Ухвала КЦС ВС № 357/2888/19

Ухвала 11 серпня 2020 року м. Київ справа №357/2888/19 провадження № 61-10923ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішення незаконним і зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 з позовом, у якому просила визнати незаконним та недійсним пункт 99 рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у приватну власність та запобігти вчиненню, дій, що можуть порушити її право на землю, шляхом зобов`язання Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області затвердити складений на її ім`я ТОВ «Краяни» проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передати дану земельну ділянку їй у власність. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та недійсним пункт 99 оскаржуваного рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 05 червня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін. Апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області задоволено частково. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року змінено у частині відшкодування витрат на правничу допомогу. В решті додаткове рішення залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині відмови щодо зобов`язання затвердити проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом спору в даній справі є визнання рішення незаконним і зобов`язання вчинити дії. Предметом оскарження позивачем є судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити дії. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Згідно зі статтею 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність, а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Вказівка в резолютивній частині Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішення незаконним і зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. С. Висоцька І. В. Литвиненко І. М. Фаловська