Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/674/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/674/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко Суддя-доповідач: Л.В. Губська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про проведення перерахунку від 01.11.2019 Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій та рішень відповідача щодо припинення раніше призначеної житлової субсидії, яке відбулось внаслідок набуття права приватної власності на Ѕ частини квартири шляхом поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в загальному розмірі 50 000, 00 грн. На переконання позивача, відсутні підстави, передбачені Положенням № 848, відповідно до яких у неї припиняється право на призначення житлової субсидії, оскільки нею не здійснювалось придбання квартири, а здійснено розподіл спільного сумісного майна подружжя. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що після укладення договору про поділ спільного сумісного майна подружжя до ОСОБА_1 перейшло право власності на Ѕ частину квартири, належної її чоловіку вартістю 50 000, 00 грн, в результаті чого позивачка набула право на повну частку квартири вартістю 100 000, 00 грн та втратила право на отримання житлової субсидії згідно пп. 4 п. 6 Положення №

848. Не погодившись з таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно пп. 4 п. 6 Положення № 848 особа втрачає право на субсидію у разі збільшення активів такої особи на суму, яка перевищує 50 000, 00 грн. Водночас, в результаті поділу майна подружжя, ОСОБА_1 набула у власність Ѕ частини квартири, вартістю 50 000, 00 грн і втратила право власності на Ѕ частини автомобіля, вартістю 12 500, 00 грн. Отже, внаслідок такого поділу, відбулось збільшення її активів на суму 37 500, 00 грн, що є меншим за граничний поріг для втрати права на призначення житлової субсидії. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року витребувано від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради належним чином засвідчену копію особової справи № 210229 про призначення субсидії та встановлено строк для подання додаткових доказів. Однак, відповідачем вимоги вказаної ухвали не виконано і на розгляд суду не представлені будь-які додаткові докази. Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення про такі причини суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. З урахуванням наведених обставин, розгляд справи здійснюється за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. 05.10.2018 позивачка подала заяву про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидій. 01.11.2019 відповідачем прийнято рішення про проведення перерахунку, яким визначено суму виплачених понаднормово коштів, що підлягають поверненню ОСОБА_1 по особовій справі № 210229 внаслідок подання недостовірних даних, які вплинули на визначення права на субсидію (набуття у власність квартири, оціночна вартість понад 50 000 ,00 грн. Період для проведення перерахунку з 01.05.2018 по 31.01.2019 - 7 552, 99 грн та з 01.02.2019 по 30.04.2019 - 4 462, 62 грн. Згідно повідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про припинення надання житлової субсидії від 06.11.2019 № 8917/28-5/01-17, сума житлової субсидії, в розмірі 7 552, 99 грн, яка надавалася отримувачу не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії, а суму житлової субсидії, яка отримана у готівковій формі, позивач зобов`язана повернути і перерахувати суму в розмірі 4 462, 62 грн до 01.02.2020 на рахунок Мінсоцполітики України та надати копії квитанцій. Вважаючи рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивачки права на отримання житлової субсидії з огляду на набуття нею права власності на майно вартістю 100 000, 00 грн. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII). Приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Закону № 2189-VIII встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі. Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій, є Кабінет Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Положення № 848). В подальшому, Кабінетом Міністрів України 27.04.2018 прийнято постанову № 329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1022», якою Положення про порядок призначення житлових субсидій № 848 викладено у новій редакції. Пунктом 2 Постанови КМУ № 329 установлено, що з 1 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства, зокрема, є особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства. Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з 1 травня 2018 року. Отже, з 01.05.2018 Положення про порядок призначення житлових субсидій № 848 викладено в новій редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1022». За таких обставин, твердження апелянта про нерозповсюдження на спірні правовідносини Положення № 848 у редакції від 01.05.2018 та у подальших його редакціях є незмістовними та підлягають відхиленню, оскільки спірні правовідносини виникли саме внаслідок подання ОСОБА_1 заяви про призначення житлової субсидії, а спірним рішенням визначено суму виплачених понаднормово коштів саме з 01 травня 2018 року. Пунктом 1 Положення № 848 (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що це Положення визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово-комунальних послуг, а саме: - житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; - комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), а саме: - витрат на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, відповідно до яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів; - витрат на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; щомісячної житлової субсидії на оплату витрат на комунальні послуги у будинку, в якому створено об`єднання; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік. Відповідно до пункту 4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (пункт 9 Положення № 848). Відповідно до пп. 4 п. 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив купівлю або іншим законним способом набув право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла (в тому числі понаднормової площі житла у випадку, зазначеному у пункті 10 цього Положення) та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тис. гривень. Згідно з пунктом 43 Положення № 848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності). Також пунктом 90 Положення № 848 передбачено, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про виникнення обставин, зокрема щодо настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 14 цього Положення. Пунктом 119 Положення № 848 передбачено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення За встановленими обставинами справи 07 серпня 1983 року між позивачкою та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у с. В. Севастянівка, Христинівського району, Черкаської області, актовий запис № 20. 04 квітня 2001 позивачкою було придбано квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2017 року в справі №712/14396/17 шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірвано. 27.02.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до якого сторони визначили наступний порядок поділу майна, що набувалося ними за час шлюбу: Подальше володіння, розпорядження і користування квартирою АДРЕСА_2 здійснюється ОСОБА_1 , самостійно, на власний розсуд і не потребує будь-якого погодження з боку ОСОБА_2 . Подальше володіння, розпорядження і користування транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ, моделі 21051, 1990 року випуску, здійснюється ОСОБА_2 самостійно, на власний розсуд і не потребує будь-якого погодження з боку ОСОБА_1 . Згідно пункту 5 цього договору, узгоджена сторонами вартість майна, яке підлягає поділу за цим договором становить 125 000, 00 грн, з яких вартість квартири складає 100 000, 00 грн, вартість автомобіля складає 25 000, 00 грн. Таким чином, колегія суддів знаходить слушними доводи апелянта, що після укладення договору про поділ майна, позивачка набула право власності на Ѕ частину квартири, вартістю 50 000, 00 грн, проте втратила майнові права на транспортний засіб у розмірі 12 500, 00 грн. Тобто, внаслідок поділу майна, відбулись зміни у її майновому стані у розмірі 37 500, 00 грн, що не позбавляє її права на отримання житлової субсидії. Отже, висновок суду першої, що позивачка набула право власності на майно вартістю 100 000, 00 грн, що є підставою для позбавлення права на отримання житлової субсидії, є помилковим. Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що приписи Положення № 848 пов`язують неможливість призначення житлової субсидії у зв`язку з набуттям права власності на майно на суму, яка перевищує 50 000, 00 грн, проте в спірному випадку вартість частки майна (квартири) яке перейшло у власність ОСОБА_1 дорівнювала 50 000, 00 грн, що не перевищувало граничної суми, визначеної пп. 4 п. 14 Положення №

848. Таким чином, рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 01.11.2019 про проведення перерахунку, яким визначено суму виплачених понаднормово коштів, що підлягають поверненню ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до квитанції № 0.0.1629968617.1 від 25 лютого 2020 року позивачкою було сплачено 840, 80 грн судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом, а також відповідно до квитанції № 0.0.1723783862.1 від 01 червня 2020 року було сплачено 1 261, 20 грн судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, загалом - 2 102, 00 грн, які їй мають бути відшкодовані за рахунок відповідача. Керуючись ст. ст. 139, 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про проведення перерахунку від 01.11.2019. Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради 18005, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 307; ідентифікаційний код: 37853109) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк