Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/1160/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/1160/19Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/380/20 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2020 року м. Тернопіль Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: головуючого - Міщій О.Я. суддів - Дикун С. І., Шевчук Г. М., секретар с/з - Костів Х.Ю. з участю представника акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" Панькова О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 594/1160/19 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 16.01.2020 р., ухвалене в м. Борщові суддею Борщівського районного суду Зушман Г.І., у цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 р. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.09.2009 р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на сайті банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві-анкеті. Позивач вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку із чим станом на 31.07.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 31897,24 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 2474,90 грн., заборгованості за процентами-24927,23 грн., заборгованості за пенею і комісією - 2500 грн. та штрафи - 500 грн. - фіксована частина і 1495 грн. - процентна складова, яку банк просив стягнути з відповідачки. Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1921 грн. Заочним рішенням Борщівського районного суду від 16.01.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 30.09.2009 року в сумі 2474,90 коп., що є заборгованістю за кредитом. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ КБ Приватбанк понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, представник АТ КБ ПриватБанк подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків скасувати, постановити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , підписавши заяву позичальника від 30.09.2009 р., погодилась вважати Умови та правила надання банківських послуг складовою частиною кредитного договору. ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, частково виконувала умови кредитного договору, отже погодилась з його умовами. Крім того, позичальником підписано довідку про умови кредитування, у якій зазначено відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості, тому висновок суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитом не відповідає обставинам справи. Встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а ОСОБА_1 не повернула кошти, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків. Ухвалюючи рішення лише про часткове задоволення позову, суд знехтував принципом платності кредитного договору, що наносить істотну шкоду іншим споживачам банківських послуг, порушує стабільність функціонування фінансової сфери в державі. Звільнення боржників від плати за кредитним договором призведе до неможливості здійснювати виплату відсотків за депозитними договорами та іншими обов`язковими платежами. Отже, із змісту апеляційної скарги видно, що АТ КБ Приватбанк оскаржує рішення Борщівського районного суду від 16.01.2020 року щодо відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідачка ОСОБА_1 про день та час розгляду апеляційної скарги була повідомлена за адресою місця її реєстрації - село Монастирок, Борщівського району Тернопільської області. Однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність ОСОБА_2 за адресою місця проживання. Більче - Золотецька сільська рада Борщівського району повідомила суд, що місце перебування ОСОБА_2 не відоме (а.с. 28). Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Пунктом 4 частини 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Враховуючи вказані обставини, а також те, що відповідачка неодноразово повідомлялась апеляційним судом про розгляд справи, однак судові повістки повертались з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання (на 16.04.2020 р. повідомлення № 4600114805930, на 04.06.2020 р. повідомлення № 4600114918956, на 02.07.2020 р. повідомлення № 4600115017774), колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 , яка була належно повідомлена про час та місце розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 належно не виконувала умови кредитного договору від 30.09.2009 р., тому стягнув з неї в користь банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2474,90 грн. Також, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками, пені та штрафів у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності договірних відносин з відповідачкою щодо їх розміру та порядку нарахування. Однак, повністю погодитись з висновком суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом неможливо. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Судом установлено, що 30.09.2009 року між ЗАТ КБ ПриваБанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання останньою анкети-заяви. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, ОСОБА_3 підписала довідку про умови кредитування від 30.09.2009 р., у якій між сторонами погоджено базову відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 3 % в місяць. Як пояснив в апеляційному суді представник позивача, відповідачці за кредитним договором від 30.09.2009 року було видано три кредитні карти. Про це ж зазначено у довідці банку, з якої вбачається, що ОСОБА_3 отримала кредитні картки - № НОМЕР_1 , з терміном дії до лютого 2010 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до жовтня 2013 року та № НОМЕР_3 з терміном дії до липня 2017 року. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 31.07.2019 року становить 31897,24 гривень, з яких 2474,90 гривень заборгованість за кредитом; 24927,23 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом; 2500,00 грн. заборгованість за пенею та комісією та штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 гривень (фіксована частина), 1495,11 гривень (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ ПриватБанк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання п. 9.12) та інші умови (а.с. 13-18). При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ ПриватБанк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витяг з Умов та правил, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.09.2009 р. року шляхом підписання анкети-заяви. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Разом з тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку про умови кредитування від 30.09.2009 року, яка підписана ОСОБА_1 , та надав розрахунки заборгованості відповідачки за договором № б/н від 30.09.2009 року (а.с. 8-10). У наданій банком довідці про умови кредитування від 30.09.2009 р., яка підписана ОСОБА_1 , зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (3 %), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с. 12). Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що підписана відповідачкою заява та довідка свідчать про обізнаність ОСОБА_1 щодо умов кредитування та узгодження з нею саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, процентної ставки за кредитом. Із змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором від 30.09.2009 р., виписки по рахунку ОСОБА_1 видно, що відповідачка здійснювала зняття кредитних коштів через банкомат, оплачувала товари, здійснювала поповнення рахунку. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення відсотків за кредитом від 30.09.2009 року, суд першої інстанції виходив із відсутності у справі доказів щодо погодження процентної ставки за вказаним договором. Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом першої інстанції ухвалено заочне рішення і відповідачкою не спростовано надані банком докази видачі та користування кредитними коштами. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Саме відповідачка повинна була спростувати, що підпис, який міститься у довідці про умови кредитування від 30.09.2009 року, їй не належить. Однак, указаних обставин спростовано не було. Отже, враховуючи те, що указаною довідкою, яка підписана ОСОБА_1 , визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вказана сума відсотків підлягає стягненню з відповідачки. Разом з тим, із урахуванням позиції, викладеної у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р., № справи 444/9519/12-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Переглядаючи рішення суду з урахуванням доводів скарги та наданих доказів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки заборгованість за процентами може бути стягнута тільки в межах строку дії кредитної карти, який за даними банку встановлений до липня 2017 року. Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_1 зобов`язалась сплачувати 36% річних за користування кредитом і оскільки сторони письмово не погоджували збільшення відсоткової ставки, розрахунок заборгованості зі сплати процентів необхідно проводити виходячи саме з цієї ставки річних, за винятком періоду, коли позивач зменшив цю ставку до 30% (з 02.01.2013 р. по 26.08.2014 р. ) та до 34,80 % (з 01.09.2014 р. по 31.03.2015 р.). Отже, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом до 31.03.2015 р. становить 104,14 грн. Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом з 01.04.2015 р. по 31.07.2017 р. становить 2079,73 грн. Тобто, загальна сума заборгованості за відсотками становить 2183,87 грн. Будь яких інших розрахунків заборгованості по сплаті процентів за базовою процентною ставкою 3 % в місяць, річної 36 % до моменту закінчення строку дії картки сторонами не подано. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вказане, рішення Борщівського районного суду в частині відмови у задоволення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом слід скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 в користь позивача 2183,87 грн. заборгованості за процентами за кредитним договором від 30.09.2009 р. Судові витрати у відповідності до статті 141 ЦПК Україн, слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог. Позовні вимоги задоволені частково 2474,90 грн. + 2183,87 грн. х 100 % : 31897,24 грн. = 14,60%, тому розмір стягнутого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з позивача на користь відповідача слід зменшити з 1921 грн. до 280,46 грн., із зміною судового рішення в цій частині. Відповідно, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції сплачений позивачем судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги слід стягнути із відповідачки на користь АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 420,69 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Борщівського районного суду від 16.01.2020 р. в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за кредитним за договором від 30.09.2009 р. скасувати, постановивши в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (жительки с. Монастирок Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за кредитним договором від 30.09.2009 р. у розмірі 2183,87 грн. (дві тисячі сто вісімдесят три гривні вісімдесят сім копійок) Рішення Борщівського районного суду від 16.01.2020 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 (жительки с. Монастирок Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) понесених судових витрат зі сплати судового збору змінити, зменшивши розмір стягнення з 1921 гривень до 280,46 гривень (двісті вісімдесят гривень сорок шість копійок) Стягнути з ОСОБА_1 (жительки с. Монастирок Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 420,69 грн.(чотириста двадцять гривень шістдесят дев`ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги. В решті рішення Борщівського районного суду від 16.01.2020 р. - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 10.08.2020 року. Головуючий Судді