Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-3198/11

Дата документу 12.08.2020 Справа № 2-3198/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 2-3198/11 Провадження №22-ц/807/2565/20 Головуючий в 1-й інстанції Боровікова А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О. З., секретарСеменчук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою представника Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/2008/-756 Фжр від 09.04.2008 року,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року представник Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. звернулася до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу по цивільній справі №2-3198/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10/2008/-756 Фжр від 09.04.2008 року. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року, заяву представника Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. задоволено. Видано дублікат виконавчого документа № 2-3198/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» суму заборгованості у розмірі 538 394,70 гривень. Поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справ № 2-3198/2011 до виконання строком на три роки. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно поновив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відповідно необґрунтовано задовольнив вимоги, щодо видачі дубліката виконавчого документа. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року по цивільній справі № 2-3198/2011 за позовною заявою ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №10/2008/0756 Фжр від 09.04.2008 року в сумі 538394,70 грн., судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення справи в розмірі 120 грн. 27.12.2016 року на адресу заявника надійшла відповідь, згідно якої виконавчий лист № 2-3198/2011 виданий 25.04.2013 року, відповідно до вказаного рішення, надійшов до виконання 07.07.2013 року та 10.07.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 18.11.2013 року після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві за вих. № 42085/6 виконавчий лист було направлено до ПАТ «КБ «Надра». Копії документів з відправки державна виконавча служба надати банку не може, у зв`язку з перебігом терміну зберігання. Рішення на сьогоднішній день не виконано, строк пред`явлення виконавчого листа пропущений. Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, а саме втрати виконавчого документа при пересилці, а тому строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає поновленню з видачею дубліката виконавчого листа. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України"). Під час судового розгляду встановлено, що на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року по цивільній справі № 2-3198/2011 за позовною заявою ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було видано виконавчі листи. 10.07.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими документами. 18.11.2013 року після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві за вих. № 42085/6 виконавчий лист було направлено до ПАТ «КБ «Надра». Таким чином, Банк в установлені законом строки звернувся до виконавчої служби з приводу виконання рішення суду. Доказів отримання Банком постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого документу матеріали справи не містять. Відповідно до частини 1 статті 370 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваної ухвали) замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат. Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка "Дублікат". Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката в судовому засіданні. Заява про видачу дубліката подається стягувачем, якщо втрачено оригінал стягувачем. Якщо оригінал виконавчого документа втрачено державним виконавцем, то з поданням до суду звертається державний виконавець. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. При цьому, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено втрату виконавчого документу під час його пересилки стягувачу. Відповідно до ст. 371 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваної ухвали) стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання підлягає поновленню, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про видачу дублікату виконавчого документа, оскільки втрата виконавчого документу є поважною причиною, з якою процесуальне законодавство пов`язує можливість поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Посилання у скарзі на неповідомлення боржника про час та місце судового засідання, що перешкодило надати докази в заперечення доводам банку - є безпідставними, оскільки апелянт в суді апеляційної інстанції жодних належних доказів у спростування доводів банку не надав і на них навіть не посилався. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 13 серпня 2020 року. Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар судді: О. В. Крилова О. З. Поляков