Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 946/829/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 946/829/20 Головуючий в 1 інстанції: Бальжик О.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення та визнання дій незаконними В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі Управління патрульної поліції) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП від 04 січня 2020 року серії ЕАК №1935084. Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях відповідного складу. Крім того, позивач просив визнати незаконними дії інспектора Управління патрульної поліції Малеги Н. М. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, зазначив, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а саме: постанова не містить технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис та яким зафіксовано правопорушення. Також позивач зазначає, що в постанові вказані дані, які не відповідають дійсності, а саме: в частині місця скоєння адміністративного правопорушення, зупинки транспортного засобу та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, усі ці події відбувалися на вул. Михайла Грушевського, а в постанові вказано вул. Чорноморського козацтва 1Б. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2020 року позов задоволено частково. Суд скасував спірну постанову про накладення адміністративного стягнення та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях позивача адміністративного правопорушення. В задоволенні позову про визнання дій інспектора Управління патрульної поліції Малеги Н. М. незаконними суд відмовив. Скасовуючи спірну постанову та закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративних справах, не довів належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, зазначив, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, зазначення якого прямо передбачено ч.3 ст.283 КАС України. Щодо відмови в задоволенні вимоги про визнання дій інспектора Управління патрульної поліції незаконними суд першої інстанції зазначив, що у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд може прийняти одне з рішень, передбачених ч.3 ст.286 КАС України, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Управління патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги Управління патрульної поліції наполягає на тому, що факт проїзду позивачем на заборонений сигнал світлофору підтверджується відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля, який є належним доказом, оскільки відображає обставини, які описані в оскаржуваній постанові та який одержаний без порушення порядку, встановленого законом. Також апелянт наполягає на тому, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений в додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція №1395), не передбачає внесення до неї відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що надає можливість, відповідно до статті 311 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать про таке. 04 січня 2020 року о 05:45 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, р/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Михайла Грушевського 6 був зупинений інспектором Управління патрульної поліції, котрий склав щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1935084. У даній постанові зазначено, що позивач здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України. Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права. Частиною 2 статті 122 КУпАП, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію». При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів. Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Проаналізувавши викладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, встановленого частиною другою статті 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий Управлінням патрульної поліції на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова від 04 січня 2020 року серії ЕАК №1935084 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. У зв`язку з цим, посилання апелянта в скарзі на відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції як належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така позиція суду апеляційної інстанції побудована на останній практиці Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року (справа №524/1284/17). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції не приймає також посилання апелянта на те, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений в додатку 5 до Інструкції №1395 не передбачає внесення до неї відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Колегією суддів було досліджено зразок постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та встановлено, що у пунктах 5 та 7 цієї постанови, де описується суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи, а також те, що додається до постанови, є можливість вказати технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення. Крім того, слід зазначити, що колегією суддів було досліджено, наданий Управлінням патрульної поліції, відеозапис правопорушення та встановлено, що місце скоєння адміністративного правопорушення та зупинки транспортного засобу не відповідає місцю, яке зазначене в спірній постанові. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції події відбувались на вул. Михайла Грушевського, а в спірній постанові вказано АДРЕСА_1 . Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення та визнання дій незаконними залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко