Постанова 4810 № 431/268/19

Справа № 431/268/19 Провадження № 22-ц/810/110/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Стахової Н.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання: Вовчанської С.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2019 року, ухваленого Старобільським районним судом Луганської області у складі судді Ткач О.В. у приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 59888,26 гривень, який обґрунтовано тим, що 07.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети - заяви, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір, і надав свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, у відповідача станом на 05.12.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 59888,26 гривень, яку АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 і яка складається з заборгованості за кредитом 19933,78 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 16470,80 грн., заборгованість за пенею -20155,67 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф ( процентна складова) 2828,01 грн. Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 07.09.2010 року у розмірі 19933,78 грн. та судовий збір у сумі 639,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовив. Не погодившись з таким рішенням, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Банк вважає рішення суду в оскаржуваній частині таким, що прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за процентами, не звернув увагу на те, що відповідач особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг, активація картки відповідачем та користування нею свідчать про укладення сторонам кредитного договору. При цьому відповідач звертався до банку з метою перевипуску картки. Крім того, про укладення кредитного договору свідчить і виписка по рахунку, з якої вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість за договором, в подальшому також користувався коштами у вигляді кредитного ліміту по платіжній картці. Отже, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, який його не повернув, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків. Згідно ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється. Також, скаржник вважає, що порушено принцип змагальності сторін, оскільки наведено доводи проти вимог позивача, не посилаючись на жодний доказ іншої сторони спору. На думку скаржника суд безпідставно у своєму рішенні посилається на правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Представник позивача у судове засідання, призначене на 09 липня 2020 року, не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника банку. Відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, повідомлена у відповідності до вимог процесуального закону. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог 367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій АТ КБ «ПриватБанк» частині. Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз`яснення пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, Луганський апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині (про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відмови у стягненні заборгованості за пенею та штрафом). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які знаходяться в матеріалах справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також й те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 368 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети- заяви позичальником, за яким отримано кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.7). Представник банку надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором від 07.09.2010 року та копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, копію паспорта ОСОБА_1 , копію статуту та клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз наведеного свідчить про те, що на стадії апеляційного перегляду справи інша, ніж заявник, сторона може подати нові докази для спростування доводів апеляційної скарги. Проте неприйнятно долучення до апеляційної скарги нових доказів, які не подавалися раніше, аби посилити свою позицію, у разі відмови банку в частині стягненні заборгованості за відсотками та неустойкою у зв`язку з недоведеністю їх розміру, що має місце в даному випадку. Тому колегія суддів не може взяти до уваги надані позивачем до апеляційної скарги докази у виді виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , довідки про зміну умов кредитування та довідки про видані кредитні картки. Враховуючи викладене, судова колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про неможливість прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду, оскільки не вбачає, що банк з об`єктивних причин, що від нього не залежали, не міг надати вказані докази до суду першої інстанції. Оскільки вказані докази не приймаються апеляційним судом, то доводи апеляційної скарги, які обґрунтовуються за допомогою цих доказів, не заслуговують на увагу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення процентів з відповідача, оскільки позивачем не доведено погодження розміру процентів за користування кредитними коштами. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Доводи скаржника про те, що вказана постанова не може бути прийнята до уваги, колегією суддів не приймаються, оскільки в постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) судом висловлено саме позицію про застосування норми права, що має враховуватися судом відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до виниклих спірних правовідносин з огляду на законність і обґрунтованість судового рішення. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що за доводами апеляційної скарги, скаржником не доведена наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи навіть при відсутності заперечень відповідача щодо зазначених позивачем обставин, суд зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданих позивачем та навів мотиви відхилення аргументів позивача по суті спору. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування судового рішення за доводами, викладеними в апеляційній скарзі відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України цей строк продовжується до закінчення дії такого карантину. Повний текст постанови складено - 13 липня 2020 року. Головуючий Н.В. Стахова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко