Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4310/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4310/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 13 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) від 03.10.2019 року; - зобов`язати Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) від 03.10.2019 року; - зобов`язати Державну казначейську службу України на підставі ст. 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідачем не забезпечено повний і всебічний розгляд її звернення, а тому вважає, що такими діями та бездіяльністю відповідача порушено її права. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: - визнано протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року; - зобов`язано Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Зобов`язати Державну казначейську службу України подати до Вінницького окружного адміністративного суду, протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 120/4310/19-а. Не погодившись із прийнятим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт наголошує, що Казначейством надано повну та ґрунтовну відповідь на звернення позивачки, тому її прав та законних інтересів не порушено. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду часу з липня 2016 року по травень 2017 року на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 було подано кілька заяв з доданими до них виконавчими листами, з проханням здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішень судів у різних справах за її позовами до Держави Україна в особі різних державних органів шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. 06.06.2017 року позивач звернулася з заявою до Державної казначейської служби України з проханням надати відповідь на поставлені нею питання у заяві від 22.05.2017 року. За наслідками розгляду цієї заяви, листом Державної казначейської служби України № 5-13/4390-11351 від 10.07.2017 року повідомлено позивача про те, що станом на дату відповіді виконані лише два виконавчі листи, зокрема у справах 127/2239/16-ц та 127/2037/16-ц, а питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 по інших чотирьох виконавчих листах (у справах 127/2779/16-ц, 127/15283/16-ц, 127/9997/16-ц, 127/12167/16-ц) розглянеться після виконання судових рішень, що надійшли раніше. 09.04.2019 року та 08.05.2019 року ОСОБА_1 подала заяви до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, у яких просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішень судів у справах №127/14443/18 та 127/15455/16-ц шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України та повідомити її про результати розгляду заяв письмово відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян». Оскільки ОСОБА_1 не надано відповідей Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області на вказані звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», 08.08.2019 року вона направила письмове звернення до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ), у якому просила повідомити: - коли і яку конкретно її заяву було ДКСУ отримано(дата її заяви, дата її отримання, номер справи, у якій видано виконавчий лист); - коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання вказаних у її заявах рішень з посиланням на дати та номери справ; - коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було ДКСУ перераховано на вказаний у її заявах рахунок; - які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати всі стягнуті на її користь кошти. За результатами розгляду даного звернення, листом Державної казначейської служби України № 5-11-11/14941 від 03.09.2019 року надано відповідь, у якій вказано, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 обліковуються виконавчі листи у справах 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, тому враховуючи передбачені у державному бюджеті межі бюджетних призначень та черговість надходження рішень до органів Казначейства, питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу у справі 127/14443/18 розглянеться Казначейством до кінця 2019 року, а питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу в справі 127/15455/16-ц - орієнтовно в І півріччі 2020 року за умови належного фінансування програми. Оскільки з листа Державної казначейської служби України позивачка не отримала повну відповідь на всі поставленні нею в заяві (зверненні) питання, вона повторно звернулась 03.10.2019 року з заявою до Державної казначейської служби України у якій просила повідомити про всі ті ж питання, що і у заяві (зверненні) від 08.08.2019 року, а саме: коли і яку конкретно її заяву було ДКСУ отримано(дата її заяви, дата її отримання, номер справи, у якій видано виконавчий лист); - коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання вказаних у її заявах рішень з посиланням на дати та номери справ; - коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було ДКСУ перераховано на вказаний у її заявах рахунок; - які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати всі стягнуті на її користь кошти. За результатами розгляду даного звернення, листом Державної казначейської служби України № 5-11-11/19000 від 05.11.2019 року надано відповідь, у якій вказано, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 обліковуються виконавчі листи у справах 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, тому враховуючи передбачені у державному бюджеті межі бюджетних призначень та черговість надходження рішень до органів Казначейства, питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу у справі 127/14443/18 розглянеться Казначейством у листопаді 2019 року, а питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу в справі 127/15455/16-ц - орієнтовно в І півріччі 2020 року за умови належного фінансування програми. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року у справі №120/3288/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року. Зобов`язано Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, враховуючи зазначене вище, позивачка вважає, що відповідачем не забезпечено повний і всебічний розгляд її звернення, а тому звернулась до суду цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем всупереч ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» не надано відповідь на всі порушені у письмовому зверненні питання, чим порушено права позивача на одержання обґрунтованої та повної відповіді на її заяву(звернення). Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками Вінницького окружного адміністративного суду. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією Україниправа вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненням громадян, згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Зокрема, встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому закономпорядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Положеннямист. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи; у разі визнання заяви чи скарги не обгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Статтею 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, реалізуючи своє право на звернення, позивачка 03.10.2019 року через засоби поштового зв`язку звернулася з письмовим зверненням до Державної казначейської служби України. В свою чергу відповідачем розглянуто письмове звернення та надано відповідь № 5-11-11/19000 від 05.11.2019 року в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян». Однак судом встановлено, що відносно виконання виконавчих листів у інших справах, крім справ 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, не надано відповідь на всі порушені у письмовому зверненні питання. Крім того, щодо виконавчих листів у справах 127/14443/18 та 127/15455/16- ц не вказано коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання винесених у них рішеннях відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845, зокрема відповідно до п.п.38, 39 Порядку, чим порушено права позивача на одержання обґрунтованої та повної відповіді на її заяву(звернення) від 03.10.2019 року. Колегія суддів критично ставиться та не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що звернення позивачки стосувалося лише виконавчих листів у справах №127/14443/18 та №127/15455/16-ц, так як зі змісту звернення вбачається, що позивачка просить надати інформацію щодо всіх отриманих відповідачем від неї заяв, не вказуючи конкретних номерів. Таким чином, судовим розглядом підтверджено, що відповідачем всупереч ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» не надано відповідь на всі порушені у письмовому зверненні питання. А тому, колегія судів приходить до висновку, що оскільки встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо надання необґрунтованої та неповної відповіді на звернення позивача від 03.10.2019 року, з метою ефективного способу захисту її порушених прав, свобод та інтересів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність зобов`язати відповідача надати обґрунтовану та повну відповідь на вказане звернення. Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення у справі звіт про виконання судового рішення, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, відносно того, що оскільки дане рішення суду в частині, що стосується зобов`язання Державної казначейської служби України надати обґрунтовану відповідь на заяву (звернення) позивачки від 03.10.2019 року має зобов`язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, доцільним буде встановити контроль за виконанням рішення у даній справі шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України у місячний строк з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання. Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що дії Державної казначейської служби України у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.