Постанова 4803 № 201/1073/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2829/20 Справа № 201/1073/18 Головуючий у першій інстанції: Федоріщев С. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року по справі за позовом Дніпровської міської ради, прокуратури Дніпропетровської області на стороні позивача до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2018 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 04.08.2016 Дніпровській міській раді стало відомо з листа СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 03.08.2016 №5/7016, що в проваджені СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040000000042 від 20.01.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до зазначеного листа, прокуратурою встановлено, що за адресою по АДРЕСА_1 мешкала гр. ОСОБА_4 , якій на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.11.2000 належала квартира АДРЕСА_2 . Громадянка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з інформацією, наданою першою Державною нотаріальною конторою, в спадковому реєстрі відсутні відомості стосовно відкриття спадкової справи на майно, яке належало ОСОБА_4 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 14.10.2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі розпорядження №1/941-1999, що видане Виконкомом міської ради народних депутатів, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. Того ж дня, 14.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 набув у власність спірну квартиру. 02.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 власником спірної квартири стала ОСОБА_1 . Згідно листа департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 19.12.2017 №3/5-5144, розпорядження органу приватизації від 09.11.1999 №1/941-1999 за вищезазначеною адресою на ім`я ОСОБА_3 департаментом не видавалось. Права Дніпровської міської ради порушуються вказаними правочинами, оскільки у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Оскільки громадянка ОСОБА_4 не мала спадкоємців, то Дніпровська міська рада має право звернутись до суду із заявою про визнання належного ОСОБА_4 майна відумерлою спадщиною. Але у зв`язку із вказаним вище Дніпровська міська рада позбавлена такої можливості, чим порушуються права територіальної громади м. Дніпра. Тому позивач просив: - визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане Виконкомом міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №1/941-1999 від 09.11.1999 на квартиру по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.10.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №1410; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №3114; - скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна 476455212101): за ОСОБА_3 (номер запису про право власності №7329273 від 14.10.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н. Б., за ОСОБА_2 (номер запису про право власності №7329861 від 14.10.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н. Б., за ОСОБА_1 (номер запису про право власності №7912233 від 02.12.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю. В. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року, з врахування ухвали цього ж суду від 28 листопада 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане Виконкомом міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №1/941-1999 від 09.11.1999 на квартиру по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14.10.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №1410. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №3114. Вирішено також скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна 476455212101): за ОСОБА_3 (№7329273 від 14.10.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н. Б., за ОСОБА_2 (№7329861 від 14.10.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н. Б., за ОСОБА_1 (№7912233 від 02.12.2014 року), внесений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю. В. Стягнуто з виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі по 1762,00 грн., з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 , представника Дніпровської міської ради - Гущиної М.С., представника прокуратури Дніпропетровської області - Трубіцина Д.М., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 від 09.06.2020 року (а.с. 232 т. 2); а також рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток виконавчому комітету Дніпровської міської ради та третім особам, які долучені до матеріалів справи (а.с. 3, 5, 7, 9 т. 3). У зв`язку з відсутністю відповідача ОСОБА_3 за відомою суду адресою, що також відповідає відомостям адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 02.07.2020 року, сповіщення вказаного відповідача здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 6, 12-13 т.3). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_7 (записано російською мовою ОСОБА_8 ) на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2000 року, виданого згідно з розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1/941-2000 від 09.11.2000 року (а.с. 11 зворот т.1, 23-24 т.2). Зазначене вище свідоцтво про право власності від 09.11.2000 року зареєстровано у КП ДМБТІ ДОР до реєстрової книги №362п за реєстровим номером 47-92, що також підтверджується листом КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 19.01.2018 №641 та листом Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради від. 12.12.2017 за №3/4-2827 (а.