Постанова 4855 № 640/20740/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20740/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 28.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва, про визнання неправомірним та скасування рішення від 22.11.2017 №38 про припинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.02.2005, на підставі рішення №17-19-15. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року клопотання представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування рішення - залишено без розгляду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, винесена у відповідності до норм процесуального законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Іншою спеціальною нормою, що в даному випадку встановлює строк на звернення до суду з позовом про скасування рішення у дисциплінарній справі є стаття 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до змісту вказаної норми, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. При цьому, в разі пропуску строку на звернення до суду, у відповідності до вимог частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Згідно з ч. 7 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. Відтак, аналіз вказаних положень, структури норми, у т.ч. у взаємозв`язку з положеннями ч. 7 ст. 52 Закону дають підстави для висновку, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено тридцятиденний строк для звернення як до ВКДКА, так і до суду. Як встановлено судом, про спірне рішення позивач та, відповідно, його представник (який згідно з довіреністю від 13.08.2018 уповноважений представляти інтереси позивача щодо ведення справи по відновленню його права на зайняття адвокатською діяльністю) були обізнані щонайменше 06.12.2018, коли представник позивача Дем`янюк В.П. звернувся до голови КДКА з заявою, в якій зазначив конкретні реквізити спірного рішення - дату та номер, натомість з даним позовом до суду звернувся лише 28.10.2019, тобто майже через рік. Посилання представника позивача, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, на неотримання копії спірного рішення та неодноразове звернення до відповідача з запитами про надання такої копії, тобто здійснення заходів для отримання доказу (оскаржуваного рішення) для звернення до суду з позовом, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відсутність копії оскаржуваного рішення не перешкоджало позивачу подати дану позовну заяву, заявивши одночасно клопотання про витребування такого доказу, особливо зважаючи на можливість, передбачену частиною 1 статті 47 КАС України щодо можливості змінити підстави позову. Крім того, після відмови у наданні копії спірного рішення на звернення від 06.12.2018 та на запит від 12.12.2018, позивач (його представник), посилаючись на неможливість надання таких доказів, до суду з позовом та відповідним клопотанням одразу не звернувся, натомість звернувся 12.09.2019 з іншим запитом через майже 9 місяців для отримання копії рішення. Отже, твердження представника позивача про те, що у період з 2017 року по 2019 рік у позивача було відсутнє офіційне підтвердження наявності рішення органу адвокатського самоврядування про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, є необґрунтованим та безпідставним. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно листа Національної асоціації адвокатів України, зареєстрованого відділом документообігу суду 03.03.2020, адміністратором Першого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України - Радою адвокатів міста Києва внесено відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.02.2005, на підставі рішення №17-19-15 до реєстру 21.03.2018 та цього ж дня адміністратор Другого рівня бази даних - Радою адвокатів України вищезазначені відомості були підтверджені. Крім того, як свідчать матеріали справи оскаржуване рішення представник позивача отримав 19.09.2019, що підтверджується написом адвоката Дем`янюка В.П., однак звернувся до суду лише 28.10.2019, тобто майже через 40 днів. Зазначене свідчить про те, що позивач (його представник) і не намагалися вчасно звернутися до суду з позовом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Проаналізувавши вищенаведене, враховуючи відсутність причин, які свідчили б про об`єктивну неможливість подання позивачем даного позову для захисту своїх прав (ненадання належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, з огляду на що позовна заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 10.08.2020.