Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 946/9218/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 946/9218/21 Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О. рішення суду першої інстанції прийнято у м.Ізмаїл Одеської областві, 23.01.2023р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Бровченко Андрія Миколайовича, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Бровченко Андрія Миколайовича, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4911153 від 16.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач.2ст.122КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена протиправно без наявності жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення та вважає, що не було підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, адже вимоги п. 8.7.3.е ПДР він не порушував. Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що Правил дорожнього руху не порушував при повороті на проспект Незалежності в м. Ізмаїлі, підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП не було, з огляду на відсутність складу в діях позивача ознак адміністративного правопорушення. Наполягає на тому, що здійснив проїзд на сигнал світлофора за наявності зеленої стрілки на білому фоні яка дозволяла йому рух при ввімкненому червоному сигналі світлофора. 06.04.2023р. від представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін мотивуючи тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваної позивачем у даній справі постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.10.2021 року інспектором відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4911153, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Не погоджуючись із правомірністю прийнятої постанови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін та надані сторонами до матеріалів справи докази, зокрема відеозаписи, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем порушення вимоги п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, у звязку із чим вважав довеоденою відповідачами правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам. Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»). Згідно з п. 8, п.11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративне правопорушення (проступок) визнається як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За визначення ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями). Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п.8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п. 16.1 ПДР України, перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. Пунктом «;е» 8.7.3 Правил дорожнього руху встановлено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух. Пунктом 8.10 ПДР передбачено, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед розміткою 1.12, а якщо її не має - не ближче 10 метрів до світлофору, пішохідного переходу, а якщо вони відсутні - перед перехрещуванню проїзною частиною. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. На підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.2 ст.122 КАС України та правомірності прийняття оскаржуваної постанови відповідачем до матеріалів справи надано компакт-диск який містить файл «Відеозапис правопорушення». Також, позивачем до матеріалів справи було надано відеозапис з реєстратора. Дослідивши наявні у матеріалах справи матеріали, а також відеодокази надані сторонами, апеляційний суд встановив, що автомобіль «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16.10.2021 року під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись у крайній лівій смузі по просп. Миру у бік просп. Суворова (Незалежності), проїхав дорожню розмітку 1.12 Стоп-лінія та перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Також, з відеозапису, наданого відповідачем вбачається, що Отже, позивач керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснивши поворот праворуч з просп. Миру, який є дорогою з двостороннім рухом, на просп. Незалежності (Суворова) з крайньої лівої смуги на червоний сигнал світлофора, при наявності додаткової стрілки зеленого кольору на табличці з білим фоном, яка дозволяє рух тільки з крайньої правої смуги, чим порушив вимоги п. 8.7.3«е» Правил дорожнього руху, що тягне за собою відповідальність, яка передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів також враховує пояснення відповідача, які були викладені у відзиві на позов, що проспект Миру в м. Ізмаїл перед проспектом Суворова має дві смуги для руху праворуч, одну смугу для руху прямо та одну зустрічну смугу. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у своїй скарзі не заперечує факту проїзду перехрестя в м.Ізмаїл просп.Незалежності (просп.Суворова) та просп.Миру на заборонений червоний сигнал світлофора з додатковою стрілкою зеленого кольору на білій табличці з другої смуги, що є порушенням Правил дорожнього руху. При цьому, фактично єдиним аргументом, яким позивач мотивує протиправність оскаржуваної постанови, є те, що на думку позивача виїжджаючи н проспект Незалежності при наявності додаткової таблички із зеленою стрілкою, він міг рухатись з бідь-якої смуги незважаючи на червоний сигнал світлофора. Однак такі твердження спростовуються викладеним вище встановленими під час розгляду цієї справи обставинами. До того ж, колегія суддів зауважує, що згідно приписів п. 8.10 Правил дорожнього руху у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком SТОP, якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Слід зазначити, що у розумінні окремих положень п.8 Правил дорожнього руху, стрілка зеленого кольору на табличці встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги у русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозвлояє рух. При вирішенні даної справи, суд першої інстанції ґрунтовно врахував також вимоги абз. 1 п. 10.4 Правил дорожнього руху, якими встановлено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. При цьому пункт 10 Правил дорожнього руху регламентує порядок початку руху та зміни його напрямку. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на лист Управляння житлово-комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.05.2021 № 606/03-01, в якому зазначено факт наявності ділянки дороги з одностороннім рухом по проспекту Миру зі сторони житлових будинків по проспекту Миру, 52 та проспекту Незалежності, 79 до пр. Незалежності, про що вказують встановлені дорожні знаки 5.16 «Напрямки руху по смугах», та нанесена дорожня розмітка 1.18, яка вказує дозволений напрямок руху автотранспорту по полосам на перехресті, в зв`язку з тим, що згідно листа Управляння житлово-комунального підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 30.08.2022 № 700/03-01, ділянки дороги по пр. Миру та пр. Незалежності (пр. Суворова), про які йдеться, не є ділянками дороги з одностороннім рухом. Встановлені дорожні знаки 5.16 «Напрямки руху по смугах» та нанесена дорожня розмітка 1.18 вказують дозволений напрямок руху автотранспорту по полосам на перехресті пр. Миру та пр. Незалежності у м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області, а питання стосовно можливості здійснити поворот на заборонений червоний сигнал світлофора регламентує спеціальна норма, а саме: п. 8.7.3«е» Правил дорожнього руху. Колегія суддів виходячи з усього наведеного вище зауважує, що проїзд перехрестя просп.Миру та просп.Незалежності (Суворова) в м. Ізмаїл регулюється насамперед світлофором з додатковою стрілкою на табличці з білим фоном, який має перевагу над дорожніми знаками, а тому ОСОБА_1 під час здійснення проїзду вказаного перехрестя повинен був керуватись сигналами світлофора разом з додатковою стірлкою на табличці з білим фоном, а не посилатись на дорожній знак 5.7.1 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом», який відноситься до інформаційно-вказівних знаків. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке виразилось у порушенні п. 8.7.3 «е» ПДР України, відповідальність за яке встановлена ч.2 ст. 122 КАС України, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови. Що стосується процедури оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, колегія суддів враховуючи також приписи Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 звертає увагу, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, як вірно було зауважено судом першої інстанції у своєму рішенні, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Також, колегія суддів враховує, що зі змісту оскаржуваної постанови від 16.10.2021 року вбачається, що вона містить, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи та в постанові зазначений нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення - пп.8.7.3е. ПДР. В графі 7 постанови від 16.10.2021 року зазначений технічний засіб, яким здійснено відеозапис 1731. Згідно графи 8 оскаржуваної постанови позивачу були роз`яснені права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП, про те останній від підпису відмовився. Отже, приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України. Підсумовуючи усе наведене вище, є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , адже зібраними у справі доказами підтверджується правомірність прийняття оскаржуваної постанови, жодних доказів та обґрунтованих доводів на спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП апелянтом не надано. Отже, у задоволенні позову судом першої інстанції було відмовлено обґрунтовано. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позові та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2023 року у справі №946/9218/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.