с. 23-24, 30, 31 т.2). Згідно копії актового запису про смерть №591, складеного 22.01.2013 року відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час смерті проживала по АДРЕСА_1 (а.с. 33 т.2). Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №42548803 від 22.12.2015 року, виданої Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась (а.с. 32 т.2). Також встановлено, що 14 жовтня 2014 за ОСОБА_3 зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого Виконкомом міської ради народних депутатів 09.11.1999 року (номер запису про право власності №7329273 від 14.10.2014 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28086042 від 14.10.2014 року (а.с. 183 т.1). В матеріалах справи наявна копія зазначеного вище свідоцтва про право власності на спірну квартиру ОСОБА_3 (запис російською мовою ОСОБА_9 ), виданого Виконкомом міської ради народних депутатів 09.11.1999 року на підставі розпорядження від 09.11.1999 року №1/941-1999, зареєстрованого у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за №362п-46-93 (а.с. 180, 240 т.1, 25 т.2). Того ж дня, 14 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. та зареєстровано в реєстрі №1410, відповідно до якого ОСОБА_2 набув у власність спірну квартиру АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 7329861) (а.с. 186, 189 т.1). В подальшому 02 грудня 2014 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. та зареєстровано в реєстрі за №3114, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 7912233) (а.с. 28-29, 47-50 т.2). Листом департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 19.12.2017 №3/5-5144 повідомлено, що розпорядження органу приватизації від 09.11.1999 року №1/941-1999 за вищезазначеною адресою на ім`я ОСОБА_3 департаментом не видавалось (а.с. 15 т.1). Згідно листа КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.01.2018 №641 повідомлено, що станом на 31.12.2012 року згідно реєстрової книги за адресою по АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності за гр. ОСОБА_8 (прізвище, імя, по-батькові надані російською мовою згідно реєстрової книги), на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2000, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) №1/941-2000, зареєстрованого в КП ДМБТІ ДОР та записаного в реєстрову книгу №362п за реєстровим №47-92; за даними реєстрової книги №362п за реєстровим №46-93 відсутні відомості щодо реєстрації права власності за гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.1999, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів (а.с. 30 т.2). В проваджені СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040000000042 від 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відповідно до листа СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 03.08.2016 № 5/7016 (а.с. 16 т.1). Відповідно до змісту зазначеного вище матеріалу, невстановлені особи 14.10.2014 року, використовуючи підроблені документи, отримали право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яку в подальшому реалізували (а.с. 16 т.1). За змістом письмових пояснень Прокуратури Дніпропетровської області від 27.07.2020 року, зокрема, 29.07.2016 року у кримінальному провадженні №42016040000000042 від 20.01.2016 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України; в подальшому, зазначене кримінальне провадження декілька разів зупинялось у зв`язку із невстановленням місцезнаходження підозрюваного; 09.04.2020 року встановлено місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_3 та повідомлено останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України; 18.05.2020 року слідчим СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 та кримінальне провадження зупинено; наразі у вказаному кримінальному провадженні триває досудове розслідування; до суду з обвинувальним актом матеріали кримінального провадження не передавались. Згідно ч. 1 ст. 1277 ЦК України, яка діяла на час відкриття спадщини після ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Положеннями ч.ч. 2, 3, 5 вказаної вище статті встановлено, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу. Правовими підставами визнання спадщини відумерлою можуть бути: відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування; відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом; неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом (правовий висновок Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №520/4694/15-ц). Порядок передачі відумерлої спадщини (нерухомого майна) до комунальної власності закріплений у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Виходячи з викладеного вище, встановивши, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належну спадкодавцю квартиру АДРЕСА_2 ; приймаючи до уваги, що прокуратура Дніпровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулась до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з позовом, зокрема, про визнання відумерлою спадщини ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на відсутність спадкоємців, що прийняли спадщину вказаного спадкодавця; встановивши, що за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі ухвалою судді Жовтневого районного суду від 15.02.2018 року (провадження 2/201/1181/2018, справа №201/1193/18), - колегія дійшла висновку, що Дніпровська міська рада, яка діє в інтересах територіальної громади м. Дніпра, є належним позивачем у справі, що розглядається, оскільки, у відповідності до Закону, має право на вирішення питання щодо визнання відумерлою спадщини гр. ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем не порушено трирічний строк позовної давності звернення до суду з даним позовом (02.02.2018 року, згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2 т. 1)), враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався з листа СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 03.08.2016 №5/7016, де зазначено, що в проваджені СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040000000042 від 20.01.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, щодо неправомірних дій з приводу вищевказаного нерухомого майна. Апеляційний суд звертає увагу, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 8 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», після визнання недійсним першого в ланцюжку договорів купівлі-продажу майна, визнання всіх інших договорів недійсними не вимагається - вони всі є нікчемними, такими, що не породжують юридичних наслідків. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , виданого Виконкомом міської ради народних депутатів 09.11.1999 року на підставі розпорядження від 09.11.1999 року №1/941-1999, зареєстрованого у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за №362п-46-93 (а.с. 180, 240 т.1, 25 т.2). На підставі зазначеного вище свідоцтва за відповідачем ОСОБА_3 14 жовтня 2014 за було зареєстровано право власності на спірну квартиру. Судом встановлено, що зазначене вище свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 від 09.11.1999 року, а також розпорядження органу приватизації від 09.11.1999 року №1/941-1999 щодо майна за вищезазначеною адресою на ім`я ОСОБА_3 не видавались, що підтверджується також листом департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 19.12.2017 №3/5-5144, листом КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.01.2018 №641 (а.с. 15 т.1, 30 т.2). Відповідно до листа Дніпровської міської ради від 08.07.2020 року за №7/11-1624, ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_2 , шляхом приватизації, не передавалась (а.с. 51 т.3). За даним фактом розпочато кримінальне провадження №42016040000000042 від 20.01.2016 року, складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, по якому триває досудове розслідування; до суду з обвинувальним актом матеріали кримінального провадження не передавались. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що органом приватизації Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради розпорядження від 09.11.1999 року №1/941-1999 за адресою по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 не видавалось; встановивши, що свідоцтво про право власності на вказану квартиру ОСОБА_3 від 09.11.1999 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів не видавалось, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 листопада 1999 року Виконкомом міської ради народних депутатів, на підставі розпорядження №1/941-1999 від 09.11.1999 року, на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 . Встановивши, що вищевказане свідоцтво про право власності на житло від 09 листопада 1999 року на імя ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним; враховуючи наведену вище правову позицію, - колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу вищевказаної квартири від 14.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та договору купівлі-продажу спірної квартири від 02.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки зазначені угоди купівлі-продажу є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Позовна вимога щодо скасування записів про державну реєстрацію прав власності в Державному реєстрі речових прав на спірну квартиру за ОСОБА_3 (номер запису про право власності №7329273 від 14.10.2014 року), ОСОБА_2 (номер запису про право власності №7329861 від 14.10.2014 року), ОСОБА_1 (номер запису про право власності №7912233 від 02.12.2014 року), - є передчасною та задоволенню не підлягає. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є відповідне рішення суду, яке набрало законної сили (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»); на підставі рішення апеляційного суду у справі, що розглядається, позивач не позбавлений можливості звернутись до державного реєстратора для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в частині запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на спірну квартиру за ОСОБА_3 (номер запису про право власності №7329273 від 14.10.2014 року)). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, неправильно застосував матеріальний закон, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 листопада 1999 року Виконкомом міської ради народних депутатів, на підставі розпорядження №1/941-1999 від 09.11.1999 року, на квартиру по АДРЕСА_1 ) на ім`я ОСОБА_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог повинно бути відмовлено з наведених вище підстав. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Дніпровської міської ради, прокуратури Дніпропетровської області на стороні позивача до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію задовольнити частково. Свідоцтво про право власності на житло, видане 09 листопада 1999 року Виконкомом міської ради народних депутатів, на підставі розпорядження №1/941-1999 від 09.11.1999 року, на квартиру по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 визнати недійсним. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді