Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2301/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2301/19 пров. № А/857/3488/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М., за участю секретаря судових засідань Юник А.А., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя: Недашківська К.М., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, встановив: ФОП ОСОБА_1 , 18.09.2019 звернулася з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області № 32 від 18.09.2019 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ». Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний наказ є протиправним, оскільки до предмета доказування у справах щодо оскарження наказів про проведення перевірок входить не лише дослідження наявності чи відсутності Плану-графіка перевірок, а й дослідження того, чи був такий План-графік складений з дотриманням визначених строків та чи наявні підстави включення платника податків до такого Плану-графіка та чи дотримано процедуру такого включення. Крім цього, позивач вважає, що жодних підстав для його включення її у План-графі перевірок не було, а тому наказ є протиправним і підлягає скасуванню. Оскільки План-графік проведення документальних перевірок на 2019 рік був сформований засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України, а оскаржуваний наказ виданий Головним управлінням ДПС у Рівненській області, тоді як такий наказ мав бути винесений територіальним органом ДФС. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідач 01.06.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. Представник відповідача, черговий раз (вдруге) заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням на території України карантину. Оскільки, сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, та враховуючи неодноразове подання клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені такого клопотання. Крім цього, представником відповідача заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 таке клопотання задоволено, проведення відеоконференції, у відповідності до ст. 195 КАС України, доручено Господарському суду Рівненської області. Однак, згідно інформації, яка надана працівниками Господарського суду Рівненської області, 11.08.2020 о 10:30 представник відповідача не з`явився для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003; перебуває на обліку у податковому органі. Керівником Головного управління ДПС у Рівненській області винесено наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » від 04.09.2019 № 32 (далі Наказ № 32), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів з 17.09.2019. Згідно Наказу № 32, такий винесений на підставі Плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік. Листом від 22.12.2018 Державна податкова служба України повідомила територіальні контролюючі органи про те, що План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік затверджений в.о. Голови ДФС Власовим О.С. 20.12.2018 До Плану-графіка включено, зокрема, фізичну особу підприємця ОСОБА_1 . Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки у фіскального органу були наявні усі правові підстави для включення позивача до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2019 рік, а оскаржуваний наказ у спірних правовідносинах винесений належним територіальним контролюючим органом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Щодо покликання позивача, що Наказ № 32 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки План-графік проведення документальних перевірок на 2019 рік був сформований засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України, а оскаржуваний наказ виданий Головним управлінням ДПС у Рівненській області, тоді як такий наказ мав бути винесений територіальним органом ДФС, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200, Державна фіскальна служби України поділена на Державну податкову службу України та Державну митну службу України, вказані органи є правонаступниками та до них відповідно переходять права та обов`язки реорганізованої Державної фіскальної служби України. Постановою Кабінету Міністрів від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Рівненській області, також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДФС у Рівненській області до Головного управління ДПС у Рівненській області Наказом голови ДПС України від 12.07.2019 № 14 затверджено Положення територіальних органів Державної податкової служби, в тому числі Головного управління ДПС у Рівненській області. Вказаним Положенням визначено, що Головне управління ДПС у Рівненській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Рівненській області. Відомості про Головне управління ДПС у Рівненській області 31.07.2019 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проаналізувавши вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відбулася реорганізація Державної фіскальної служби шляхом поділу на Державну податкову службу України та Державну митну службу України, у свою чергу ДПС та її територіальні органи відповідно до законодавства є правонаступниками прав та обов`язків ДФС, а тому покликання позивача на те, що оскаржуваний Наказ № 32 винесений неналежним територіальним контролюючим органом є безпідставними. Щодо посилання позивача на відсутність правових підстав для включення ФОП ОСОБА_1 , до Плану-графіка проведення перевірок, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Згідно п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи План-графік проведення документальних планових перевірок на 2019 рік був сформований та оприлюднений 20.12.2018 (а. с. 54), тобто у строки, встановлені статтею 77 ПК України. Відповідно до п. 77.2. ст. 77 ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІV «Порядок відбору до плану-графіка платників податків - фізичних осіб» Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» № 524 від 02.06.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 за № 751/27196) (далі Порядок № 524), до розділу III плану-графіка відбираються платники податків - фізичні особи, які мають ризики несплати податків і зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Формування переліку платників податків - фізичних осіб до розділу III плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. До плану-графіка насамперед включаються платники податків - фізичні особи, які мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів. Відповідно до пункту 4 розділу ІV «Порядок відбору до плану-графіка платників податків - фізичних осіб» Порядку № 524, критеріями відбору платників податків - фізичних осіб є: 1) високого ступеня ризику: перевищення сумою доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), задекларованої суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків; недекларування в податковій звітності доходів, отриманих платником податків за ознакою, визначеною Довідником ознак доходів, 112 (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами); перевищення обсягів експортних операцій над задекларованою сумою доходу на 10 та більше відсотків; заниження податкового зобов`язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування; розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг, становить 30 або більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю платника податків; наявність розбіжностей між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в декларації про майновий стан і доходи, та сумою доходу, зазначеною у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, на 5 та більше відсотків; нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованому доходу або обсягам постачання на 20 та більше відсотків; наявність інформації, що свідчить про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом; загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації; наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів експортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам експортних операцій на 5 та більше відсотків; оформлення митних декларацій у митних режимах за кодами 31, 51, 74, 80, 81 згідно з класифікатором митних режимів, затвердженим наказом № 1011, зі звільненням від оподаткування митними платежами; наявність виплат доходів (прибутків) у грошовій або негрошовій формах на користь нерезидентів; наявність прийнятих контролюючим органом рішень про коригування митної вартості товарів, рішень про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підприємства; наявність протоколів про порушення митних правил, встановлених статтями 469, 470, 472, 474, 478, 480-485 Митного кодексу України, які свідчать про порушення митних правил посадовими особами платника податків, декларантами; 2) середнього ступеня ризику: кількість найманих працівників менша за кількість зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (окремо на господарську одиницю) або транспортних засобів; декларування від`ємного значення з податку на додану вартість при здійсненні імпортних, експортних операцій або міжнародних перевезень; декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на рівні податкового кредиту; наявність розбіжностей між задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу або податкових зобов`язань з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), в обсязі, що перевищує 10 відсотків; загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу , у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) особі, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, протягом останніх 12 календарних місяців, перевищує обсяг, визначений статтею 181 розділу V Кодексу , більш як на 2 відсотки; наявність відносин із контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума операцій перевищує 10 відсотків загальних обсягів постачання; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів; 3) незначного ступеня ризику: заниження податкового зобов`язання в обсязі, що становить менше 10 відсотків суми задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить менше 5 відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску менше ніж на 365 днів; декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Інформаційно-аналітичної довідки щодо діяльності самозайнятої особи, яка включається до плану-графіка проведення документальних перевірок на 2019 рік (а. с. 109), у позивача наявні два ризики високого ступеня: - декларування витрат на рівні 75 відсотків або більше від загальної суми доходу за 2017 рік 99,6 відсотків; - наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ податкових зобов`язань та обсягами податкових зобов`язань за даними ЄРПН на 5,7 відсотків; кількість найманих працівників менша за кількість транспортних засобів; Наявний ризик середнього ступеню, декларування від`ємного значення з ПДВ при здійсненні експортних операцій у 2017 році. Крім цього, наявні розбіжності у складі ПЗ та ПК за даними Системи автоматизованого співставлення 2107 рік, сума заниженого ПЗ 36169,24 грн, сума заниженого ПК 25898,70 грн; у 2018 році сума заниженого ПЗ 437500,00 грн та наявна несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН. Проаналізувавши вищенаведену Інформаційно-аналітичну довідку, на думку суду апеляційної інстанції, у контролюючого органу були достатні правові підстави для включення позивача до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2019 рік. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної вважає, що оскільки ДПС та її територіальні органи відповідно до законодавства є правонаступниками прав та обов`язків ДФС, яким затверджено план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та у контролюючого органу були достатні правові підстави для включення позивача до цього плану-графіку, а тому оскаржуваний Наказ № 32, винесений відповідачем в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, отже правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги не має. Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 460/2301/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 13.08.2020.