 640/6274/16-ц. До того ж, в матеріалах справи міститься письмове клопотання банку про витребування доказів, у якому банк саме і просив суд витребувати інформацію про наявне спадкове майно і його вартість. Але це клопотання залишились поза увагою суду, який обмежився висновком про недоведеність позову в цій частині. Оскільки у цій справі відповідач судові повістки не отримував, які повертались із вказівкою «адресат відсутній», то суд мав змогу самостійно встановити наявність будь-якого спадкового майна, яке за вартістю може дорівнювати заборгованості спадкодавця у сумі 10 013,78 грн., оскільки ця заборгованість не є великою за розміром. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована у житловому будинку по АДРЕСА_1 , тому суд міг перевірити, чи не є цей будинок її власністю. В заяві про надання банківських послуг від 05.09.2007р. ОСОБА_2 , серед іншого, вказувала, що має на праві одноосібної приватної власності нерухоме майно орієнтовною ринковою вартістю у 10 000 доларів США, транспортних засобів не має ( а.с. 11). Також з наданого Приватбанком Інформаційного Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 23.04.2020р. вбачається, що померла ОСОБА_2 була співвласником корівника № 11 в АДРЕСА_2 ( а.с. 130). Також з Інформаційного витягу станом на 02.06.2020р. слідує, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вартість вказаних об`єктів нерухомого майна не визначалась, але колегія вважає, що в будь-якому випадку їх вартість перевищує борг спадкодавця в сумі 10 013,78 грн., на що вказує, зокрема, оцінка вартості будинку, зазначена самою ОСОБА_2 в заяві у розмірі 10 000 дол. США. Тому колегія вважає, що допущена судом неповнота у з`ясуванні обставин справи, не вирішення клопотання банку про витребування доказів, призвели до безпідставної відмови в задоволенні позову. Отже, зважаючи на все вище наведене, колегія у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення суду та задовольняє позов банку. Постановляючи нове судове рішення, колегія у відповідності до вимог ст.. 141 ЦПК України вирішує питання щодо судових витрат у справі. Так, за подання позову на суму 10 013,78 грн. банком було сплачено судовий збір в сумі 1921 грн., за подання апеляційної скарги - судовий збір в сумі 2 881,50 грн. ( а.с. 1, 140 грн.), та, оскільки позов задоволено у повному обсягу, то весь судовий збір підлягає компенсуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 4 802,50 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384,389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Заболотної Римми Валентинівни задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року у цій справі скасувати. Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) як спадкоємця на користь АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рах. № НОМЕР_3 - для погашення заборгованості та судових витрат, МФО 305299) заборгованість померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за простроченим тілом кредиту за кредитним договором, оформленим заявою б/н від 05.09.2007р., яка утворилась станом на 10.07.2015р. в сумі 10013 (десять тисяч тринадцять) гривень 78 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 серпня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.