Постанова 4824 № 759/7139/19

Єдиний унікальний номер справи 759/7139/19 Провадження №22-ц/824/7265/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Тімуш Д.І. розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі за поданням органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, зацікавленні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Святошинський психоневрологічний інтернат про звільнення опікуна від повноважень над недієздатною особою та призначення їй опікуна, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до суду із зазначеним поданням, мотивуючи його наступним: На обліку в органі опіки та піклування перебуває ОСОБА_3 , яка судовим рішенням від 18.03.1993 року була визнана недієздатною, опікуном якої було призначено її матір. Після смерті матері опікуном недієздатної був призначений її брат ОСОБА_4 . Від адміністрації Святошинського психоневрологічного інтернату, де мешкає та лікується недієздатна, надійшла заява про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна, оскільки він не виконує своїх обов`язків як опікун. Крім цього від ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення опіки над недієздатною двоюрідною сестрою та призначення його опікуном. Із зазначених підстав просив подання задовольнити. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року подання задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 п одав апеляційну скаргу, в якій зазначає про недоведеність обставин, які суд поклав в основу оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та його необґрунтованість рішення. Вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не здійснював нагляд над недієздатною та не виконував або неналежним чином виконував обов`язки опікуна. Суд не звернув уваги на те, що нормою ст.75 ЦК України зазначено, що суд звільняє особу від повноважень опікуна на підставі її, але він як опікун такої заяви не писав. Звертає увагу на те, що суд розглянув справу без участі заінтересованої особи, з порушенням встановленого законом строку розгляду таких справ. Із зазначених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити. У відповідності до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88. Право на опіку або піклування фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, передбачено ст. 292 ЦК України. Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи в тому числі і про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. У відповідності до приписів ст.69 ЦК України піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов`язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов, зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України встановлений принцип змагальності в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Задовольняючи подання органу опіки та піклування, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження посилання на неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна (піклувальника) недієздатної. Зокрема вказане неналежне виконання обов`язків доводиться заявами Святошинського психоневрологічного інтернату, направленими в різний час на адресу органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, та висновком опікунської ради Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.12.2018 року. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно визнав подані органом опіки та піклування документи належними доказами по справі, колегія суддів відхиляє, оскільки можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється саме органом опіки та піклування, який висловлює пропозицію про доцільність звільнення та/або призначення опікуна (піклувальника), що і було зроблено органом опіки та піклування в даній справі. Апелянт, стверджуючи про безпідставність таких посилань, тим не менш жодного доказу на підтвердження такої своєї позиції, як і на доведення невідповідності позиції заявника до суду не надав. Не надав він також доказів і на адресу апеляційного суду, що обумовлює відсутність підстав для прийняття його позиції апеляційним судом. Не може погодитись колегія суддів апеляційного суду і з посиланням апелянта щодо відсутності правових підстав для ухвалення зазначеного рішення, оскільки ч.3 ст.75 ЦК України передбачене право суду на звільнення особи від повноважень опікуна за заявою органу опіки та піклування у разі невиконання такою особою своїх обов`язків опікуна. Крім того, відповідно до пункту 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року за № 34/166/131/88, органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть ініціювати звільнення опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. Не може погодитись колегія суддів із посиланнями апелянта на необхідність скасування оскаржуваного судового рішення на тій підставі, що суд вирішив дане питання не ухвалою, а рішенням суду. У відповідності до ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування вірного за змістом рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного по суті вирішення справи. Той факт, що назва судового рішення судом була зазначена як рішення, не змінює належності висновків суду по суті вирішеного питання, відтак не обумовлює підстав для скасування такого судового рішення. Окрім того, зазначені недоліки назви судового рішення можуть бути виправлені за процедурою, передбаченою ст.269 ЦПК України. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює дані правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції по суті заяви. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько