Постанова 4807 № 336/1212/23

Дата документу 19.04.2023 Справа № 336/1212/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1212/23 Головуючий у 1 інстанції Боєв Є.С. Провадження № 22-ц/807/847/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). В обґрунтування скарги зазначає, що на виконання виконавчого листа у цивільній справі № 336/1224/17, який виданий Шевченківськім районним судом м. Запоріжжя, 24.01.2023 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 70844166, 25.01.2023 виніс постанову про арешт коштів боржника. 09.02.2023 боржник засобами поштового зв`язку звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів (доходу боржника). На день звернення із скаргою до суду арешт з грошових коштів не був знятий. Заявник зазначає, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, дохід від підприємницької діяльності отримує на банківський рахунок, що відкритий в АТ «СЕНС-БАНК», однак ці кошти заблоковані банком на підставі постанови державного виконавця, а тому боржник не може вільно розпоряджатися вказаними коштами. Просив суд зобов`язати державного виконавця вчинити певні дії у виконавчому провадженні № 70844166, а саме зняти арешт з доходу (грошових коштів) боржника у розмірі 335 032,90, що знаходяться на рахунку Заявника (Боржника) в АТ "СЕНС-БАНК" (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) № IBAN рахунку НОМЕР_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2023 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі. Витребувати матеріали виконавчого провадження для огляду в судовому засіданні. Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. Так, судом встановлено, що 04.07.2017 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 336/1224/17 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 912 842,73 грн. Стягувачем за виконавчим листом є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». 24.01.2023 на підставі вказаного виконавчого листа державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. відкрила виконавче провадження № 70844166. 25.01.2023 державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках банківських, фінансових установ, а також тих, що будуть відкрити після винесення цієї постанови. 10.02.2023 постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника. Боржник є фізичною особою-підприємцем, та має відкритий в АТ «СЕНС БАНК» поточний рахунок. Представник боржника звернувся до державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з грошових коштів, однак арешт не був знятий. Обґрунтовуючи скаргу, представник боржника посилається на те, що пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). При цьому вважає, що отримуваний боржником дохід від підприємницької діяльності відповідає визначенню «інший дохід боржника», що застосований в Законі України «Про виконавче провадження». Відмовляючи у задоволенні скарги районний суд обґрунтовано виходив з того, що скарга є безпідставною, а накладення арешту на грошові кошти боржника таким, що не суперечить вимогам закону. Під час дії воєнного стану в Україні заборона накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржників не встановлювалася. В Законі України «Про виконавче провадження» поняття «дохід» або «інший дохід» боржника має вужче значення ніж те, що вжито в Податковому кодексі України та на яке посилається представник боржника, і не включає в себе дохід фізичної особи - підприємця від підприємницької діяльності. Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку,встановленим цим Законом. У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, окрім іншого, під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Нормою ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Статтею ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника-юридичної особи, фізичної особи-підприємця. Зокрема передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. е підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку. Положеннями ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.п.10, 15 ч.1 ст.34 цього Закону. В свою чергу, п.п.10, 15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Пунктом 1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Пунктом 3 Інструкції визначено, що поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Частина 1 ст. 69 вказаного закону визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. За частиною 1 ст. 70 цього закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Законі України «Про виконавче провадження» поняття «дохід» або «інший дохід» боржника має вужче значення ніж те, що вжито в Податковому кодексі України та на яке посилається представник боржника, і не включає в себе дохід фізичної особи - підприємця від підприємницької діяльності. Скаржником не надано підтверджуючих документів стосовно наявності підстав для зняття арешту з рахунка боржника, а саме не надано документів, які б підтверджували, що вказаний рахунок є таким, що не підлягає накладенню арешту. Одним із заходів примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на заробітну плату. пенсію та інші доходи боржника. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі. фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та! інші доходи. Відповідно до пункту 10-2 розділу прикінцевих та перехідних положень в редакції Закону № 2468-ІХ від 28.07.2022 року припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Встановлено, що державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а відтак, не було проведено стягнення з доходів боржника. Згідно відповіді ДФС України від 25.01.2023, за боржником зареєстровані рахунки в AT «СЕНС БАНК». 25.01.2023 винесена постанова про арешт коштів боржника. Відповідно до Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових устано¬вах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Тобто, винесення постанови про накладення саме арешту на кошти боржника не включає в себе звернення стягнення на дохід боржника. Відповідно до Закону України Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч грн.; юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Законодавством уповноважено виконавця накладати арешти на рахунки боржника в банківських установах. Крім того, законом приписується арештовувати та списувати всі безготівкові кошти боржника, перш ніж реалізовувати інше рухоме та нерухоме майно. Отже, за вказаних законодавчих норм державний виконавець зобов`язаний під час відкриття виконавчого провадження невідкладно арештувати кошти на всіх рахунках боржника. Аналіз вказаних положень дозволяє дійти до висновку, що під час дії воєнного стану в Україні заборона накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржників не встановлювалася. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення процесуального питання та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2023 року. Головуючий Судді: