Постанова 4819 № 662/2805/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м. Херсон Справа №662/2805/19 Провадження № 22-ц/819/2036/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Решетова В.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця. Позов мотивований тим, що 08 липня 2013 року ОСОБА_4 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідач отримав кредит у розмірі 5300,00грн., у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві позичальник підтвердив, що анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, «Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами Банку, які опубліковані на сайті банку www.privatbank.ua, складає укладений між сторонами кредитний договір. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим, 12 лютого 2019 року, на виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України, АТ КБ «Приватбанк» направлено претензію кредитора до Новотроїцької нотаріальної контори Херсонської області, згідно відповіді якої товариство довідалося, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 звернулися спадкоємці: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Заборгованість за кредитним договором від 08 липня 2013 року станом на дату смерті позичальника ОСОБА_4 становила 5121,30грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Банк вказав, що 03 липня 2019 року до спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 направлено листи-претензії, однак спадкоємцями не здійснено дій, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2013 року. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як спадкоємці боржника повинні виконати боргові зобов`язання за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 08 липня 2013 року у розмірі 5121,30грн. та судові витрати у справі. Ухвалою Новотроїцького районного суду Хесонської області від 20 січня 2021 року в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 , до участі у справі залучений правонаступник померлої ОСОБА_2 . Рішення суду від 15 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Ухвалено стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ «Приватбанк» як кредитор спадкодавця не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки, встановлені частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, тому позивач, позбавлений права вимоги до відповідачів, як спадкоємців, у зв`язку з пропуском строку пред`явлення таких вимог. Не погодившись з рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що банком пропущений строк позовної давності, оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, а тому умови щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.ст. 1281 та 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Апелянт зазначив, що про смерть позичальника товариству стало відомо лише 31 січня 2019 року. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України банк 12 лютого 2019 року направив претензію кредитора до Новотроїцької нотаріальної контори Херсонської області. Листом від 08 квітня 2019 року нотаріус повідомив банк про спадкоємців померлого боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яким 03 липня 2019 року позивач направив листи-претензії кредитора, а тому річний строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, встановлений ст. 1281 ч.3 ЦК України, позивачем не пропущений. Також позивач зазначив, що стягнувши на користь відповідача ОСОБА_1 заявлені судові витрати, пов`язані із наданням їй професійної правничої допомоги, у повному обсязі, суд не врахував, що розмір заявлених до стягнення витрат не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами); відповідачем не надано підтверджуючих документів проведення оплати вартості наданої правничої допомоги. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалася. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2013 року ОСОБА_4 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 5300,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У відповідності до умов укладеного з банком договору про надання банківських послуг від 08 липня 2013 року ОСОБА_4 були видані кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки - до травня 2017 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Звернувши до суду з позовом банк зазначив, що на день смерті позичальник мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 5121,30грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Матеріали справи не містять доказів про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 повідомили АТ КБ «Приватбанк» про смерть боржника. Разом з цим, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що банк довідався про смерть позичальника ОСОБА_4 у лютому 2019року та 12 лютого 2019 року направив на адресу Новотроїцької державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців померлого боржника. Листом від 28 лютого 2019 року Новотроїцька державна нотаріальна контора повідомила кредитора, що спадкоємцями померлого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Цей лист банк отримав 08 квітня 2019 року (а.с.53). 03 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало спадкоємцям померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листи-претензії з вимогою сплатити заборгованість (а.с.54, 55), а 23 грудня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному ст.1282 ЦК України. Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.1281 ЦК України (в редакції статті введеної в дію 04 лютого 2019року) кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієїстатті, позбавляється права вимоги. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Сплив визначених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/9040/16, суд касаційної інстанції вказав, що пропуск кредитором визначеного законом шестимісячного строку пред`явлення вимог до спадкоємців померлого, від дня коли банк дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини до дня пред`явлення позову до суду, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак слід застосовувати до спірних правовідносин положення ст.1281 ч.3 ЦК України, якою для кредитора встановлювався річний строк звернення з вимогою до спадкоємців, є недоведеними перед судом та спростовуються зібраними у справі доказами. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки звернувшись до суду з позовом 23 грудня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» пропустив шестимісячний строк, визначений законом для звернення з відповідною вимогою до спадкоємців боржника. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. При вирішенні справ про стягнення зі спадкоємців померлого боржника заборгованості за кредитним договором, суд, серед іншого, має встановити обсяг прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті для спадкоємців відповідно до ст.1218 ЦК України, тобто, встановити дійсний розмір вимог кредитора та перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, що існувала станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини. Що стосується дійсного розміру вимог кредитора, то слід врахувати наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Як вбачається з наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 5121,30грн. нарахована станом на 28 жовтня 2015 року. З цього розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховувались ОСОБА_4 проценти та штраф за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, на погашення яких банком перераховувалися кошти, що сплачувались позичальником. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 липня 2013 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як на невід`ємну частину спірного договору. Однак, надані позивачем Умови та Правила особисто не підписані позичальником, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафів за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, що узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, а тому нарахування позивачем коштів та перерахування їх за процентами, а також нарахування штрафів, як таких, що передбаченні умовами кредитного договору, є безпідставними. Таким чином, банк мав можливість вимагати лише фактично отриману та не повернуту суму кредиту, що відповідає вимогам ч.2 ст.530 ЦК України. З наданої банком виписки по картковому рахунку, де відображено рух коштів по рахунку, вбачається, що позичальником було отримано кошти у розмірі 7111,00грн. За час користування кредитною картою останній здійснив поповнення рахунку на суму 7333,18грн., а також було проведено два платежі шляхом поповнення картки вже після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на суму 677,84грн., а отже загальна сума погашення за наданим позичальнику кредитом становить 8011,02грн.(а.с.173). Враховуючи викладене та, з огляду на фактично отриману та повернуту суму кредиту, відсутні підстави вважати, що на час смерті ОСОБА_4 мав прострочену заборгованість за кредитним договором б/н від 08 липня 2013 року, зобов`язання зі сплати якої можуть бути покладенні на спадкоємців померлого. Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положеньст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до роз`яснення п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Як вбачається із матеріалів справи, професійну правову допомогу відповідачу надавав адвокат Зайцев Микола Павлович на підставі угоди про надання правової допомоги від 12 лютого 2020 року, за п. 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення щодо надання правової допомоги представництво сторони відповідача у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення боргу кредитором спадкодавця в ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, а клієнт в свою чергу зобов`язується сплатити гонорар (а.с.74). На підтвердження проведення оплати вартості витрат наданих відповідачу послуг на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надана квитанція до прибуткового касового ордера №56 від 12 лютого 2020 року (а.с.75), відповідно до якої відповідач оплатила їх вартість у розмірі 3000,00грн., що спростовує доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про відсутність у справі відповідних документів. Посилання апелянта щодо неспівмірності заявлених судових витрат не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак доводи апеляційної скарги правильність рішення суду в цій частині не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько