Постанова Львівський апеляційний суд № 444/2547/21

Справа № 444/2547/21 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 22-ц/811/4122/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року в складі судді Мікули В.Є. в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: У серпні 2021 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 30.07.2008 в розмірі NaN грн та 2270 грн судових витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПРИВАТБАНК з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.07.2008. Таким чином між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, за яким відповідачу відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який в подальшому був збільшений до 50000 грн. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис у заяві. Цією заявою підтверджується той факт, що відповідач повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяли на момент підписання анкети-заяви та були надані для ознайомлення в письмовій формі разом із наказом про їх затвердження. 30.07.2008 року відповідачем також підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду. В цій же довідці вдповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, не надавав своєчасно банку грошові кошти на погашення використаного кредиту, зв`язку з чим унього утворилась заборгованість в загальній сумі NaN грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі NaN грн, в т.ч. NaN грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, NaN грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, NaN грн - заборгованість за нарахованими відсотками, NaN грн - заборгованість за простроченими відсотками, NaN грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, NaN грн - нарахованої пені, NaN грн - нарахованої комісії. Відповідач на час звернення з позовом продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість, чим порушує законні права та інтереси АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Ціна позову зазначена у позовній заяві в сумі 46307,23 грн. Оскаржуваним заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк». В апеляційній скарзі зазначає, що рішення районного суду є незаконне та необґрунтоване, винесене з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом неправильно визначено характер правовідносин між сторонами, закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну оцінку доказам. В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення кредитного договору. З виписки, яка має статус первинного документа чітко вбачається, що Відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги. Крім того, відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватись кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Вважає, що оскаржуваним рішенням місцевий суд не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шокду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в тексті позовної заяви відсутнє обґрунтування стягуваної суми, також відсутній повний розрахунок заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.07.2008. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками враховуючи таке. Судом встановлено, що 30.07.2008 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 9). За текстом вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_2 погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, він ознайомився в письмовому вигляді і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов`язується самостійно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті банку www.privatbank.ua. За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно із статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПРИВАТБАНК ). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувшись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 30.07.2008 року у розмірі NaN грн., з яких: NaN грн. - заборгованість за тілом кредиту, NaN грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, NaN грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, NaN грн.- заборгованість за простроченими відсотками, NaN грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, NaN грн. - нарахована пеня, NaN грн. - нарахована комісія. В обґрунтування позовних вимог банком надано підписану ОСОБА_2 копію анкети-заяви від 30.07.2008, в якій зазначено загальні анкетні дані, бажання ОСОБА_2 офрмити банківський продукт (Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»), а також зазначено про бажаний кредитний ліміт (1500 грн). Крім того, банком надано Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 10), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що не підписані відповідачем (а.с. 11-16), копію паспорта відповідача (а.с. 21-22), довідку про видану кредитні картки (а.с. 7), довідку про зміну умов кредитування (а.с. 8), копії статуту, реєстраційні дані та копія довіреності представника банку (а.с. 23-28) та виписку за договором №б/н станом на 14.07.2021, з якої вбачається про залишок після операції становить 45 733,99 грн (а.с. 30-72). Зазначені документи інформації щодо будь-яких кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед банком не містять. Інші докази на підтвердження заборгованості за договором б/н від 30.07.2008 в матеріалах справи відсутні. Детальний розрахунок заборгованості на суму 46307,23 грн. не містить і позовна заява АТ КБ Приватбанк. Відповідно до положень п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ). Відповідно до частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу принципу диспозитивності цивільного судочинства саме суб`єкт цивільного правовідношення, права якого порушені чи оспорюються, визначає спосіб захисту і предмет позову. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому власне розмір кредитної заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача, в прохальній частині позовної заяви не зазначено, а тому, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не вправі вирішувати питання стягнення конкретного розміру заборгованості у межах цієї справи. Доводи скаржника про наявність у відповідача заборгованості в сумі 46307, 23 грн колегія суддів до уваги не приймає з огляду на відсутність в позовній заяві розрахунку та дати, станом на яку ця заборгованість виникла. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Оцінивши надані банком докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на підставі належних та достатніх доказів не довів наявність кредитної заборгованості відповідача, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений АТ КБ ПРИВАТБАНК позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не ґрунтується на вимогах норм матеріального права, заявлені позовні вимоги та підстави позову жодним чином не обґрунтовані та взагалі не підкріплені будь-якими належними і допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та безпідставність. Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні. Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21червня 2022року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді С.М.Бойко С.М.Копняк