Постанова 4808 № 346/640/20

Справа № 346/640/20 Провадження № 22-ц/4808/881/20 Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 28 лютого 2020 року під головуванням судді Калинюка О.П. у м. Коломия в с т а н о в и в: Старший державний виконавець Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрчук М.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Подання мотивовано тим, що на виконанні у вказаному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження № 60819331 з виконання вимоги про сплату боргу № ф-66-52-у, виданої 13.08.2019 ГУ ДПС в Івано-Франківській області, про стягнення з ОСОБА_1 18 613,22 грн боргу по сплаті єдиного внеску. Державним виконавцем 06.12.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей і надано строк для самостійного виконання вказаної вимоги. Однак, вимога боржником не виконана. Державним виконавцем вжито передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання цього рішення, однак, боржник ухиляється від виконання вказаних зобов`язань. Не виконано ним вимога і на час звернення з даним поданням. Тому державний виконавець вказаного відділу ДВС просить обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання вказаних зобов`язань. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 28 лютого 2020 року задоволено подання Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. ОСОБА_1 на дану ухвалу подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що її прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що борг в розмірі 18 613,22 грн по сплаті єдиного внеску не є підставою для звернення державного виконавця з таким поданням і застосування обмеження виїзду за кордон. Вважає, що право державного виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - за межі України передбачене лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Судом першої інстанції в ухвалі не зазначено фактів та конкретних доказів, які б підтверджували те, що він знав про відкрите виконавче провадження та ухилявся від зобов`язання покладеного на нього за вимогою ГУ ДПС в Івано-Франківській області про стягнення 18 613,22 грн боргу по сплаті єдиного внеску. Постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, про її отримання боржником у поданні не вказувалось та відсутні докази отримання її боржником. Апелянт зазначає, що він був позбавлений можливості довести суду, те що готовий вжити усі належні заходи щодо вияснення суми та обставин виникнення боргу та виконання зобов`язання. Заявником в поданні не доведено ні факту повідомлення боржника про існування виконавчого провадження, ні факту ухилення від виконання зобов`язання, тому ухвала суду про задоволення подання прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт не погоджується з актом державного виконавця від 25.02.2020 року у якому зазначено, що боржник за вказаною ним адресою не проживає, що не відповідає дійсності, оскільки таке твердження суду спростовується письмовими поясненнями свідків. Апелянт вважає, що державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на стягнення заборгованості. Також, не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, і те що боржник безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця та умисно ухилявся й ухиляюся від виконання покладених на нього зобов`язань. Державним виконавцем не підтверджено факт обізнаності боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження. У зв`язку з складним на даний час матеріальним становищем, хворобою дружини, втратою роботи пов`язаною з введенням карантину на всій території України, він змушений виїхати за межі України, щоб працевлаштуватись та заробити грошей для повного погашення заборгованості по зобов`язанню. Обмеження його, як боржника, у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання зобов`язання, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення і таке подання є передчасним та задоволенню не підлягає. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін та їх представників. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Задовольняючи подання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до звернення з поданням державним виконавцем вжито достатніх заходів щодо примусового виконання боржником виконавчого документу та про наявність правових підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Рішення судом обґрунтовано тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) залишається невиконаною, тому з метою її виконання, запобігання ухиленню боржника від виконання своїх зобов`язань та створення необхідності вчинення ним дій щодо такого виконання подання слід задовольнити. Судом встановлено, що 13.08.2019 ГУ ДПС в Івано-Франківській області видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66-52-У про стягнення з ОСОБА_1 18 613,22 грн боргу по сплаті єдиного внеску(а.с. 4). На виконання вищевказаного виконавчого документа старшим державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Юрчуком М.М. 06.12.2019 винесено постанову ВП № 60819331 про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі, однак така повернута відправнику з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, що підтверджується відповідною довідкою, підписаною працівником поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» (а.с. 6). Згідно з інформацією ВОМІРМП УДМС у Івано-Франківській області ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 8). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 191932724 від 06.12.2019 у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.9). Згідно бази даних пошуку по ІС ДП «НАІС» за ОСОБА_1 транспортні засоби у територіальних сервісних центрах не зареєстровані, інформація про відкриті ним рахунки не надходила (а.с.10,12). Згідно відповіді на запит ДФС України інформація про відкриті боржником рахунки не надходила та згідно відповідей на запит ПФУ інформацію про місце роботи боржника, укладення трудових та цивільно-правових договорів не знайдено, боржник не є отримувачем пенсії (а.с. 11,13-14). В акті державного виконавця від 25.02.2020 року вказано, що за адресою реєстрації місця проживання боржника, яка вказана у виконавчому документі, в цей день о 10 год. 35 хв двері будинку були зачинені (а.с. 21). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно вимог п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Тобто, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, тощо. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. В матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» необхідних дій, які спрямовані на стягнення заборгованості, зокрема дій щодо розшуку майна та коштів боржника, накладення на них арешту. Також, не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, що боржник за час виконання виконавчого документа виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або боржник безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця та умисно ухилявся й ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань. Державним виконавцем не підтверджено факт обізнаності боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження, що виключає усвідомлене невиконання вимоги про стягнення боргу, наявність в його діяннях умислу. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення. Посилання суду першої інстанції на те, що в акті державного виконавця від 25.02.2020 вказано, що боржник за адресою, вказаною у вимозі, не проживаєє помилковими, оскільки державним виконавцем встановлено факт зачинених дверей за місцем проживання боржника 25.02.2020 о 10 год. 35 хв., що не може вказувати на неможливість звернення стягнення на майно боржника чи вважатися ухиленням останнього від виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. При таких обставинах ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрчука М.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № ф-66-52-у, виданою 13.08.2019 ГУ ДПС в Івано-Франківській області, про стягнення з ОСОБА_1 18 613,22 грн боргу по сплаті єдиного внеску. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 28 лютого 2020 року скасувати. Постановити нове рішення. Відмовити у задоволенні подання Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 серпня 2020 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.А. Девляшевський В.Д. Фединяк