Постанова 4803 № 186/35/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6599/20 Справа № 186/35/20 Суддя у 1-й інстанції - Кривошея С. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Мотивуючи свій позов, позивач зазначила, що рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2017 року було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, а також стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини доходів відповідача, до досягнення донькою трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). 02 листопада 2019 року їх спільній дитині виповнилося три роки та з відповідача було припинено стягнення аліментів на її утримання, тобто вбачається зміна матеріального стану платника аліментів, що надає їй право звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, які стягнуті з ОСОБА_2 на утримання їх доньки. Відповідач працює в ШУ «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та має змогу надавати матеріальну допомогу. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2019 року їх шлюб з ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу їх донька ОСОБА_3 проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні. Дитина зростає, розмір отримуваних нею аліментів зменшився. Вона також працює та отримує заробітну плату, але у цей тяжкий час коштів, що вона отримує у вигляді аліментів та заробітної плати недостатньо для повного задоволення потреб їхньої дитини. Вона вимушена витрачати свою заробітну плату на оплату комунальних послуг, забезпечення їх дитини одягом за віком, а вона швидко зростає, належним харчуванням, та іншим, відповідач же у свою чергу витрачає тільки 16,6% від свого заробітку. Оскільки відповідач працює, отримує достойну заробітну плату, позивач вважає, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі ј частини від свого заробітку на утримання доньки ОСОБА_3 . Прохала суд збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2017 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 до ј частини з усі видів його заробітку(доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи. Також скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 07 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2019. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10 листопада 2016 року серії НОМЕР_1 , виданим Першотравенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по справі №186/267/17 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття дитини у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку також були стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 листопада 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 11 жовтня 2012 року. Свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , яке видано Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області 01 серпня 1970 року, підтверджено, що батьком відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_8 , 1938 року народження, який у грудні 2019 року, згідно довідки КЗ «Першотравенська ЦМЛ» ДОР від 24 грудня 2019 року переніс гостре порушення мозкового кровообігу. Встановлено, що ОСОБА_2 має постійне місце роботи систематично сплачує аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі, що перевищує встановлений статтею 182 СК України мінімальний розмір аліментів на дитину відповідного віку, що становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має. Крім того відповідач має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати якого, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та батька ОСОБА_8 , 1938 року народження, який потребує допомоги. Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилалася на зміну майнового стану відповідача, так як вважає, що він покращився у зв`язку з припиненням сплати аліментів на її утримання з 03 листопада 2019 року. Крім того позивач зазначила, що вона працює, отримує заробітну плату, якої недостатньо для забезпечення потреб дитини, так як вона значну частку грошей витрачає на оплату комунальних послуг та забезпечення дитини одягом та харчуванням. При перевірці ж доходів відповідача ОСОБА_2 судом встановлено, що останній працює майстром гірничим дільниці ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та його доходи після 03 листопада 2019 року (припинення сплати аліментів на утримання позивачки) фактично не змінилися, що підтверджується довідкою про доходи №242 від 14.02.2010 року. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Ураховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання. При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України"). Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такий правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 04.03.2020 по справі № 682/3112/18 . У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України. Проте, апелянтом не було надано ні суду першої ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, як і не надано доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати ним аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу на утримання доньки ОСОБА_3 . Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Крім того, при визначенні розміру аліментів колегія суддів враховує рівність прав та обов`язків батьків щодо дітини, у відповідності до ст. 141 СК України, ту обставину, що на утриманні відповідача знаходиться неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що будь-яких належних доказів про поліпшення матеріального стану позивача з моменту стягнення аліментів позивач суду не надала, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, не є істотними та достатніми для збільшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них, а позивачка також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача і додаткових витрат на дитину, якщо на те будуть наявні законні підстави. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.А. Єлізаренко Т.П. Красвітна