Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5466/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5466/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (головуючий суддя - Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни треті особи Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович , Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - Відповідач), треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (далі - Третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі - Третя особа-2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61916161 та всі похідні постанови у рамках даного виконавчого провадження, в тому числі постанову від 24.04.2020 про арешт коштів боржника. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61916161 та всі похідні постанови у рамках даного виконавчого провадження є безпідставними та підлягають скасуванню, оскільки при відкритті виконавчого провадження Відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: приватним виконавцем прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем проживання та не за місцезнаходженням майна боржника. Вказує, що у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково (а.с.85-91). Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 24 квітня 2020 року ВП №61916161 про відкриття виконавчого провадження. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна оскаржила його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_2 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Відповідач вказує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що у нього не було підстав для повернення виконавчого документа у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване. 11 серпня 2020 року на електронну пошту Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Позивача про розгляд даної справи за його відсутності. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання 11 серпня 2020 року своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України карантину до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 17 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №9482, про звернення стягнення з громадянина ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором №27980006 від 13.10.2019, укладеним з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (стягувач), коштів у розмірі 11425,00 грн. 24.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича №9482 від 17.04.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» коштів у розмірі 11425,00 грн. У виконавчому написі №9482 від 17.04.2020 та у заяві від 24.04.2020 про примусове виконання виконавчого напису зазначені адреси місця реєстрації та місця проживання боржника - ОСОБА_2 , а саме: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 . 24 квітня 2020 року Відповідачем винесено постанову ВП №61916161 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича №9482 від 17.04.2020 про стягнення з Позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 11425,00 грн. З відзиву на позов вбачається, що приватним виконавцем було надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження № 61916161 від 24 квітня 2020 року на дві адреси Позивача рекомендованим поштовим відправленням за №0200245515544 ( АДРЕСА_3 .) та №0200245515102 ( АДРЕСА_4 ). Крім того, з матеріалів виконавчого провадження №61916161 судом встановлено, що Відповідач постановою від 24.04.2020 ВП №61916161 стягнув з боржника основну винагороду у сумі 1142,50 грн. Постановою Приватного виконавця Виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 24.04.2020 ВП №61916161 визначено для Позивача розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця 70,75 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн.; винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 70,75 грн.; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 89,5 грн. Загальна сума мінімальних витрат 300,00 грн. Постановами про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 24.04.2020 ВП №61916161 на майно та арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать ОСОБА_2 , накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 13567,5 грн. Постановою приватного виконавця Виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 18.05.2020 ВП №61916161 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід від особи, якою є: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ». Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від02.06.2016№1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3)законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6)гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII). За змістом частин 1 та 2 статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Частиною першою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016№1403-VIII (далі Закон №1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни визначено м. Київ. Отже, відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII Відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, місцезнаходженням стягувача у виконавчому провадженні №61916161 ТОВ «Алекскредит» є 49044, місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок 12А, код ЄДРПОУ 41346335. У той же час, боржник у виконавчому провадженні №61916161 - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вказане місце реєстрації Позивача підтверджується довідкою №03415/6228 про реєстрацію місця проживання, копія якої наявна в матеріалах справи. Відповідачем суду не надано доказів наявності у Позивача майна на території міста Києва, а іншого матеріали справи не містять. Крім того, відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (далі Закон №2346-III) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону №2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки. Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів. Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунку відкритого в банку, що знаходиться у м. Києві, грошових коштів Позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника - матеріали справи не містять. Отже, враховуючи вищевикладене, а також, те що Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та за відсутності в нього майна в м. Києві, Відповідачем протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61916161 від 24.04.2020, тобто з порушенням частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII. Вказані обставини не були перевірені та враховані Відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом № 1404-VIII. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження №61916161 наявна відповідь №1062277831 від 27.04.2020 на запит №78576287 від 24.04.2020 до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_2 , згідно з якою наявна інформація про те, що місце роботи Позивача - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за адресою: Павлоград, вул. Соборна, буд.

76. Отже, Відповідачу було відомо, що місцем реєстрації та, зокрема, працевлаштування Позивача є адреса за межами його виконавчого округу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 квітня 2020 року ВП №61916161 прийнята Відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 03 червня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі №160/5466/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова